Лісова ентомологія_конспект лекцій

Циклічність як загальна властивість розвитку й функціонування будьякої матеріальної системи пояснює закономірності масових розмножень комах у просторі й часі і є об'єктивним критерієм для прогнозування популяційних циклів.

Багаторічна повторюваність масових розмножень комах розглядається як закономірний процес розвитку й функціонування популяцій, синхронізований із циклами сонячної активності, погоди й клімату, що визначають енергетичні ресурси — трофічну базу й просторово-часову організацію — генетичну й екологічну структуру популяцій.

Відомо, що циклічність масових розмножень багатьох шкідників багато в чому пов'язана з сонячною активністю (Белецкий, 1992). Численні історичні дані свідчать про те, що переважна більшість спалахів (80—100%) в Україні часто починається в рік екстремуму сонячної активності й магнітного збурення або через рік після нього.

Теорія циклічності динаміки популяцій об'єднує через закон циклічності раніше запропоновані теорії.

На основі даної теорії розроблено міжсистемний метод багаторічного прогнозу масових розмножень шкідливих комах. Суть його полягає в тому, що за поведінкою однієї системи — сонячної активності прогнозується на майбутнє поведінка іншої системи — популяційної динаміки шкідників. Перша система виступає як прогнозуюча, друга — як прогнозована.

Типи динаміки популяцій та прогноз чисельності. Зміна чисельності особин відбувається у різних видів по-різному. Вивчення специфіки зміни щільності популяцій, тобто популяційної динаміки окремих видів шкідників як протягом сезону, так і протягом ряду сезонів закладає наукові основи для розробки методів прогнозування розмноження шкідників. Усю різноманітність динаміки популяцій різних видів шкідників можна звести до трьох основних типів: стійкого, сезонного й багаторічного (Бей-Биенко, 1980).

Стійкий тип динаміки чисельності характерний для видів із багаторічною генерацією (хрущі, жуки-ковалики й чорниші), які відрізняються більш-менш постійною чисельністю протягом усього вегетаційного періоду. Для них характерні порівняно висока живучість і низька плодючість; остання є достатньою для більш-менш постійного рівня чисельності в усі сезони. Для прогнозу очікуваної чисельності цих видів достатньо обліків щільності їх популяцій і розосередження на різних полях восени. Враховуючи тип популяційної динаміки цих шкідників, можна з достатнім ступенем імовірності сказати, що наступного року їх чисельність істотно не зміниться, якщо не будуть застосовуватись захисні заходи.

Сезонний тип динаміки чисельності характерний переважно для полівольтинних видів із різко зростаючою щільністю популяцій протягом одного сезону (попелиці, молі та ін.). Для видів цієї групи характерне зростання чисельності особин у другій половині сезону або восени, а для прогнозу доцільні їх обліки в осінній період.

Багаторічний тип популяційної динаміки характерний найбільшою складністю та різноманітністю проявів. Зміна чисельності особин у популя-

71

ціях та заселеності стацій охоплює період у кілька років, протягом яких спостерігається серія фаз популяційної динаміки — зростання, максимуму, спаду й депресії. Загальна тривалість повного циклу фаз популяційної динаміки доходить до 4, інколи — 6 років і більше. Багаторічний тип характерний як для моновольтинних (саранові, довгоносик, шкідлива черепашка), так і деяких полівольтинних видів (совка, колорадський жук та інші).

Багаторічний тип динаміки чисельності різний у різних видів, його часто ділять на ряд підтипів для більш диференційованого підходу до прогнозування за багатьма показниками. Так, прогноз імовірної чисельності саранових, що накопичуються у великій кількості в осередках за межами агроценозів, базується на осінньо-весняних обстеженнях територій, заселених ворочками, на аналізі попередніх погодних та інших факторів, а для стадних видів

— також на визначенні співвідношення стадної, проміжної й поодинокої форм.

З усього сказаного очевидно, що для розробки надійних прогнозів чисельності шкідників украй важливе значення мають глибокі й міцні знання біології та екології кожного виду окремо, його природних ворогів та впливу інших факторів середовища на популяційну динаміку.

Форми взаємовідносин між організмами. Основними формами взаємо-

відносин між організмами є симбіоз, хижацтво й паразитизм.

