1.2. Основні функції грунту

Ґрунтуючись на досягненнях науки про ґрунти на всіх етапах їх становлення, розгляд програмних питань ведеться із позицій сучасних уявлень про шляхи підвищення родючості ґрунтів – об’єктів сільськогосподарських меліорацій.

Як самостійне природно-історичне тіло природи, ґрунт утворився внаслідок впливу на гірські породи (переважно осадово-четвертинного періоду) живих і мертвих організмів і природних вод у різних умовах клімату, рельєфу у гравітаційному полі Землі.

На відміну від гірських осадових порід, що відкладалися шарами, будові ґрунту властивий профіль, що складається з генетичних горизонтів з притаманними кожному горизонту морфологією, хімічним складом, фізичними і біологічними властивостями. У ньому мають місце характерні процеси перетворення і переміщення речовини – продуктів ґрунтоутворення і енергії (В.А.Ковда, В.В.Добровольський та ін.). Специфічною властивістю ґрунту, що відрізняє його від породи, на якій він утворився, є біогеоценотичні функції, і перш за все – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини земними факторами і умовами життя (Добровольський В.В.).

У біосфері землі ґрунт виконує ряд важливих функцій :

- забезпечує умови існування життя, перш за все за рахунок акумуляції біофільних елементів, самовідновлення та самоочищення середовища;

- регулює розвиток і взаємозв’язок геологічного і біологічного колообігів речовин і потоків енергії;

- забезпечує накопичення органічної речовини, головним чином у формі гумусу, який є основним резервом енергії біосу.

Геологічний (великий) колообіг речовин являє собою сукупність процесів, фор-мування земної кори, що постійно в ній відбуваються: вивільнення, трансформації і акумуляції речовин і енергії, утворення геологічних порід і мінералів, вивітрювання яких повторно призводить до переміщення елементів та енергії (рис. 1.2.1; 1.2.2).

Рисунок 1.2.1. Колообіг речовин та енергії у природі (за В.Д.Мухою)

Рисунок 1.2.2. Біогеоценотичні функції ґрунтів

1.3. Методологія ґрунтових досліджень

Методологія ґрунтових досліджень має історичний контекст, в якому повна методологічна ясність розкривається лише у фіналі, коли стають класичними надбаннями генетико-еволюційна ідея В.В. Докучаєва, вчення В.І. Вернадського про біосферу та біогеохі­мічні закони її функціонування й ноосферного майбуття. Без таких фундаментальних методів, як періодичний закон хімічних елемен­тів Д.І. Менделєєва, неможливо уявити дослідження еколого-біогеохімічних закономірностей ґрунтотворення, методологічними основами яких є розроблені В.В. Докучаєвим порівняльно-геогра­фічний (ландшафтний) та профільно-генетичний методи дослі­дження відкритого ним «четвертого царства природи». Саме вони відіграють методологічну роль перспективних моделей майбутнього розвитку Землі та її мешканців.

Серед пріоритетних завдань сьогодення є нероздільність ґрунтово-еколо-гічного та економічного напряму досліджень розвит­ку, рекомендована Конференціями ООН у Ріо-де-Жанейро (1992) та Іоханесбурзі (2002) як головна парадигма всіх держав і націй:

- економічний розвиток у відриві від знань екології (передусім ґрунтів як головного з національних багатств) перетворює Землю на пустелю;

- екологія без економічного розвитку закріплює зубожіння й не­справедливість (економіка спирається на нерівність, екологія урівнює всіх - багаті та бідні на одній землі дихають одним повітрям);

- рівність без економічного розвитку призводить усіх до зубо­жіння;

- екологія без права на ініціативу породжує закріпачення;

- право на ініціативу поза екологією прокладає шлях до колективного знищення.

Незважаючи на ці дійсно фундаментальні напрацювання, людство все ще перебуває лише на початку постановки цілої низки завдань, породжених як самим феноменом планетарного ґрунтогенезу, так і далекою від ідеалу економічною парадигмою прагматичної діяльно­сті в межах тієї третини площі нашої планети, яка охоплена цим загальнобіосферним процесом. Проблемність стратегічних цілей при цьому вкрай ускладнюється грунтово-екологічними чинниками, залишаючи методологічно нез'ясованим смислове навантаження таких понять, як добра якість (урожаю), поліпшення колообігу (біо­генних елементів); створення найкращих умов (живлення культур­них рослин) або оптимальних для рослин поживних елементів тощо.

