Geofilografiy_Palamarchuk_profil

РОЗДІЛ 1

портну сировину зробила чимало вугільних і залізорудних районів цих країн депресивними, зумовивши безробіття і відтік населення до інших регіонів.

В епоху НТР найдинамічніше розвиваються країни і райони, які не мають власних сировинних баз. Так, Японія, яка імпортує близько 95 % сировини і палива, зуміла стати високорозвинутою постіндустріальною країною. У багатьох державах підприємства металургійного комплексу перенесли з сировинних і паливних баз до нових районів, де сформувалася сучасна індустріальна структура (з Північного Сходу США – до Каліфорнії, з Руру у ФРН – на південь країни тощо). Видобувна промисловість залишається основою виробництва лише в нових ресурсних районах розвинутих країн (Північна і Західна Канада, Аляска в США, Північна Австралія, шельфові зони Світового океану).

У сучасній промисловості одним із найважливіших чинників розміщення виробництва стає тяжіння до центрів науки та освіти. Насамперед це стосується

Екологічні наслідки НТР. Виокремлюють чотири основні чинники, що визначають характерні особливості впливу НТР на навколишнє природне середовище:

–збільшення чисельності населення земної кулі, що за останнє століття зросла майже вчетверо – з 1,6 млрд осіб на початку XX ст. до 6,6 млрд осіб на початок XXI ст. Продуктивні сили, що теж зростають значними темпами, посилюють усі види впливу цього чинника на довкілля (різке скорочення лісів, пасовищ, джерел прісної води тощо);

–скорочення запасів мінеральних ресурсів. За останні 30 років людство використало для задоволення потреб промислового виробництва стільки само мінеральної сировини, скільки її було використано за всю попередню історію людства. За прогнозами економістів, у найближчі 25 років промислове виробництво зросте ще вдвічі-втричі. За останні 100 років видобування вугілля на земній кулі збільшилося в 15 разів, газу – у 1000 разів, нафти – у 7000 разів. Така інтенсивна розробка родовищ корисних копалин призвела до різкого скорочення їхніх запасів і загрози повного їх зникнення;

–бурхливе зростання промислового виробництва з високою концентрацією засобів виробництва і трудових ресурсів в окремих регіонах, здебільшого в розвинутих країнах або промислових і гірничовидобувних районах, що наближені до джерел сировини та енергії. Дія НТР тут найяскравіше виявляється в зростанні важкої промисловості (гірничовидобувної, чорної та кольорової металургії, хімічної галузі), а також в енергетиці, яка є основою для розвитку базових галузей господарства. Масштабна виробнича діяльність призводить до споживання величезної кількості кисню і спричинює значні викиди в атмосферу вуглекислого газу;

112

113

РОЗДІЛ 1

– глобальне забруднення навколишнього природного середовища (мал. 67). Глобальне забруднення всієї біосфери, повітряного й водного середовища, ґрунтів і підземних вод спричиняється викидами промислових підприємств, побутовими й господарськими відходами, неправильним застосуванням отрутохімікатів і добрив, а також підвищенням рівня шуму від роботи транспортних засобів і промислових підприємств.

Соціальні наслідки науково-технічної революції. НТР – явище глобального характеру, що охоплює всі сфери життя певного суспільства. Соціальні наслідки НТР можна звести до таких основних груп:

виникнення проблеми виживання людства через забруднення та отруєння довкілля;

зміна взаємовідносин у системі «людина – техніка» (робітник стає регулятором, наладчиком, програмістом і тим, хто керує технологічним процесом);зміна змісту і характеру праці (збільшується питома вага творчих, пошукових визначальних функцій, що згладжує суттєві відмінності між людьми ро-

зумової і фізичної праці);збільшення кількості висококваліфікованих робітників і спеціалістів, які

обслуговують нові техніку і технології (це вивільняє трудові ресурси);підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності (перетікання трудових ресурсів із сільського господарства у промисловість, а з неї – до сфери науки, освіти, обслуговування), через що зростає концентрація населення в містах, поглиблюються міграційні процеси, скорочується робочий і збільшується вільний час;

інтернаціоналізація суспільних відносин (неможливо виробляти будь-що в одній країні, не зважаючи на міжнародні стандарти, ціни на світовому ринку, міжнародний поділ праці);

втрата людиною емоційності; інтелектуальне перевантаження; формалізація контактів; одностороння, технічна свідомість;

виникнення проблем біологічної й психологічної адаптації людини у звичайних та екстремальних умовах навколишнього середовища (надвисоких і наднизьких тисків, температур, електромагнітних полів, радіоактивності тощо).

