Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сполуки ртуті.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
30.05.2014
Размер:
140.29 Кб
Скачать

8. Патолого - анатомічна картина.

При розтині трупів тварин полеглих від отруєння ртутними препаратами, морфологічні зміни можуть бути різними в залежності від характеру перебігу інтоксикації.

При гострому отруєнні сулемою, коли смерть наступає у випадку шоку від пошкодження слизової оболонки шлунку і кишечника, патологічні зміни спостерігаються переважно в шлунково-кишковому тракті вони характеризуються гострими запальними процесами, наявність виразок, струпів і некротичних змін. Шкіра і підшкірна клітковина малокровні. У випадку надходження яду з кормом відмічається значна зміна на всьому протязі шлунково-кишкового тракту. Майже завжди спостерігається гіперемія і набряк слизової оболонки ротової порожнини. На слизовій оболонці ясен можливе утворення дрібних виразок, розташованих навколо зубів і на язиці. Слизова шлунку і на всьому протязі кишечнику набрякла, має крововиливи, геморагічне запалення. У жуйних значні зміни спостерігаються в сичузі можливе утворення нашарувань дифтеритичного типу, наявність вогнищ некрозу. Для отруєння ртуттю характерні значні зміни в товстому відділі кишечника , які зв’язуються з тим що через цей відділ проходить виділення значної кількості поступаючої в організм ртуті.

В печінці відмічаються дистрофічні зміни , вона звичайно анемічна, збільшується в розмірі.

В нирках також відмічається наявність дистрофічних змін різного характеру. В тяжких випадках відмічаються появи некронефрозу.

Кров темно – червоного кольору, погано звертається , майже у всіх органах зустрічаються масові крововиливи. М’язи серця в стані переродження , під ендо і епікардом багато крововиливів. Мозок і його оболонки анемічні.

Зі сторони органів дихання можуть відмічатися явища риніту, ларингіту, набряку легень.

У випадку хронічної інтоксикації спостерігається у тварин сильне схуднення. В шлунково-кишковому тракті спостеріігаються явища хронічного гастриту. В печінці – дистрофічні зміни , майже до цирозу.

В нирках нефроз з некротичними явищами. У окремих тварин – набряк , некроз стінок судин , інфаркти.[13]

9. Діагностика.

Діагноз на отруєння ртутьорганічними препаратами встановлюється на основі даних анамнезу, клінічної картини інтоксикації, патологоанатомічного розтину і результатів хімікотоксикологічного дослідження.

На відміну від інфекційних захворювань які супроводжуються функціональними розладами зі сторони центральної нервової системи , схожої клічною картиною і патологоанатомічними ознаками, при отруєнні препаратами ртуті у тварин як правило відсутня температурна реакція.

Найважливіше значення для диференційної діагностики отруєння препаратами ртуті мають результати хімікотоксикологічного аналізу. Для визначення ртуті використовують вмістиме шлунково-кишкового тракту, печінку, нирку, кров, молоко, яйце і корми.

При оцінці результатів хімічних досліджень слід мати на увазі, що в органах здорових тварин міститься окрема “фонова” кількість ртуті.В деяких паренхіматозних органах свиней і ВРХ при згодовуванні тваринам рибопродуктів, м’ясокісткового борошна , може бути виявлено елементарна ртуть в межах від 0,05 до 0,08 мг\кг. Знайдено такої кількості ртуті в таких тканинах не дає підстав для постановки діагнозу на відправлення ртутьвмістимих препаратів. Знайдено органічні препарати ртуті вмістимому шлунку або тканинах тварин дає підставу для заключення про те, що тваринам згодовували продукти забруднені цими речовинами. Діагноз на отруєння ставиться не тільки по результатам визначення ртуті в органах накопичувачах ( печінка і нирки) , але із врахуванням її в наявності її в інших тканинах: в серці , селезінці, м’язах, лімфатичних вузлах, головному та спинному мозку.

В органах та тканинах свиней , що загинули від підгострого та хронічного отруєння гранозаном, всередньому, виявлялось: в печінці 38 мг\кг, в нирках –39 мг\кг, в м’язах 14 мг\кг, в головному мозку – 4 мг\кг етилмеркурхлориду і 35 , 105, 14, 5 мг\кг ртуті відповідно.

У ВРХ при експерементальному отруєнні гранозаном вміст етилмеркурхлориду в тканинах складало: в нирках 28мг\кг, в печінці – 47мг\кг, в м’язах 14 мг\кг, в головному мозку 4 мг\кг, а ртуті : 26, 43, 13,і 4 мг\кг відповідно.[3]