Правила виписування рецептів на лікарські препарати

1

Inscriptio I

- перший рядок, у цій частині ставлять штамп лікувального закладу (його назву, адресу, номер телефону, код).

2

Inscriptio II

- другий напис, який містить вікову групу хворого (дитячий, дорослий) і дату складання рецепта.

3

Nomen aegroti

- прізвище та ініціали хворого (розбірливо), вік. Якщо хворим є сам лікар, який виписав рецепт, то пишуть “pro mi” (для мене).

4

Nomen medici

- прізвище та ініціали лікаря (розбірливо), що виписав рецепт.

5

Invocatio s. praepositio

- звернення лікаря до фармацевта з проханням приготувати і видати або тільки видати лікарський препарат.

6

Designatio materiarum s. ordinatio

- найменування лікарського засобу, перелік лікарських засобів, що входять до складу простого або складного припису. Спочатку наводять головний діючий засіб (отруйний, сильнодіючий, наркотичний) – remedium basis (cardinale); потім перелічують допоміжні речовини, які сприяють прояву дії головного (основного) засобу, його лікувальному ефекту, – remedium adjuvans; потім зазначають засоби, що покращують смак і запах головного засобу, – remedium corrigens; і наприкінці – формоутворювальні речовини, що надають певної форми лікарському препарату і є середовищем або основою для розподілу вищеназваних речовин, – remedium constituens. Слід підкреслити, що adjuvans, corrigens і constituens додають до головного засобу лише у тих випадках, коли у цьому є потреба.

7

Subscriptio s. praescriptio

- прохання лікаря до фармацевта про приготування певної лікарської форми і відпускання її у певній кількості.

8

Signatura

- рекомендації лікаря хворому про спосіб приймання ліків. На державній мові у цій частині рецепта коротко і вичерпно зазначають:

1. спосіб дозування (по 1 чайній ложці, по 1 мл, по 2 таблетки і т.д.);

2. шлях введення (підшкірно, всередину, внутрішньовенно і т.д.);

3. частоту, час і тривалість приймання препарату (3 рази на день, перед їдою, при головному болі).