3. Дії обслуги димової машини

   1. Загальні положення

Димові підрозділи призначені для виконання завдань маскування димами позицій, пунктів управління, механізованих і танкових підрозділів в районах їх зосередження, під час виходу їх на рубіж переходу в атаку (контратаку), аеродромів, мостів, переправ, важливих об’єктів тилу, хибних районів зосередження військ та інших об’єктів, а також для дезинсекції ділянок місцевості та доріг.

Під час маскування димові машини розташовуються кільцевим порядком або по площі. Розміщення машин повинно забезпечити укриття об’єктів при любому напрямку вітру і раніше, ніж авіація противника досягне рубежу, який дозволить нанести прицільний удар ракетами і бомбами по об’єкту, що маскується.

Кільцевий порядок використовується для маскування невеликих за розмірами об’єктів (мости, переправи), розташованих на відносно рівній місцевості.

Для прискорення задимлення об’єкту і укриття його окремих елементів при змінах напрямку вітру вигідно поєднувати димові шашки і димові машини. Димові шашки встановлюються поблизу від маскувального об’єкта з невеликими інтервалами. Допоміжний рубіж з димових шашок під час маскування переправ кільцевим порядком утворюється між внутрішнім кільцем і переправою на відстані не більш 500 м від неї.

Під час маскування площинних об’єктів димові шашки вигідно розташовувати по рубежам. В залежності від головного напрямку вітру на місцевості намічають декілька рубежів, димові завіси від яких при своєму злитті створюють суцільну хмару диму над маскувальним об’єктом. При зміні напрямку вітру димові машини переміщуються на нові, заздалегідь відрекогносцировані рубежі. Під час розміщення димових машин на площі передбачається їх переміщення з початком димопуску з таким рахунком, щоб був урахований напрямок вітру в даний момент.

Маскування військ від наземного спостереження противником проводиться постановкою фронтальних і флангових маскувальних димових завіс. В цьому випадку димові машини розташовуються на рубежі димопуску в лінію на інтервалах, що забезпечують створення суцільної непроглядної димової завіси. На рубежі димопуску для машин відриваються укриття і обладнуються командно-спостережні пункти.

В середньому, інтервали між димовими машинами можуть бути: при фронтальному вітрі – 200‑250 м, при кривобокому – 300‑500 м і фланговому – 500‑1000 м.

При кожній димовій машині слід створювати резерв димових шашок на випадок короткочасного виходу машини із строю з розрахунком на 15 хв димопуску при найбільшій швидкості вітру за прогнозом погоди.

Для здійснення димопуску за допомогою шашок обладнуються вогнища димопуску (рис.11.3).

Рис.11.40. Вогнище димопуску: 1 – окоп; 2 – берма; 3 – валик; 4 – шашка; 5 – ровик для скидання відпрацьованих шашок; 6 – ніша для зберігання шашок

2. Дії обслуги димової машини

Обслуга димової машини під час виконання завдань з маскування димом і дезинсекції ділянок місцевості діє у складі взводу.

Дії обслуги димової машини включають: підготовку димової машини до зарядки і зарядку її димоутворюючою сумішшю та інсектицидним розчином; висування на вихідний пункт і на рубежі димопуску (туманопуску); проведення димопуску (туманопуску); висування на пункт збору після виконання завдання.

Підготовка димової машини до зарядки і зарядка її димоутворюючою сумішшю проводиться в складі взводу на пункті зарядки частини (підрозділу) під керівництвом командиру взводу.

Перед зарядкою за командою командира взводу “Машини оглянути” обслуга проводить огляд спеціального обладнання димової машини, ходової частини, наявність пального і змащувальних матеріалів. При контрольному огляді машини командир подає команду “До контрольного огляду приступити”, відкриває двері кузова, перевіряє наявність масла в коробці приводу агрегатів, нагнітачах і коробці передач, наявність, справність і кріплення приладдя та інструменту, контролює дії водія і допомагає йому.

