Тема. Тип Плоскі черви. Загальна характеристика, різноманітність.

Загальна характеристика типу Плоскі черви

До типу Плоскі черви належить близько 25 тис. видів тварин. Частина з них – вільні хижаки, які мешкають у морях та прісних водоймах, інші – паразити хребетних тварин і людини, що спричинюють різні захворювання. Розміри тіла червів сягають від кількох часток міліметріа до 10 метрів.

Тип включає три класи: Війчасті, Сисуни та Стьожкові черви.

Тіло в плоских червів плоске, форма листоподібна (у війчастих і сисунів) або стьожкових червів).

Уперше у тваринному світі в представників цього типу розвинулася двостороння (білатеральна) симетрія тіла, тобто через таке тіло можна провести тільки одну поздовжню площину симетрії, що ділить його на дві дзеркально схожі частини. Окрім ектодерми й ентодерми, вони мають також середній зародковий листок – мезодерму. Тому їх вважають першими тришаровими тваринами. Наявність трьох зародкових листків дає основу для розвитку різних органів та систем органів.

Стінку тіла утворюють шкірно-м’язовий мішок – сукупність зовнішнього одношарового епітелію та розташованих під ним кількох шарів м’язів – кільцевих, поздовжніх, косих та спинно-черевних. Саме тому тіло плоских червів здатне здійснювати складні та різноманітні рухи. Порожнина тіла відсутня, оскільки простір між стінкою тіла та внутрішніми органами заповнений рихлою масою клітин – паренхімою. Вона виконує опорну функцію та служить як депо запасних поживних речовин.

Травна система складається з двох відділів: ектодермальної передньої кишки, представленої ротом та м’язистою глоткою, здатною в хижих війчастих червів вивертатися назовні, проникати всередину жертви й висмоктувати її вміст, і сліпо замкнутої ентодермальної середньої кишки. У багатьох видів від головних ділянок середньої кишки відходить безліч сліпих відгалужень, що проникають у всі частини тіла й доставляють їм розчинені поживні речовини. Неперетравлені залишки їжі виводяться через рот.

Система виділення має вигляд протонефридіїв. Через видільні пори виводиться надлишок води й кінцеві продукти метаболізму (переважно сечовина).

Нервова система представлена парним головним ганглієм і поздовжніми нервовими стовбурами, що відходять від нього й поєднані кільцевими перетинками. Нервові стовбури утворені розташованими по всій його довжині тілами нервових клітин та їхніми відростками. Такий тип організації нервової системи називається стовбурним, або нервовою системою сходового типу. У всіх плоских червів розвинені органи дотику, хімічного відчуття, рівноваги, а в тих, що живуть вільно, - і зір.

Плоскі черви, за незначними винятками, - гермафродити. Запліднення внутрішнє, перехресне.

У прісноводних війчастих червів розвиток прямий, а в морських – з планктонною личинковою стадією. У паразитичних червів (сисунів та стьожкових червів) цикли складні з наявністю однієї або кількох личинкових стадій та зміною кількох хазяїв.

Можна відзначити, що плоскі черви в певному сенсі є нашими родичами. Принаймі у нас є спільні з ними гени – це гени, які визначають те, що головний мозок закладається в передній частині тіла.

Різноманітність плоских червів

Клас Війчасті черви, або Турбелярії

Найпростішими представниками цієї групи є планарії, які живуть у ставках та річках. Війчасті черви мешкають або у воді, або в грунті. Паразитів серед них мало. Тіло вкрите війками, а в епідермісі містяться численні залози, які виробляють слизистий секрет.

Клас Сисуни, або Трематоди, - паразити

Ці черви паразитують або на (ектопаразити), або всередині (ендопаразити) інших тварин. Їхнє тіло вкрите кутикулою, вони мають присоски (один або більше) для прикріплення до хазяїна; високорозвинена репродуктивна система (пристосування до паразитичного способу життя). Більшість із них гермафродити. Життєвий цикл ектопаразитів зазвичай нескладний і не потребує зміни хазяїв, що належать до різних видів. Проте для деяких трематоди, особливо ендопаразитів, така зміна обов’язкова: у кожному хазяїнові протікає певна стадія розвитку черв’яка. Так, доросла печінкова двоустка вражає печінку деяких ссавців, зокрема й людина, а її личинки живуть у прісноводному равлику (малому ставковику).

Клас Стьожкові черви, або цестоди, також паразити

Сплощене стьожкоподібне тіло зазвичай складається з члеників (їх сотні, у деяких видів завдовжки близько 12 м), кожен з яких містить повну гермафродитну статеву систему. Нові членики утворюються поблизу голови черв’яка внаслідок безперервного пупкування. Отож, можна сказати, що статеве розмноження немов поєднується з безстатевим. Травна система від-сутня – поживні речовини всмоктуються всією поверхнею тіла. На голові містяться різноманітні присоски та крючечки, якими черв’як прикріплюється зсередини до стінки кишечника хазяїна.

Для завершення циклу розвитку зазвичай необхідні два або більше хазяїна, які належать до різних видів. До поширених паразитів людини в класі цестод належать також ехінокок, широкий стьожак та бичачий ціп’як.