12. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва.

Категорично заборонено проводити вимушений забій тварин при підозрі на отруєння ртутьорганічними препаратами. Всі продукти тваринництва, отримані від отруєних тварин ртутними препаратами, явлють небезпеку для тварин і людини. Наявність залишку ртутьорганічних препаратів в кормах і продуктах тваринництва заборонено. Наявність неорганічної ртуті допустима в межах фонової кількості. Трупи загиблих , а також туші вимушено вбитих тварин після отруєння ртуттю заборонено відправляти на ветеринарно-санітарні заводи для переробки на м'ясокісткове борошно.

Всі види продукції , забрудненої ртутьорганічними пестицидами або неорганічною ртуттю вище фонового рівня, підлягають знищенню. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує допустиме вмістиме ртуті у всіх продуктах ( крім риби) – 0,05 мг\кг. Гранично допустима норма для риби – 0,5мг\кг.

При кулінарній обробці баранини і риби ртутьвмістимі сполуки випаровуються в дуже невеликих межах (найбільше 30% від початкового рівня).[15]

Висновок

Отже , в даній курсовій роботі ми розглянули питання про важливість власного діагностування отруєння ртуттю, з врахуванням спецефічних клінічних симптомів, виявлення патологоанатомічної картини яка може підтвердити встановлений діагноз, лікування , за допомогою якого можна знизити падіж тварин і тим самим знизити рівень економічних збитків господарств і країни в цілому.

Не менш важливим є попередження отруєння, тобто дотримання правил профілактики отруєнь ртуттю і її препаратами, які можуть посприяти уникненню зайвих маніпуляцій з тваринами, затрат на спецефічне лікування, заходи утилізації тощо.

Ветеринарний лікар на практиці дуже часто стикається з випадками гострих і хронічних отруєнь тварин. Безумовно, самою надійною і ефективною мірою боротьби являється їх профілактика, але так як вони зустрічаються необхідно оперативно лікувати тварин і приймати правельне рішення по відношенню до використання м’яса, молока , риби, яєць і продуктів бджільництва. В даному випадку від дії ветеринарного лікаря залежить здоров’я багатьох людей.

Список використаної літератури:

1. Вильнер А. М. Кормовые отравления. – Ленинград : Колос, 1974.

2. Буцик В. Негативна дія свинцю і ртуті на репродуктивні функції корів.//Тваринництво України. – 2003.- №8. – С.10-12

3. Димитров С., Джуров А., Антонов С. диагностика отравления животных. – М.: Колос 1986.

4. Комаров А. А., Иванова Е. В. способ микроволнового разложения проб для определения ртути в кормах.//Ветеринария. 2000.-№ 2 –С. 49.

5. Копілевич В. А., Карнаухов О.І. Загальна та неорганічна хімія. К. : Фенікс. 2003.

6. Кроль М. Ю. Влияние интоксыкации ртутью на перераспредиление меди, цинка и железа в организме животных. // Ветеринария. – 1998 . -№1. – С. 51.

7. Левченко В. І., Кодрахін І. П., Влізло В. В. Внутрішні хвороби тварин. – Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет . 2001.

8. Макаревич Т. Виведення сполук ртуті з організму свиней за допомогою пектиновмістного препарату.//Ветеринарна медицина України . – 2000. - №1. – С. 36.

9. Малинин О. А., Хмельницький Г. А. Ветеринарная токсикология. – Корсунь – Шевченковський: ЧП Майдаченко. 2002.

10. Трахтенберг І. Із ртуттю не жартують // Жінка. – 2003. № 11. – С. 30.

11. Хмельницький Г. А., Локтинов В. М. Ветеринарная токсикология. – М.: Агропромиздат. 1987 .

12. Хмельницький Г. О., Хоменко В. С., Канюка О. І. Ветеринарна фармакологія. – К. : Урожай. 1994.

13. Шишков В. П., Налётов Н.А. Патологическая анатомия сельськохозяйственных животных. – М.: Колос. 1980.

14. Ломака В. А., Забельський В. І., Ройтенберг М. І., Тіток В. А. Протиотрути у ветеринарній практиці. – К. : Урожай,1967

15. Хоменко В. І., Практикум з ветеринарно –санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослинництва. – К.: Ветінформ, 1998.

16. Терапия животных при отравлениях .Под ред. Хмельницкого Г.О. – К.: Урожай, 1990.

35