Симбіоз — це різні форми співжиття вільних організмів. Прикладом співжиття, за якого обидва симбіонти мають явну користь (мутуалізм), є відносини мурах із попелицями й деякими кокцидами. Мурашки живляться цукристими виділеннями попелиць або кокцид і водночас захищають їх від нападу паразитів і хижаків.

Іншою формою симбіозу є прикріплення дрібнішого організму до тіла більшого для пересування (форезія). Так, камподеоподібні личинки І віку жуків наривників — тріунгуліни — після виходу з яєць проникають у квітки рослин і з появою там диких бджіл переходять на них. Бджоли переносять личинок у свої гнізда, тріунгуліни линяють, перетворюючись у звичайних червоподібних личинок, які живляться яйцями, личинками бджіл та медом.

За третьої форми симбіозу один із симбіонтів живиться надлишком їжі іншого, не завдаючи йому істотної шкоди (коменсалізм).

Наприклад, личинки бджіл-зозуль та деяких ос-блискіток мешкають у гніздах інших бджолиних і живляться їх запасами.

Хижацтво — форма відносин, за якої сильніший організм — хижак живиться іншим — жертвою, призводячи до її загибелі протягом нетривалого часу. Хижаки комах, кліщів, інших шкідників рослин належать до різних груп тварин. Із ссавців — це їжак, кріт, кажан. Кріт з'їдає за день стільки безхребетних, що їх маса часто перевищує в 1,5 раза масу його тіла. З птахів найкорисніші дятли, ластівки, стрижі, синиці, шпаки. Одна сім'я ластівок (2 дорослі й 4 пташеняти) знищують за сезон близько 1 млн особин комах.

Багато хижаків — ентомофагів та акарифагів — зустрічається й серед комах і кліщів. Жуки й личинки сонечок, а також личинки золотоочок та інших представників ряду сітчастокрилих живляться попелицями й щитівками,

72

хижі жуки з род. жужелиць — гусеницями підгризаючих совок, дротяниками тощо. В лісі дуже ефективні деякі види мурашок; населення одного мурашника рудої лісової мурахи за сезон знищує до 2 млн гусениць метеликів.

Паразитизм характерний тим, що одні особини — паразити живуть за рахунок інших організмів-живителів тривалий час, поступово призводячи останніх до загибелі або сильно їх ослаблюючи. До паразитичних комахентомофагів відносять дуже багато представників ряду перетинчастокрилих (їздці їхневмоніди, хальциди, браконіди тощо), двокрилих (тахіни), віялокрилих та інших.

Паразити бувають зовнішні (ектопаразити) і внутрішні (ендопаразити). Ектопаразити живуть на тілі живителя зовні і живляться через ранку, зроблену в шкірних покривах. Ніжні личинки цих паразитів захищені від негативної дії зовнішнього середовища щитками живителя (афітис короткоторочкуватий

— паразит каліфорнійської щитівки), несправжнім коконом (личинка жука алеохари, що паразитує на тілі дорослої личинки капустяної мухи) або їх живителі живуть у норах, ходах дерев, скручених листках. Ендопаразити живуть усередині тіла живителя і живляться його внутрішнім умістом. Наприклад, у тілі кров'яної попелиці паразитує афелінус, у тілі личинок і молодих самиць червчика Комстока — псевдафікус, у тілі гусениць білана капустяного — апантелес, у яйцях шкідливої черепашки — яйцепаразит теленомус, в яйцях багатьох видів лускокрилих — трихограма.

На паразитичних комахах в свою чергу можуть паразитувати інші види комах, яких називають надпаразитами, або паразитами II порядку; паразити II порядку можуть мати своїх паразитів III порядку. Деякі види надпаразитів, або паразитів II порядку, можуть живитись і в тілі шкідливих комах, тобто — бути водночас і паразитами І порядку.

