5. Захист навколишнього середовища

5.1. У цьому підрозділі слід проаналізувати проектований технологі­чний процес з точки зору забруднення навколишнього середовища, навести характеристику шкідливих речовин, що викидаються в зовнішнє середо­вище, зазначити характер і ступінь забруднення стічних вод, промислових викидів в атмосферу, забруднення ґрунту [40; 41].

5.2. Навести значення гранично допустимих концентрацій викидів шкідливих речовин у повітрі і воді відповідно до вимог [40; 41].

5.3. Охарактеризувати попередні технічні рішення та засоби, що за­безпечують потрібний ступінь очистки і знезаражування стічних вод, газо­вих викидів та інших забруднень. Указати можливі шляхи спорудження об’єкта, що не завдає шкоди навколишньому середовищу (використання безвідходних або маловідходних технологій та ін.) [40; 42].

5.4. Навести стислу характеристику методів і засобів спостереження за станом навколишнього середовища (води, повітря, ґрунту) [40; 41; 42].

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Закон України "Про охорону праці". – Введ. 21.11.2002.

2. Закон України "Про охорону навколишнього природного середо-вища". – Введ. 01.07.91.

3. ГОСТ 12.0.003-74* ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – Введ. 01.01.76. Изменен 1978.

4. Охрана труда в электроустановках : учебник для вузов / под ред.

Б. А. Князевского. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1983. – 336с.

5. Основи охорони праці : навчальний посібник; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х. : Факт, 2008. – 480 с.

6.  Долин П.А. Справочник по технике безопасности/П.А. Долин. – М. : Энергоатомиздат, 1985. – 824 с.

7. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требо­вания к воздуху рабочей зоны. – Введ. 01.01.89.

8. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих при­міщень. Затвердж. постановою Головного держсанлікаря України від 1.12.1999 р., № 42.

9. СНиП 2.04.05-91 Строительные нормы и правила. Отопление, вен­тиляция и кондиционирование воздуха. – М.: Стройиздат, 1992. –

 110 с.

10. ДБН В.2.5-28-2006 Державні будівельні норми. Інженерне облад­нання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. – К. : Мінбуд України, 2006. – 80 с.

11. Розрахунки з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності : навчально-методичний посібник для студентів усіх спеціальностей та всіх форм навчання ; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х. : Факт, 2006. – 152 с.

12. Справочная книга для проектирования электрического освеще­ния; под ред. Г.М. Кнорринга. – Л. : Энергия, 1976. – 384 с.

13. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. – Введ. 01.07.1984.

14. ГОСТ 12.1.001-89 ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопас­

сности. – Введ. 01.07.90.

15. ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 ССБТ. Вібраційна безпека. Загальні вимоги. – Введ. 01.07.2008.

16. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультраз­вуку, інфразвуку. – К., 1999.

17. ДСН 3.3.6.039-99 Санітарні норми виробничої загальної та лока­льної вібрації. – К., 1999.

18. ГОСТ 12.1.029-80 ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация. – Введ. 01.07.81.

19. ДСТУ ГОСТ 26566885:2009 Методи та засоби вібраційного захи­сту. – Введ. 01.01.2009.

20. ДСТУ ГОСТ 12.1.006:2009 Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях та вимоги до проведення контролю. – Введ. 01.01.2009.

21. Норми радіаційної безпеки України : НРБУ-97/Д2000/ МОЗ України 14.07.97 Наказ № 208 : Затверджено Міністерством охорони здо­ров’я.

22. ГОСТ 12.1.040-83* ССБТ. Лазерная безопасность. Общие поло­жения. – Введ. 01.01.84. Изменения 1986.

23. СНиП 2.09.04-87 Строительные нормы и правила. Администрати­вные и бытовые здания. – М. : Стройиздат, 1988. – 30 с.

24. СНиП 2.04.02-85 Строительные нормы и правила. Водопровод. Нормы проектирования. – М. : Стройиздат, 1986. – 46 с.

25. СНиП II-32-74 Строительные нормы и правила. Часть II. Нормы проектирования. Глава 32. Канализация. Наружные сети и сооружения. –М. : Стройиздат, 1975. – 88 с.

26. ГОСТ 12.3.002-91^* ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности. – Введ. 01.01.92.

27. ГОСТ 12.2.003-91^* ССБТ. Оборудование производственное. Об­щие требования безопасности. – Введ. 01.01.92.

28. ГОСТ 12.4.011-89 ССБТ. Средства защиты работающих. Класси­фикация. Общие требования. – Введ. 01.01.90.

29. ГОСТ 12.2.072-82^* ССБТ. Роботы промышленные, роботизовано-

технологические комплексы и участки. Общие требования безопасности. – Введ. 01.01.84. Изм. 1987.

30. ДБН В.2.5 – 27 – 2006 Захисні засоби електробезпеки в електроустановках будинків і споруд. – Введ. 01.10.06

31. ГОСТ 12.1.030-81*. ССБТ. Электробезопасность. Защитное зазе­мление. Зануление. – Введ. 01.07.82. Изменения 1987.

32. ГОСТ 12.2.007.0-75* ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. – Введ. 01.07.78. Изменения 1988.

33. ПУЭ-87 Правила устройства электроустановок. – М. : Энер-

гоатомиздат, 1988. – 648 с.

34. НАПБ Б.03.002-2007 Нормативний акт пожежної безпеки. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибу­хопожежною та пожежною небезпекою. − Затвердж. наказом МНС від 03.12.2007, № 833.

35. ДБН В.1.1-7-2002 Державні будівельні норми . Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. – К. , 2003. – 41 c.

36. ГОСТ 12.1.004-91* ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требо­вания. – Введ. 01.07.92.

37. ОАА. 684.053-67 Правила виготовлення вибухозахищеного і руд­ничного електрообладнання.

38. ГОСТ 12.2.020-76 ССБТ. Электрооборудование взрыво-защи­щенное. Термины и определения. Классификация. Маркировка. – Введ. 01.01.77. Изменен 1984.

39. ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ).

40. Родионов А.И. Техника защиты окружающей среды /А.И. Родионов, В.Н. Клушин, Н.С. Торочешников. – М. : Химия, 1989. – 512 с.

41. ГОСТ 17.2.3.02-78 ССБТ. Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями. – Введ. 01.01.80.

42. Правила охраны поверхностных вод от загрязнений сточными водами. – М. : Изд-во Минздрава, 1998. – 23 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на ство­рення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

♦ пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

♦ підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення су­цільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та проду­кції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідли­вих умов праці;

♦ комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загаль­нодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з ураху­ванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у га­лузі науки і техніки та охорони довкілля;

♦ соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професій­них захворювань;

♦ встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

♦ адаптації трудових процесів до можливостей працівника з ураху­ванням його здоров’я та психологічного стану;

♦ використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення доб­ровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не супере­чить законодавству;

♦ інформування населення, проведення навчання, професійної підго­товки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

♦ забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охо­рони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і прове­дення консультацій між роботодавцями та їх представниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місце­вому та державному рівнях;

♦ використання світового досвіду організації роботи щодо поліп­шення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробіт­ництва.