Albinismus oculi часто невірно інтерпретують як явище доместикації. Однак він був виявлений також у всіх диких форм сучасних сільськогосподарських тварин. В природних умовах альбінізм виключається природнім відбором. Тут проявляється той факт, що недорозвиток пігменту в райдужці завжди поєднується з аномальним розвитком в області Area centralis rotunda et striaeformis, що обумовлює послаблення зору. Тому це явище є тяжким спадковим захворюванням.

Недостатня пігментація очей не обов’язково пов’язана з недостатньою пігментацією волосся і шкіри. Вона може також проявлятися як винятковий симптом в рамках картини повного альбінізму.

Cеред сільськогосподарських тварин повний альбінізм виявили поки у голштино-фризів, герефордів, у одного теляти гернсійської породи, а також у бурої худоби у Вюртемерзі та Швейцарії.

Найбільш відомі повні альбіноси у кролів, мишей та щурів і їх зберігають систематичним розведенням. Різного ступеню альбіноси зустрічаються серед собак, головним чином фокстер’єрів, мальтійських болонок, боксерів, датських догів, далматинців і пінчерів , білих кішок та коней, причому у останніх в першу чергу у сірих, світло-гнідих, солових та чубарих, далі у домашньої птиці і

рідше у ВРХ та свиней.

Альбіноси зустрічаються і серед бджіл, у яких в подібних випадках відсутня фарбуюча речовина фасеткових очей. В результаті цього світлові промені попадають в окремі оматидії, перемішуються і перетинаються і загальна картина виходить незрозумілою. Альбіноси зустрічаються лише серед трутнів, отже аномалія наслідується як зчеплена зі статтю ознака при рецесивному прояві.