На комахах паразитують й інші види безхребетних — кліщі і нематоди. Ведуться дослідження з використання деяких нематод із род. Steinermatidae проти шкідливих комах, причому представники цієї родини перебувають у симбіозі з патогенними для комах бактеріями. Наприклад, нематода з роду Neoaplectana, яку умовно назвали ДД-136, може паразитувати більше як на 100 видах комах. Проникаючи в личинок колорадського жука, ця нематода заражає їх бактеріями, що швидко розмножуються й приводять до загибелі шкідника. Нематоди з цього роду легко витримують тиск у кілька атмосфер у сучасних обприскувачах, що відкриває можливість штучного їх розселення таким шляхом.

Хвороби комах. До збудників хвороб комах та інших шкідників належать бактерії, гриби, віруси й найпростіші. З бактерій нині відомо близько 250 видів, тією чи іншою мірою пов'язаних із комахами. Значний інтерес становить група кристалоутворюючих спорових бактерій, що належать до виду Bacillus thuringiensis Berl. Кілька варіантів цього виду, виділених із різних видів загиблих комах під час їх масових захворювань (епізоотія) в природі, стали основою для виробництва бактеріальних препаратів, застосовуваних проти шкідливих комах. Це такі препарати як Ентобактерин, Дендробацилін, Лепідоцид, Гомелін, Бітоксибацилін.

73

З грибних організмів, що спричиняють хвороби комах, відомо понад 400 видів. Найпоширенішими з них є представники род. ентомофторових грибів із класу зигоміцетів та мускардинні гриби з класу недосконалих. На основі гриба роду боверія — Beauveria bassiana Bals., що уражує багатьох шкідливих комах, створено препарат Боверин.

Вірусні хвороби також поширені серед комах і окремих видів кліщів. Найбільше практичне значення мають поліедрози й гранульози. Віруси поліедрозу в неактивному стані містяться в особливих білкових утвореннях, що є багатогранними включеннями всередині клітин загиблого організму — поліедри.

Віруси гранульозу відрізняються від вірусів поліедрозу тим, що вірусні частинки (по одній, зрідка — по дві) містяться в капсулах овальної форми, а розмір гранул значно менший, ніж розміри поліедрів. Гранульоз виявлено в гусениць яблуневої плодожерки, білана капустяного, озимої совки та інших видів. У хворих гусениць черевний бік тіла звичайно світлішає, набуваючи білуватого або білувато-жовтого забарвлення. Гусениці стають в'ялими й гинуть.

На відміну від інших мікроорганізмів віруси можуть жити тільки в клітинах живих організмів, і розмножувати їх на штучних середовищах поки що не вдається. Тому постає потреба збирати трупи комах у природних умовах, виділяти збудника й розмножувати в лабораторії на живих комахах.

Протозойні хвороби спричиняють одноклітинні організми типу найпростіших (Protozoa). Добре вивчено деяких представників ряду мікроспоридій із класу споровиків. Так, наприклад, окремі види паразитів роду Nosema спричиняють у шкідливих комах інвазійні хвороби — нозематози й можуть бути використані для біологічного захисту рослин від шкідників.

Ланцюги живлення. Живлення тварин об'єднує їх з іншими організмами більш-менш тривкими трофічними зв'язками. Ці зв'язки не обмежуються лише парою організмів — споживачем (консумен-том) та постачальником (продуцентом) їжі. Більшість споживачів у свою чергу є постачальниками їжі для інших організмів, ті — для третіх і т.д. Так створюються ланцюги живлення, що з'язують інколи значну кількість видів.

Ланцюги живлення, як правило, починаються з рослин, тобто автотрофних організмів (аутос — сам, трофос — їжа), здатних створювати органічну речовину з неорганічних сполук або з готових органічних решток рослинного й тваринного походження, якими живляться, відповідно, різні види фіто-, сапроабо некрофагів. За рахунок цих груп комах живляться хижакиентомофаги, за рахунок фіто-, сапро-, некро- й ентомофагів — також їх паразити, за рахунок паразитів — надпаразити й т.д. Отже, ланцюги живлення мають різні розгалуження й складний, часто дуже заплутаний характер. їх розшифрування має важливе значення за побудови інтегрованого захисту рослин від шкідників.

