- •Вступ: Голосіївський національний природний парк
- •Історія
- •Розташування
- •Природні умови
- •Краєзнавчий опис маршруту
- •Вело–лижна база в Голосіївському лісопарку
- •Монастир Голосіївський
- •Купіль (1) біля мон. Голосіївський (народна назва купель "Івановців")
- •Місцевість Мишоловка
- •Купель (2) "Свята купель в Китаєво"
- •Свято-Троїцький Китаївський монастир
- •Історія монастиря
- •Історичні духовні персоналії обителі
- •Печери Китаївського монастиря
- •Національний музей народної архітектури "Пирогово"
- •Висновки
- •Список інформаційних джерел
12
Свято-Троїцький Китаївський монастир
— монастир у Києві, місцевість Китаїв. Діяв у
XVIII — на початку XX століття. Відновлений у 1990-ті. Межує з історичною місцевістю Корчувате.
Історія монастиря
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716, і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного міс-
ця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подви-
жників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монас-
тирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763–1768), зведена лаврським будівничим Степаном Ковні-
ром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 року на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. при-
будовано церкву св. Серафима Саровського. У розбудові монастиря брали участь славетні київські зодчі Андрій Меленський, Володимир Ніколаєв та інші.
Ще з кінця XVIII століття Китаїв стає популярним місцем відпочинку. Се-
ред найвідоміших китаївських дачників слід відзначити Григорія Сковороду,
Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Звідси почався творчий шлях славет-
ного тенора Івана Козловського.
У 1920-ті храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не на-
лежала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувала-
ся сільськогосподарськими закладами. 1930 року пустинь було остаточно лікві-
довано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту пло-
дового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з