Запитання і завдання для самоконтролю

?1. Поясніть, які зміни сталися в галузевій структурі господарства з розвитком НТР.

2.На конкретних прикладах доведіть вплив НТР на розміщення виробництва.

3.Назвіть галузі економіки, які використовують у виробництві вторинну сировину.

4.Наведіть приклади позитивного і негативного впливу НТР на навколишнє середовище.

5.Назвіть і прокоментуйте соціальні наслідки НТР.

ПРАКТИКУМ

1. Проект на тему

«Пріоритетні напрямки наукових досліджень в Україні».

114

Тема 6. Світове господарство

115

РОЗДІЛ 1

Для сучасного етапу господарського розвитку характерне активне використання інформаційної техніки і технологій, що сприяють економії суспільної праці. Важливим стає й те, що до сфери індустріалізації та інформатизації залучені не тільки промислові галузі, а також сільське господарство й транспорт.

Дійсній структурі господарства властива певна послідовність у розвитку окремих сфер господарювання. Зі зміною цієї послідовності змінюється і структура економічного розвитку. Це позначається не лише кількісними, а й якісними змінами у виробництві товарів і послуг. Так, за екстенсивного типу розвитку економічне зростання досягається завдяки кількісному збільшенню виробленої продукції без зміни технічної основи, що призводить до практично незмінної ефективності виробництва. Інтенсивний тип економічного зростання передбачає насамперед збільшення масштабів випуску продукції завдяки якісному удосконаленню чинників виробництва, зокрема засобів і предметів праці, завдяки підвищенню кваліфікації робочої сили, поліпшенню організаційних параметрів виробництва тощо. Вважають, що економіка індустріальних країн до середини 60-х років XX ст. за багатьма ознаками розвивалася переважно екстенсивно, а в останні 30–40 років поступово набула ознак інтенсивного типу розвитку.

Основні показники оцінки стану світової економіки. З метою кількісної характеристики економічного положення країн у системі світового господарства зазвичай використовують показник виробництва валового внутрішнього продукту (ВВП) – сукупної вартості усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території певної країни незалежно від національної приналежності працюючих там підприємств у певний період часу. Цей показник характеризує загальну економічну активність у світі і в окремих країнах, його складові охоплюють усі сфери, галузі й чинники економічного зростання (мал. 68). Щоб оцінити реальний стан світової економіки, сукупний ВВП світу обчислюють у єдиній валюті – доларах США.

В економічних розрахунках також широко використовують показник валового національного продукту (ВНП), який враховує обсяг виробництва, контрольованого корпораціями та приватними особами – громадянами цієї держави. Щоб обчислити ВНП, з ВВП відраховують прибутки, отримані іноземцями в даній країні (прибутки іноземних корпорацій і заробітну плату іноземних робітників і службовців), і додають доходи, отримані корпораціями й громадянами даної країни за її межами. Кількісно різниця між показниками ВВП і ВНП зазвичай невелика (не перевищує 1 %).

Під час характеристики будь-яких кількісних аспектів світового господарства оперують календарним або фінансовим роком. Часто використовують середні річні дані за тривалий період – п’ятиліття, десятиліття (наприклад, дані про сільськогосподарське виробництво). Іноді трапляються дані про виробництво за добу (наприклад, тисяч барелів видобутої або перекачаної трубопроводом нафти).

Етапи формування світового господарства. Сучасне світове господарство є результатом тривалої еволюції. Воно почало формуватися після перемоги промислової революції у Великій Британії, а потім і в ряді інших країн Західної Європи. Майже до XX ст. воно розвивалося, спираючись на силу, зовнішньоекономічний примус, протиріччя між колоніями і метрополіями, а також між самими індустріально-розвинутими країнами за ринки збуту, джерела сировини й палива. В умовах цих протиріч після Першої світової війни на по-

116

Тема 6. Світове господарство

Мал. 68. Країни – економічні лідери регіонів світу за ВВП (млн дол., 2009 р.)