Водій видаляє пил, вологу, сніг і перевіряє стан зовнішньої обшивки кузова, дверей (стулок) і дверних запорів, кількість пального в баках, рівень масла в картері двигуна і охолоджувальної рідини в радіаторі, чи нема течії пального, масла, охолоджувальної і гальмової рідин, роботу прогрітого до нормальної температури двигуна при різній частоті обертання колінчатого валу, справність і дії приладів освітлення, звукового сигналу, контрольних приладів, склоочисників, покажчиків повороту, стоп-сигналу і світлотехнічних засобів, величину люфту рульового колеса, кріплення і шплінтовку тяг рульового управління і гальм, кріплення заднього ліхтаря, наявність і укладку інструменту, комплекту ЗІП, що возиться і шанцевого інструменту, роботу коробок передач і зчеплення, плавність і одночасність дії гальм при русі машини. Потім обслуга проводить перевірку справності агрегатів димової машини “холодним запуском”:

Командир машини	Водій
Відкриває кран димоутворюючої речовини і кран правого паливного баку	Відкриває кран лівого паливного баку
Подає команди “Заводь”, “Коробку відбору потужності включити”	Запускає двигун автомобілю і включає коробку відбору потужності
Перевіряє показання приладів: манометру тиску димоутворюючої речовини – 28–30 кгс/см2, манометру тиску бензину – 8–10 кгс/см2	Встановлює ручним регулятором частоту обертання нагнітачів 1200–1500 об./хв по тахометру на пульті управління
Оглядає усі рідинні комунікації	Доповідає про результати огляду командиру машини
Перевіряє роботу радіостанції
Приймає доповідь водія про результати огляду машини

Виявлені несправності ліквідуються силами обслуги. Про несправності, які обслуга не може ліквідувати своїми силами, командир обслуги доповідає командиру взводу.

За командою командира взводу “Машини до зарядки підготувати” обслуга готує машину до зарядки, командир машини доповідає командиру взводу про готовність до зарядки.

Зарядка машини проводиться за командою командира взводу “До зарядки приступити”. За цією командою обслуга споряджає цистерну димоутворюючою сумішшю і здійснює заправку бензином паливних баків, згортає і укладає спеціальне обладнання, переводить машину в “похідне” положення і в складі взводу слідує на вихідний пункт.

У вихідному пункті обслуга за вказівками командира взводу встановлює димову машину у вказаному місці та маскує її, а при наявності часу обладнує укриття для машини і обслуги. Командир машини отримує завдання від командира взводу. Отримавши і уяснивши завдання, командир машини віддає наказ водію. При постановці завдання він вказує на місцевості: об’єкт, який підлягає маскуванню; порядок і спосіб проведення димопуску; ділянку місцевості (дороги), яка підлягає дезинсекції; рубежі та порядок туманопуску; місце машини в строю взводу і на рубежі димопуску (туманопуску); швидкість руху (якщо димопуск здійснюється в русі) і напрямок руху. При дезинсекції обслуга одягає засоби індивідуального захисту.

За командами (сигналами) командира взводу “До машин”, “По місцям”, які дублюються командиром машини, обслуга вишиковується біля машини, а потім займає місця в ній. Водій за командою командира машини “Заводь” запускає двигун. Потім за командами (сигналами) командира взводу “На рубіж димопуску висунутись”, “До димопуску приготуватись” обслуга виводить димову машину на рубіж димопуску.

Під час розгортання машини командир машини вказує місце установки машини на рубежі димопуску, водій встановлює машину на вказане командиром місце. Потім командир подає команду “Машину для димопуску розгорнути”, обслуга приводить машину в бойову готовність. При цьому командир машини відкриває праві бокові двері кузову і крани правого паливного баку і магістралі ДВ; на щиті управління відкриває «АВАРИЙНЫЙ ВЕНТИЛЬ» і вентиль «ФОРСУНОЧНЫЙ БЛОК», закриває вентиль «РАСПЫЛИТЕЛЬ», на пульті управління включає перемикач «ПУСК» і натиснувши кнопку «ПУСК» перевіряє роботу свічок запалювання; включає радіостанцію і входить в зв’язок з командиром взводу.

Водій відкриває ліві двері кузову, кран лівого паливного баку і з ящику № 3 бере ключ 1719, відкриває задні двері кузову і на шпильки фланцю випарника, не знімаючи гайок, одягає сопло і повертає його проти ходу часової стрілки до упору. Затягує ключем 1719 гайки шпильок, доповідає командиру машину про свою готовність.

Підготовка до димопуску без завчасного заняття димового рубежу може проводитись на початковому рубежі за командою командира взводу “До димопуску підготуватись”.

Укриття для димової машини і обслуги при наявності часу обладнуються завчасно до виводу димової машини на рубіж димопуску або виводу і приведення машини в бойову готовність.

Під час димопуску з місця за командою (сигналом) командира взводу про початок димопуску командир машини наказує водію запустити двигун, а сам приводить в дію димову апаратуру і забезпечує заданий режим димопуску. При досягненні нормальних показників режиму димопуску командир машини слідкує за поведінкою димової хвилі і сигналами командира взводу. В цей час за приладами і режимом димопуску спостерігає водій.

