1.5. Трудовий колектив як вищий рівень розвитку групи

Давно відомо, що колектив не просте логічне впорядкування працівників, що виконують взаємоповʼязані завдання. Теоретики і практики управління розуміють, що трудовий колектив є соціальною системою, де взаємодіють окремі особи, формальні і неформальні групи, від соціально-психологічного клімату, настрою кожного працівника залежить продуктивність праці, здоровʼя працівників тощо.

Трудовий колектив – це соціальна група, яка створюється для реалізації поставлених цілей, має єдину систему управління і здатна вирішувати такі виробничі й суспільні завдання, які не під силу окремим людям.

Трудовий колектив має свою структуру, постійно розвивається і набуває нових якостей, тому є найефективнішим мотиватором праці, фактором підтримки індивідуальних зусиль і наснаги працівників, творчим середовищем, у якому розкриваються індивідуальні здібності і якості персоналу. Люди можуть одержувати задоволення від приналежності до колективу, присвячувати йому себе, вважати колективні цілі пріоритетними.

Структура колективу включає в себе всі елементи, відносини між ними і має свою типологію. Соціальна структура включає сукупність зв’язків між робітниками, інженерно-технічною інтелігенцією, службовцями, керівниками і підлеглими. Відмінності між ними полягають у змісті праці, ролі в організації та здійсненні процесу виробництва. Функціональна структура передбачає зв’язки між людьми, групами щодо обміну діяльністю, зумовлені технологією виробництва, системою робочих місць, посадовими інструкціями працівників. Професійно-кваліфікаційна структура включає сукупність зв’язків між групами працівників, які відрізняються за ознаками професії та кваліфікації (в кожній професії виділяється певний діапазон кваліфікаційних груп: некваліфікована, малокваліфікована, кваліфікована і висококваліфікована праця). Соціально-демографічна структура – це склад працівників з урахуванням віку, статі, етнічного складу тощо. Соціально-психологічна структура формується з урахуванням моральних, психологічних якостей індивідів і відображає міжособистісні відносини, цінності і мотиви членів колективу.

Кожна з перерахованих структур в трудовому колективі реалізує певні функції, які впливають на його діяльність. Організаційно-управлінська функція передбачає керуючий вплив суб’єкта управління на обʼєкт управлінської діяльності, а також залучення працівників до самоврядування, формування навичок організаційної роботи. Виробничо-економічна забезпечує здійснення технологічного і виробничого процесу, створення цінностей і надання послуг. Виховна функція сприяє соціалізації особистості, засвоєнню норм, формуванню відповідальності. Функція соціального контролю передбачає оцінку поведінки членів трудового колективу, застосування соціальних санкцій з метою впливу на їх поведінку.

Діяльність трудового колективу залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів і зв’язків. Ефективність діяльності трудового колективу пов’язана з досягненням поставлених цілей, високим рівнем згуртованості, ідентифікацією з колективом та відповідальністю за досягнуті результати.