Банківська система
Слово "банк" походить від італійського "banco" – стіл, на якому середньовічні міняйли розкладали свої монети.
Міняйли були представниками грошово-торгового капіталу, вони приймали грошові вклади від купців і обмінювали гроші різних міст і країн. З часом міняйли стали використовувати ці вклади та свої кошти для надання позики і отримували за це відсотки, що означало перетворення міняйл на банкірів.
Банкірами називали міняйл в Генуї (Італія) ще в ХІІ столітті.
Слово banquier та bankier у французькій та німецькій мовах позначають власника капіталу, що має можливість одноосібно визначити стратегію і тактику використання фінансових ресурсів.
Виникнення банківської справи історично пов’язано з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торгівельних операціях.
Процес формування і розвитку банківської системи визначається двома об’єктивними економічними передумовами:
на певному етапі суспільного розвитку з’являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, яка пов’язана із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;
розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації і технічного обслуговування.
Сучасна банківська система – один з найважливіших секторів ринкової фінансової інфраструктури, вона відіграє важливу роль у функціонуванні і розвитку ринкової економіки. Одним з першочергових завдань держави, яка здійснює ринкові перетворення, являється створення цивілізованої банківської системи.
В Законі України "Про банки і банківську діяльність" банк визначається як юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати такі операції: залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.
Сукупність різноманітних видів банків та банківських установ, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період становить. банківську систему.
Банківська система – це не механічне об’єднання банків, які функціонують в економіці країни.
Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.
Банківська система має своє призначення, свої специфічні функції, вона будується по заздалегідь визначеній концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному банку окремо.
За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються, але всім банківським системам властива дворівнева структура.
На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об’єднаних спільними цілями і завданнями). Такому банку надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері і перш за все – забезпечення стабільності національних грошей та забезпечення ефективного функціонування банківської системи.
Центральний банк законодавчо наділяється відповідними повноваженнями. Він реалізує грошово-кредитну і валютну політику, здійснює емісію грошей, являється банком держави та всіх інших кредитних інститутів.
На другому рівні знаходяться комерційні банки, які безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.
Дворівненевий принцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі.
Відносини по горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між комерційними банками, які є економічно самостійними і конкурують між собою на грошовому ринку.
Відносини по вертикалі – це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром, і комерційними банками.
Комерційні банки будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.
В той же час центральний банк не ставить за мету своєї діяльності – прибуток.