1.3. Сутність і особливості функціонування малої соціальної групи.

В малій групі відбувається формування людини як особистості, її індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на відносини, події, процеси в суспільстві.

Основні ознаки малої соціальної групи:

1. Наявність у членів групи єдиної мети чи спільних цілей, досягнення яких є неможливим для одного індивіда.

2. Спільна мотивація, намагання працювати і діяти разом.

3. Сумісна діяльність, тобто між учасниками виникає взаємозв’язок і взаємозалежність, визначені їх діяльністю.

4. Розподіл процесу і видів діяльності між членами групи.

Координація (узгодженість) індивідуальної діяльності усіх членів групи, враховуючи часові характеристики, просторові, інтенсивність і т.д.

5. Наявність для членів групи єдиного кінцевого результату.

6. Наявність єдиного простору і одночасне виконання індивідуальної діяльності.

Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи, особливо навколо нижньої межі її кількісного складу. Одні психологи вважають, що діада – це вже мала група. Інші доводять, що найменшою малою групою є тріада, оскільки під час конфлікту група з двох осіб може легко розпастися. Третя особа може взяти на себе роль посередника, підтримавши чиюсь позицію, для збереження групи. Діада фіксує лише найпростішу, первинну форму спілкування на основі емоційних контактів, що ускладнює розгляд діади як субʼєкта діяльності, оскільки в ній неможливо виокремити спілкування, опосередковане спільною діяльністю. Щодо верхньої характеристики групи, існує підхід визначення складу групи на основі відкриття «магічного числа» Дж.Міллером (сім плюс-мінус два). За його теорією людина здатна утримувати в пам’яті одночасно близько семи елементів. Саме тому дослідники вибрали дане число за верхню межу. Однак реальне функціонування малих соціальних груп свідчить, що вони можуть об’єднувати 10, 15, 30 і більше осіб. Представники функціонального підходу мають найбільш вдалий підхід у вивченні соціальної групи, за якого верхня межа визначається реальними умовами життєдіяльності, особливостями взаємодії, конкретними цілями, характером діяльності і загальною ситуацією (тому межа такої групи буде відрізнятися – шкільний клас, студентська група, сімʼя).

Існують такі критерії класифікації малих соціальних груп.

За формами організації і офіційною регламентацією виділяють формальні і неформальні групи. Формальні (офіційні) групи – це групи, які мають офіційно задану ззовні структуру, в першу чергу вертикаль влади, юридично визначене положення в суспільстві, передбачають організаційну структурованість, наявність прав і обов’язків членів даної групи, наприклад трудовий колектив, студентська група. Неформальні (неофіційні) групи – це групи, які створюються на основі особистісних переваг, не мають офіційного положення в суспільстві (компанія друзів) і утворюються завдяки внутрішнім чинникам їх існування (спільність інтересів, симпатія, дружба, кохання). Для них характерні як стійкі, так і нестабільні звʼязки і взаємодії.

Залежно від ступеню довільності входження людини в соціальну групу виділяють закриті і відкриті групи. Закриті групи характеризуються неможливістю людини вільно ввійти в таку групу, брати участь в її життєдіяльності, виконанні спільних завдань та досягненні намічених цілей, висуненням складних вимог для вступу, при цьому низькою є можливість впливу з боку суспільства. Відкриті групи – групи, які не висувають складних вимог для вступу, є відкритими для взаємодії з іншими людьми, для впливу з боку суспільства, оточення.

За значимістю, авторитетом існують референтні групи і групи членства. Референтна (еталонна) група – це значима для людини група, яка виступає для неї еталоном, на яку люди орієнтуються в своїх інтересах, симпатіях, антипатіях і віддають перевагу цій групі. До такої групи люди реально можуть не входити, але її норми сприймати і орієнтуватися на неї, тобто під її впливом формувати свої життєві ідеали, вивіряти власні дії та вчинки. Референтна група виконує нормативну функцію, створюючи норми і стандарти, і еталонну функцію (порівняльну), тобто є зразком для порівняння. Такі групи можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив в суспільстві. Група членства (належності) – така група, до якої індивіди входять реально і членами яких вони являються.

Співвідношення даних груп має різні особливості і полягає в наступному. В першому випадку референтна група знаходиться всередині групи членства, таке розташування вважається оптимальним, оскільки людина знаходиться у своїй соціальній групі (сімʼї, компанії, навчальній групі і т.д.) серед людей, які для неї є авторитетними і на яких вона орієнтується. В другому випадку референтна група може бути реально існуючою і знаходитися поза групою членства. Відносини в таких групах можуть бути вдалими, конфліктними, чи нейтральними. Відповідно характер таких відносин впливає на те, наскільки психологічно комфортно буде відчувати себе людина в такій групі. В третьому випадку, для людини така референтна група може бути нереальною (гіпотетичною) – наприклад, герої кінофільму, серіалу, художнього твору, але вона для себе вибирає певні стандарти поведінки.

За ступенем залученості до взаємодії з іншими соціальними групами виділяють групи, що знаходяться у відносній ізоляції, які контактують з обмеженою кількістю людей (колективи на полярних станціях, геологічні експедиції, колективи в морських рейсах) і групи з надлишковими соціальним контактами (сім’ї знаменитих людей).