74

ТЕМА 7 ХВОЄТА ЛИСТОГРИЗУЧІ ШКІДНИКИ ЛІСУ План:

1.Загальні відомості про хвоє та листогризучих комах

2.Основні шкідники хвойних порід

3.Основні шкідники листяних порід

4.Заходи з обмеження чисельності хвоє-та листогризучих шкідників лісу

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХВОЄТА ЛИСТОГРИЗУЧИХ КОМАХ

Спалахи масового розмноження цих шкідників в лісах України періодично повторюються на значних площах. Більшість шкідників цієї групи комах належать до ряду лускокрилих, менше до пильщиків, пильщиків ткачів, листоїдів. В даному розділі розглядаються ті шкідники, які в дорослій стадії не живляться. Їх личинки частково чи повністю об'їдають асиміляційний апарат дерев. Даний процес носить назву об'їдання і супроводжується порушенням найважливіших фізіологічних функцій дерева (фотосинтезу, дихання, транспірації). Об'їдання листя та хвої цими шкідниками приводить в першу чергу до зниження поточного приросту деревини. Не менш суттєвим наслідком об'їдання хвої (листя) є зміни, які відбуваються в кільці річного приросту, що видно з мікроскопічнго дослідження поперечного зрізу стовбура дуба, який був об'їдений гусеницями протягом останніх років. У випадку об'їдання хвої (листя) рано навесні (кінець квітня—травень) кільця приросту формуються практично тільки тонкостінними трахеями і звужуються приблизно на дві третини. При двократному об'їданні хвої більшість хвойних порід гине.

Листяні породи стійкіші, проте і вони, як правило, гинуть при трьох 3—4 кратному об'їданні. Коли брати до уваги, що на їх радіальних оболонках є пори, то стане зрозумілим, чому ці дерева легше заселяються стовбуровими шкідниками та заражаються хворобами. Все відмічене вище підтверджує особливу небезпечність цієї групи шкідливих комах для лісу. Ті комахи, личинки яких живляться в літній період вегетації, менш небезпечні для насаджень. Через відкритий спосіб життя личинки хвоєта листогризучих комах легко доступні для різних паразитичних та хижих ентомофагів, пташок, а також для патогенних мікроорганізмів, які викликають іноді їх масові епізоотії.

2. ОСНОВНІ ШКІДНИКИ ХВОЙНИХ ПОРІД

Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.) (род. коконопряди —

Lasiocampidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera.

Резерваціями соснового шовкопряда є чисті соснові насадження культури II — III класів віку, створені на староорних землях і заражені збудником корене вої губки.

Самки відрізняються від самців розмахом крил (відповідно 60—80 мм і 40— 70 мм) і вусиками (у самки ниткоподібні, у самця — перисті). Передні крила з широкою поперечною червоно бурою смугою. Біля середини крила, ближче до переднього краю, розміщена невелика пляма у вигляді півмісяця.

75

Яйця сизувато зелені, а згодом сірі, схожі на дрібне конопляне насіння. Гусениці до 9 см, волохаті, сірі або бурувато сірі сріблястого забарвлення, з дещо отруйними волосками. Поза ду голови дві поперечні темно

сині смужки, а далі — плями у вигляді підковок.

Лялечки до 4 см, коричневі. Верхня сторона темніша, матова, в світло сірому ко коні.

Біологія. Літають та спарюються ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самок складає близько 400 яєць. Через 2—3 тижні вилуплюються гусениці, які спочатку обгризають хвоїнки з боків, а потім і цілком. Живляться до настання заморозків, після чого в жовтні спускаються з дерева в підстилку і згорнувшись кружечком, зимують. Навесні після танення снігу вони протягом десяти днів піднімаються у крону і дуже інтенсивно починають об'їдати хвою в травні. Спочатку об'їдають стару хвою, а згодом молоду і навіть бруньки. Живлення гусениць продовжується до кінця червня. Якщо бруньки залишаться непошкодженими, дерева після однора зового об'їдання за дощової погоди можуть вижити. Сума ефективних температур за період їх живлення складає 1400° С. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який буровато сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев. Стадія лялечки продовжується майже місяць. Генерація у соснового шовкопряда однорічна. Місце зимівлі — під підстилкою В період депресії чисельності шовкопряда через повторну зимівлю гусениць генерація може затриматись до 2 років. У шовкопряда значний по видовому складу комплекс паразитів. Найбільш ефективними є яйцеїд теленомус, який іноді заселяє до 95% яєць. Ефективним паразитом гусениць шовкопряда є тахіна Drino inconspicua, яка заражає до трети ни їх кількості. Залишається не виясненою роль лісової трихограми як ефектив ного паразита яєць.

