Диференціальна діагностика порушень звукопровідного та звукосприймального апаратів

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ —4 ГОД.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити симптоматику та діагностику порушень звукопровідного та звукосприймального апаратів; засвоїти принципи їх диференціальної діагностики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Для діагностики характеру пору­шень слухової функції необхідно знати фізіологію слухового аналізатора, механізми звукопроведення та теорії звукосприйняття, мати уявлення про основні етапи аудіологічного дослідження та вміти дати інтерпретацію даних, отриманих під час обстеження.

Для порушення звукопровідної системи (кондуктивна приглухуватість), що мас місце при гострому катарі середнього вуха, ексудативному отиті, гострому середньому отиті, мезотимпаніті, при травмах барабанної перетинки, характер­ними є такі ознаки:

1. скарги на зниження слуху, відчуття закладеності у вусі, низькочастотний вушний шум;

2. латералізація звуку в досліді Вебера в бік хворого вуха;

3. негативний дослід Рінне, Бінга;

4. відносне збільшення часу кісткової провідності в досліді Швабаха;

5. у досліді Федерічі слух буде кращим із сіткоподібного відростка;

6. наявність кістково-повітряного інтервалу (тональна поро-гова аудіометрія), при якому пороги кісткової провідності

знаходяться в межах норми, а пороги повітрянопровідних звуків підвищені на 20—40 дБ чи більше, більшою мірою порушується сприйняття низьких звуків, крива повітряного сприйняття мас висхідний характер;

7) тимпанометричні криві тину С (гострий катар середнього вуха) або В (ексудативний отит).

Для порушення звукосприйняття (перцептивна приглухуватість), що спостерігається при гострій та хронічній сенсоневральній приглухуватості різного генезу характерні такі ознаки:

1. скарги на раптове чи поступове зниження слуху, високочастотний вушний шум різної інтенсивності;

2. латералізація звука в досліді Вебера в бік здорового вуха чи того, яке краще чує;

3. позитивний дослід Рінне, Бінга;

4. зменшення часу кісткової провідності в досліді Швабаха;

5. у досліді Федерічі слух буде кращим з козелка;

6. підвищення порогів кісткової та повітряної провідності переважно на високих частотах до 30—70 дБ за відсутності кістково-повітряного інтервалу, крива мас низхідний характер (тональна порогова аудіометрія);

7. наявність феномену прискореного наростання гучності;

8) тимпанометричні криві типу А, підвищення порогів акустичного рефлексу.

Визначення характеру порушення слухової функції є обов'язковим і необхідним фактором у діагностиці захворювань вуха і виборі правильної лікувальної тактики.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Механізм звукопроведення.

2. Теорії звукосприйняття.

3. Визначення понять «кондуктивна приглухуватість» та «перцептивна приглухуватість».

4. Захворювання вуха, які супроводжуються порушенням звукопроведення або звукосприйняття.

5. Методи дослідження слуху.

6. Ознаки порушення звукопроведення.

7. Ознаки порушення звукосприйняття.

8. Диференціальна діагностика порушень звукопроведення та звукосприйняття.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. —

" С. 33—55.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 10—28.

3. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. — С. 78—92, 107—117.

_____________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 3

ЩАДНІ САНУЮЧІ ОПЕРАЦІЇ ВУХА

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — З ГОД.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити показання до сануючих операцій; з'ясувати методи проведення щадних оперативних втручань при патології середнього вуха.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Сануючі операції на середньому вусі проводять при хронічних гнійних отитах. При значних деструктивних змінах, холестеатомі, внутрішньочерепних ускладненнях проводять так звану радикальну сануючу операцію. Мета цієї операції — максимально ліквідувати вогнище хронічної інфекції з формуванням широкої післяопераційної порожнини.

У тих випадках, коли хронічний гнійний процес вражає окремий відділ середнього вуха (соскоподібний відросток або надбарабанну ділянку), коли в процес не втягнуті кісточки і функція слуху збережена або незначно втрачена, мають місце тривалі ремісії — проводять щадні сануючі операції на середньому вусі.

Під час консервативно-радикальної операції трепанують соскоподібний відросток, надбарабанне заглиблення, радикально видаляють патологічно змінені тканини середнього вуха з максимальним збереженням провідної системи (ланцюга слухових кісточок, барабанного кільця, залишків барабанної перетинки).

Аттикоантротомію проводять для збереження слуху як етап тимпанопластики. Ця операція виконується при обмеженому патологічному процесі в ділянці надбарабанного заглиблення та печери сосковидного відростка.

У разі виявлення запально-деструктивного процесу в надбарабанному заглибленні зі збереженням натягненої частини барабанної перетинки, слухових кісточок, частково зниженої функції слуху — проводять операцію аттикотомію.

У дитячій практиці за відсутності холестеатоми проводять антротомію і введення в антрум поліетиленової трубки для промивання середнього вуха — антродренаж.

Задня тимпанотомія — це сануюча операція, за якої зберігається зовнішня стінка аттика, задня стінка барабанної порожнини та зовнішнього слухового ходу.

Мастоїдопластика — це одна зі складових частіш сануючих операцій, що передбачає зменшення або ліквідацію патологічної порожнини в соскоподібному відростку за рахунок заповнення її ауто - або гомотканиною.

Слід відзначити, що всі різновиди сануючих операцій поділяються на "відкриті", за яких видаляється задня стінка слухового ходу та барабанної порожнини, і "закриті", за яких зберігаються вищеназвані анатомічні структури та барабанне кільце (роздільна аттикоантротомія).

Післяопераційний період при вищеописаних операціях мас коротший і більш легкий перебіг. Своєчасно проведена щадна сануюча операція запобігає переходу процесу у важку форму.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Мета щадних сануючих операцій на середньому вусі.

2. Види щадних сануючих операцій.

3. "Закриті" та "відкриті" типи сануючих операцій.

4. Мастоїдопластика.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 153—155.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 69—71.

3. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. — С. 363—365.

________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 4