літичній карті світу з’явилися дві політичні системи світу – капіталістична й соціалістична. У кожній з них розвивалася своя система господарювання, у першому випадку – на ринкових засадах, у другому – на командно-планових. У 60-х роках XX ст. розпалася колоніальна система світу, а дещо пізніше, у 90-х роках, зруйнувалася й соціалістична система. Світове господарство стало набувати рис єдиного цілісного утворення глобального масштабу.

В історії світового економічного розвитку традиційно виділяють чотири основні етапи.

Г о с п о д а р с т в о , щ о п р и в л а с н ю є. Це найтриваліший етап, який за часом охоплює давній кам’яний вік (понад 2 млн – 6 тис. років тому). Знаряддя праці і зброю виготовляли з каменю, дерева й кісток. Для людини найголовнішим було здобути їжу, а основними видами її господарської діяльності – збирання диких плодів і коренів, полювання, рибальство. Для суспільного ладу характерна первісна родова громада з рівноправністю всіх її членів. На цьому етапі людина була частиною природи і не могла завдати їй помітних збитків.

А г р а р н е г о с п о д а р с т в о. Цей етап охоплював кілька історичних епох (від кам’яного віку – до середини XVIІI ст.). Найголовнішим для людини, як і раніше, було забезпечити себе продуктами харчування. Однак тепер усі свої зусилля вона спрямовувала не на добування їх з дикої природи, а на організоване виробництво продуктів харчування. Основною галуззю господарювання було сільське господарство. Інші галузі, що виникли на той час (ремесло й торгівля), лише обслуговували його. Рівень життя був дуже низький, багатство визначалося кількістю землі й худоби, їжею і здатністю нагодувати гостей. Радіус поїздок обмежувався своїм селищем і найближчим міським ринком. Центром культури стала церква.

І н д у с т р і а л ь н е г о с п о д а р с т в о. Становлення цього етапу пов’язують з англійською промисловою революцією (кінець XVIII ст.). Основною галуззю господарювання стала промисловість. Сформувалися

117

РОЗДІЛ 1

від індустріальної.

4. Користуючись різними джерелами інформації назвіть шість країн, які мають найвищі показники ВВП на душу населення. Нанесіть їх на контурну карту.

§ 34. Структура світового господарства

Під час аналізу різних типів територіально-виробничих систем (господарство світу, регіону, країни тощо) визначальними є два види структур – галузева й територіальна. Вони обидві показують співвідношення різних елементів господарської системи – нетериторіальних (галузі, підгалузі, підприємства, виробництва), і тоді йдеться про її галузеву (компонентну) структуру, і територіальних (регіон, економічний район, промисловий центр тощо), і тоді розглядається її територіальна (регіональна) структура.

118

Тема 6. Світове господарство

119

РОЗДІЛ 1

вості (10–20 %).

Загальною тенденцією сучасності є зменшення частки видобувних галузей промисловості і збільшення частки обробної промисловості, у якій зростає роль новітніх наукоємних галузей машинобудування (мікроелектроніка, робототехніка (мал. 69), авіаракетно-космічна галузь) і хімічної промисловості (органічний синтез тощо). У товарній структурі світової торгівлі збільшується частка готових виробів, машин та устаткування, зменшується частка сировини і продовольства. Зросла торгівля технологіями (патентами, ліцензіями тощо).

Територіальна структура. Сучасна територіальна структура світового господарства відбиває докорінні зміни в розміщенні продуктивних сил під впливом соціально-економічних перетворень, науково-технічного прогресу і географічного поділу праці.

Територіальна структура господарства – це сукупність пропорцій між різ-

!ними елементами територіальної організації господарства (економічними районами, промисловими угрупованнями і комплексами, центрами, вузлами тощо), що взаємодіють один з одним.

Утериторіальній структурі сучасного світового господарства можна виокремити кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів територіальних утворень. Міжнародний рівень охоплює найбільші територіальні частини світового господарства – континенти,

120

Тема 6. Світове господарство

Мал. 70. Головні центри світового господарства (частка у світовому ВВП, %)

121