Нагляд. У червні за пошкодженнями і характерними екскрементами на ка ломірних площадках.

Облік чисельності. Пізньої осені підраховують гусениць під підстилкою на облікових площадках розміром 0,5—2,0м (1м2). Контрольні обліки, на випадок призначення весняних винищувальних захисних заходів про водять підрахунком гусениць під клеєвими кільцями модельних дерев ранньою весною.

Шовкопряд-монашка (Oсneria monacha L.) (род. хвилівки —

Lymantridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації: чисті сосняки ІV—VI класів віку, високоповнотні, розміщені всере дині лісового масиву (кварталу), в понижених місцях на піщаних і супіщаних ґрунтах. В західних областях України може зустрічатись в густих ялинових лісах з ранньою формою ялини, на буках, ялицях.

Метелик з розмахом крил у самки 50—55 мм, у самця — 40—45 мм. Передні крила білі або сірувато білі, на них серед чорних плям і рисочок виділяються поперечні зубчасті лінії. Задні крила сірі. Крила в стані спокою

76

складаються у вигляді рівностороннього трикутника. Черевце з чорними поперечними смугами частково має рожеве забарвлення.

Яйця дещо здавлені з полюсів, блискучі, спочатку рожеві, згодом бурі або срібно бурі. Гусениця до 5 см завдовжки покрита волосистими бородавками. Вздовж спини у неї проходить темна смуга, яка роздво юючись на 7— 9 сегментах охоплює велику білувату пляму. На 9му і 10 му сегментах розміщуються по одній червоній бородавці. Молоді гусениці майже чорні, покриті довгими волосками, завдяки яким можуть розселятися вітром на значні відстані.

Лялечка до 2,5 см завдовжки, блискуча, бронзово-бура, з різними жмутиками сивих волосків, на верхній стороні голови і тергітах грудей волоски синюватого кольору.

Біологія. Літ метеликів відбувається в липні серпні. Активні вони в вечірній та нічний час. Самки відкладають яйця купками (по 20—40 шт.) в тріщини кори в нижній частині стовбурів дерев (на сосні — не вище 1,5 м). В роки масового розмноження на деревах ялини та ялиці яйця розподіляються рівномірно по всій висоті стовбурів. Гусениці розвиваються в ембріоні ще восени, але вилуплюються в кінці квітня. Вони спочатку пошкоджують чоловічі суцвіття, бруньки, що почали рости, хвою травневих пагонів. З'їдають, як правило, більш м'яку тканину, ту, яка розміщується ближче до основи старої хвої. Залишена більш тверда частина хвоїнки відпадає. Гусениці монашки багатоїдні (смерека, модрина, листя бука, берези). Вони можуть об'їдати листя чорниці, брусниці, малини та ін. Живляться головним чином вночі. Заляльковуються в червні липні серед хвої або в тріщинах кори на стовбурах. Лялечки прикріплюються до дерева рідкими павутинками. Стадія лялечки триває близько двох тижнів. Генерація 1- річна. Місце зимівлі — на корі. Комплекс ентомофагів впливає на чисельність монашки недостатньо. Серед них переважають багатоїдні види: чотирьохкрапковий мертвоїд, темновуса верблюдка, клоп Rhinocoris annulatus P. Ці види знищують яйця та гусениць. Частіше всього затухання спалахів масового розмноження зумовлені вірусним поліедрозом гусениць. Перервати спалахи можуть також сильні морози в період зимівлі гусениць в яйцях.

Нагляд. Рекогносцирувальний: проводиться в середині червня за пошкодженнями, гусеницями, екскрементами, огризками хвої на підготовлених для нагляду площадках, а також в кінці липня — за метеликами, пастками з феромоном діспарлюр.