Під час димопуску в русі за командою (сигналом) командира взводу про початок димопуску командир машини приводить в дію димову апаратуру і забезпечує заданий режим димопуску, враховуючи швидкість руху машини, слідкує за витримуванням заданого напрямку руху і сигналами командира взводу. За командами командира обслуги “Заводь”, “Дим” водій запускає двигун машини, включає систему відбору потужності, встановлює частоту обертання нагнітачів по тахометру 1200–1500 об./хв, встановлює вказану командиром частоту обертання нагнітачів і підтримує її постійною. Після цього командир обслуги відкриває вентиль пускової форсунки, натискає на кнопку «ПУСК» і слідкує за показаннями приладу з надписом «КС»; при досягненні температури 200–300ºС в камері згорання відкриває вентиль робочої форсунки; при досягненні тиску палива перед робочою форсункою 2–2,5 кгс/см² закриває вентиль пускової форсунки; при досягненні в камері згоряння температури 600–700ºС переводить триходовий кран в положення «ДЫМ», наказує водію встановити частоту обертання нагнітачів відповідно з вибраним режимом димопуску; регулює подачу бензину в газотермічний генератор (ГТГ) вентилем робочої форсунки так, щоб температура в камері згоряння була 600–900ºС, а на виході з сопла 400–500ºС. Командир обслуги може вийти з машини. При цьому він слідкує за поведінкою димової хвилі, герметичністю комунікацій, при необхідності прочищає щілини сопла ножем. При виході командира машини водій слідкує за показаннями приладів і зберіганням заданого режиму.

Під час роботи з дезинсекції місцевості обов’язки і дії номерів обслуги такі ж, як і під час димопуску. Різниця тільки в тому, що температура режиму роботи ГТГ складає 400–420ºС, а частота обертання нагнітачів – 2400 об./хв.

В ході димопуску при зіпсуванні або поломці машини командир машини доповідає командиру взводу і силами обслуги приймає заходи до уникнення несправностей на місці. Для ліквідації розриву димової завіси при його виникненні обслуга використовує димові шашки, які є при димовій машині.

При можливому нападу противника обслуга діє за командою командира взводу.

Припинення димопуску обслуга виконує за командою (сигналом) “Дим припинити”. Після виконання завдання по димопуску обслуга переводить машину в “похідний” стан і за вказівкою командира взводу слідує в пункт збору взводу, де командир машини доповідає командиру взводу про виконання завдання. На пункті збору проводиться огляд і чистка димової машини, після чого обслуга у складі взводу слідує в район розташування роти або на пункт зарядки.

Під час згортання і щоденного технічного обслуговування машини командир машини ставить триходовий кран в положення «СТОП–ДЫМ», закриває вентиль «РАБОЧАЯ ФОРСУНКА» і подає команду водію “Продувка”. Після цього він прочищає ножем сопло, слідкує за ходом продувки, візуально визначає герметичність магістралей; закриває «АВАРИЙНЫЙ ВЕНТИЛЬ» і вентиль «ФОРСУНОЧНЫЙ БЛОК» або «РАСПЫЛИТЕЛЬ», закриває запірні крани паливних баків і цистерн; знімає сопло (розпилювач), очищує його від нагару, змащує тонким шаром змазки; очищує задню кабіну від бруду, змащує шпильки випарника; встановлює на місце закріплює сопло (розпилювач); перевіряє рівень масла в повітронагнітачах і коробці приводу агрегатів та при необхідності доливає масло; перевіряє рівень палива в баках спеціального обладнання і рівень рідини в цистерні; обслуговує радіостанцію; при необхідності допомагає водію.

Водій збільшує частоту обертання нагнітачів до 3000–3500 об./хв і проводить продувку ГТГ, вимикає систему відбору потужності, зупиняє двигун машини, ліквідує несправності, виявлені при контрольному огляді машини по прибутті на місце роботи; перевіряє, чи нема течі пального, масла, охолоджуючої і гальмової рідин, перевіряє кількість пального в баках, рівень масла в картері двигуна, охолоджуючої рідини в радіаторі та дозаправляє до норми, перевіряє і при необхідності регулює натягнення ременів вентилятора, генератора, компресора, обертає рукоятку масляного фільтру грубої очистки, перевіряє величину люфту рульового колеса, надійність кріплення тяг рульового управління, приводу гальм і педалі зціплення, перевіряє, чи нема витоку повітря з пневматичної системи автомобілю, зливає конденсат з повітряних балонів пневмоприводу гальм, перевіряє стан ресор, амортизаторів, покришок, тиск повітря в шинах і затяжку гайок кріплення коліс, ліквідує знайдені несправності.