Облік чисельності. В першій половині серпня за кількістю самок на одне дерево. Для підрахунків беруть не менше 30 дерев. На ялині, ялиці, модрині підраховують яйцекладки після валки модельних дерев. Дерево розпилюють на двохметрові відрізки, по середині кожного знизу крейдою помічають двадцяти сантиметрові смужки. З цих відрізків знімають ножем лузки кори, підраховують кількість яєць на них. Одержані числа підсумовують і множать на 10. Контрольні обліки, на випадок призначення винищувальних заходів захисту рослин можливі в соснових насадженнях шляхом накладання

77

клеєвих кілець (на висоті 1,5 м) на десяти модельних деревах напередодні вилуплення гусениць.

Спеціальні заходи захисту. Для створення в популяції самцевого вакууму (залишити її без самців) в резерваціях монашки слід використовувати пастки з статевим феромоном діспарлюр. В другій половині липня там же в окремих випадках можливий одночасний збір самок, які добре помітні в нижній частині стовбура.

Соснова совка (Panolis flammea Schіf.) (род. совки (Noctuidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera.

Резервації: високоповнотні чисті соснові насадження штучного походження, III—IV класів віку, розміщені на підвищених ділянках рельєфу. Спалахи масового розмноження спостерігались в Чернігівській, Київській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Найбільше в Придонецьких борах. Сильне об'їдання насаджень зумовлює появу осередків стовбурових шкідників і після одноразової втрати хвої насадження часто гинуть.

Метелик середніх розмірів з розмахом крил 30—35 мм. Передні крила за забарвленням схожі на соснову кору. Близько середини передніх крил є по 2 білу ваті плями: зовнішня — ниркоподібна, внутрішня — кругла. Задні крила темно сірі.

Яйця напівкулясті, матові, на вершині з горбиком, від якого до низу ідуть 68 близько 50 реберець. Спочатку вони зеленуваті, але з часом темнішають.

Гусениця до 5 см завдовжки, зелена, з червоно бурою головою і такою ж смугою на бо ках. Перша пара ніг на черевці недорозвинена, тому під час пересування тіло дещо вигинається.

Лялечка червонобура. Кремастер з 2 шипиками. На 4 му тергіті черевця розміщується мозолеподібний бугорок.

Біологія. Метелики літають ранньої весни, починаючи з середини квітня, що співпадає з цвітінням верби і можуть живитися її нектаром. Літають вночі. Яйця відкладають вздовж хвоїнок в ряд на нижню сторону хвоїнок (до 20 шт. на одну). Одна самка відкладає до 300 яєць. Через 10—12 днів із них вилуплюються гусениці. Спочатку вони вгризаються в тканини травневих пагонів сосни і живляться ними. Потім живляться молодою хвоєю та обгризають пагони. В більш старшому віці гусениці живляться і старою хвоєю. На випадок відчуття загрози гусениці звисають на павутині. У кінці червня — в липні гусениці опускаються в підстилку і заляльковуються в поверхневому шарі ґрунту, де і зимують. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — під підстилкою Головним ентомофагом совки є паразит гусениць — тахіна Ernestia rudis Fall. В підстилці лялечки поїдаються мишами, пошкоджуються збудниками грибних хвороб.

Нагляд. В кінці VI — початку VII місяця за об'їданням хвої на травневих пагонах поточного року, екскрементами гусениць і самими гусеницями.

78

Облік — восени шляхом підрахунків лялечок під підстилкою і в ґрунті (до 10 см глибини) на площадках розміром 2x0,5 м. Контрольні обліки аналогічно на початку квітня.

Спеціальні заходи захисту: згрібання підстілки після заляльковування гусениць (серпень—вересень).

Сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.) (род. п'ядуни — Geometriae,

ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Високоповнотні сосняки III—V класів віку (їх внутрішні частини), розміщені на рівнинних або понижених ділянках рельєфу (А2). 69 Метелики з розмахом крил 30—40 мм. У самки загальний фон крил рудий, з двома білуватими плямами біля середини. У самця рисунок на крилах такий же, але загальний фон крил темнобурий. Коли метелики сидять, то крила у них підняті над спиною і складені. Це денні метелики.

Яйця сплющено еліпсоподібної форми у вигляді цеглинок з заокругленими кінцями. Відкладаються вздовж хвоїнок в ряд.

Гусениця до 30 мм завдовжки, гола, зелена, з трьома поздовжніми білими смужками, які подовжені і на зеленій голові. Пересуваються гусениці, дугоподібно згинаючи тіло.

Лялечка довжиною до 1,5 сантиметра, жовтувато бура, блискуча. Кремастер з прямим зморшкуватим відростком на вершині.

Біологія. Літають в кінці травня — в червні з характерним зигзагоподібним польотом. Молоді гусениці спочатку обгризають хвою з боків, а дорослі з'їдають її значну частину. Заляльковуються під підстілкою або в поверхневому шарі ґрунту у вересні. Генерація 1 річна. Місце зимівлі — під підстилкою Головну роль в комплексі ентомофагів відіграють гусенично лялечкові паразити іхневмоніди, а також тахіни та трихограма. Із хижаків — лісові мурашки та личинки коваликів (дротяники). Іноді сильні ранньоосінні заморозки також можуть вплинути на гусениць.

Нагляд. Кінець травня—початок червня — за летом метеликів; серпень вересень — за пошкодженнями та екскрементами.

Облік чисельності. Кінець вересня — жовтень — за кількістю лялечок самок на 1 м2 підстилки.

Спеціальні заходи захисту: згрібання підстилки.

Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.) (род. діпріоніди — Diprionidae, ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera).

Резервації: чисті насадження сосни звичайної та сосни Банкса — 10— 25 років, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу з піщаними ґрунтами, і в першу чергу їх узлісся.

Імаго. Самиці до 10 мм завдовжки, тіло коренасте, груди чорні, а черевце буру вато жовте з чорним пояском посередині.

Яйцеклад у самки у вигляді пилочки. Самець до 7 мм, чорний з перистими вусиками.

79

Личинка до 30 мм, зеленувато-жовта з буруватою головою. Над кожною ногою на черевці є дві чорні цяточки у вигляді крапки та коми.

Лялечка в бурому або бурувато-сірому коконі бочкоподібної форми довжиною 7—12 мм.

Біологія. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Самиці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15 шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80—100 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових стате вих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик. При температурі 25°С розвиток яєць продовжується 14 днів. За кількістю зубців на кантику можна підрахувати число відкладених яєць. Молоді личинки починають з'являтися з середини травня. Вони живляться до середини — кінця червня групами по 50—60 особин і об'їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, вони різко піднімають голови і передню частину тіла. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою. Пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці тощо. Довжина коконів, в яких розвиваються самки — до 12,5 мм, а самці — до 10 мм. В коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки. Через 12—15 днів після заляльковування з'являються до рослі пильщики другої генерації. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. В кінці липня серпня вилуплюються личинки другого покоління. Вони живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Об'їдання хвої продовжується до жовтня. Потім личинки спускаються в підстилку і коконуються. Зимують в коконах еонімфи або пронімфи. Заляльковуються в квітні. Генерація у пильщика подвійна. Місце зимівлі — під підстилкою. Частина еонімф другого покоління іноді знаходиться в діапаузі протягом 2—3 років і тоді генерація продовжується. Закінчення діапаузи можна встановити за перетворенням еонімфи в пронімфу (передлялечку): позаду очка з'являється чорна цяточка, а згодом пляма. Аналіз можна зробити завчасно — ще восени, а навесні лише провести контрольні аналізи. Під час діапаузи кількість шкідника щороку зменшується: його знищують ентомофаги, миші тощо. Найбільш ефективним паразитом пильщика є яйцеїд хальцид Achrysochorela ruforum. У нього також подвійна генерація і поява імаго за часом співпадає з відкладанням яєць господаря. В окремі роки цей паразит пошкоджує до 80—100% яєць пильщика. Заселені паразитом яйця стають блискуче чорними і помітно відрізняються від непаразитованих. Активні також паразити личинок — тахіна Drino inconspigua M. та паразит лялечок — їздець Dahlbominus fuscipennis S. Супу-

тнім видом звичайного пильщика частіше всього є зеленуватий пильщик

(Gilpinia frutetorum F.) та жовтуватий (G. pallida Kl.).

Нагляд. Друга половина травня, вересень, — по характерних пошкодженнях, по личинках, їх екскрементах.

80