Введення ґрунтово-екологічної проблематики в лоно загальнобіосферної методології, зорієнтованої на опанування ноосферної ідеї, сприяло розумінню того, що максимізація біопродукування (головна мета аграрного виробництва в умовах техногенезу) наразилася на стратегічні пріоритети біосфери, еволюційно запрограмовані на га­рантоване збереження максимального біорозмаїття та генофонду планети. У третьому тисячолітті актуальною є проблема реабіліта­ції вразливого ґрунтово-ценотичного тандему, який підпо­рядковується гранично ускладненій ієрархії «соціум-природа», пізнання якої унеможливлюється поза умінням розрізняти категорії «добра» і «зла» (непідвладні вимірюванню, але зрозумілі мудрості філософського роздуму). Тут далеко не завжди вдається відрізнити наслідки суто природного ґрунтогенезу від його антропогенних ва­ріацій і нерідко охоплює песимізм при виборі еталонного (у тому числі культурного) ґрунтово-ценотичного тандему, який значною мі­рою зумовлений фатальною світоглядною поразкою техногенного стилю мислення, з якого сьогодні знімається фетиш непогрішності. У методологічно оновленій концепції на зміну задоволення постійно зростаючих потреб людства приходить розуміння безумовного пріо­ритету сталого екологічно безпечного розвитку суспільства на основі реалізації його основного імперативу: опікуючись своїм виживан­ням, кожне покоління має задовольняти свої потреби за рахунок ґрунтів та інших природних ресурсів так, щоб не поставити під загрозу прийдешні покоління на комфортне існування посеред квітучих ландшафтів з притаманним їм біорозмаїттям та високородючими ґрунтами.

Гармонійне функціонування біосфери з її ландшафтами, ґрунта­ми, фітоценоза-ми, хоч і є термодинамічно нормальним процесом, все ж потребує від соціуму певних гарантій, якими не можуть стати агротехнологічні рішення (окультурю­вання грунтів), якщо вони не спираються на розуміння глибинних екологічних проблем, методологічно зорієнтованих на ноосферу. Цим ставиться стратегічне завдання проведення в ландшафтах України та інших державах експериментів з пошуку перспективних екологізованих технологій окультурювання ґрунтів, у тому числі й «добривами в кооперації з рослинними угрупованнями».

Екологічна компетентність від ґрунтознавців в даний час вимагає постійного вдосконалення та інтеграції ними всіх за­собів, стилів, методів, інтерпретацій як традиційних для ґрунто­знавства, так і не завжди раціональних, як інтуїція, віра, духов­ність, моральність. Набуття екологічними принципами методологіч­ного статусу та їх запровадження в практику господарювання на­дасть можливість новонародженим землевласникам: плідно працювати на землі, долаючи свою недавню екоетичну нейтральність і байдужість; реабілітувати гуманістичні цінності; поширювати моральноціннісні принципи на землю (ґрун­ти, ландшафти), а не лише на людину; культивувати світоглядницький погляд на землю (природу, біосферу) як повноправний суб'єкт взаємодії з суспільством.

Вирішен­ня ґрунтово-екологічних проблем унеможливлюється поза відповід­ним (ноосферним) соціокультурним контекстом, а успішне вирішен­ня соціокультурних і духовних проблем (непродумана хімізація землеробства, переосушення заплавних торф'яників тощо) теж є примарним при забутті імперативної пріоритетності екологічної проблематики.

У ноосферному контексті культурне ґрунтотворення отримує шанс пе­ретворитися на одне з найперспективніших стратегічних спряму­вань екологічно безпечної антропогенної еволюції ґрунтів, вписаних у конкретні ландшафти. Витрати на проведення подібних екологізо­ваних, ноосферно зорієнтованих стратегій задаються рамками зага­льносвітового обслуговування біосфери, в якій життя людей не може продовжуватися поза межами ґрунтово-екологічної основи.

Контрольні запитання і завдання:

1. Предмет і завдання науки про ґрунти. 2. Які питання вивчає ґрунто-знавство? 3. Що означає поняття «ґрунт»? 4. Чим відрізняється ґрунт від геологічних порід? 5. Які Ви зна­єте основні етапи розвитку ґрунтознавства? 6. Які напрями вивчення ґрунтів характерні для сучасного ґрунтознавства? 7. Назвіть учених-ґрунтознавців минулого і сьогодення. 8. Перелічіть екологічні функції грунтів у біосфері. 9. Що Вам відомо про методологію ґрунтових дослі­джень? 10. Які світоглядні орієнтири є перспективними в окультурюванні ґрунтів? 11. Яка роль ґрунтово-екологічної інформації в досягненні ноосферної перспективи? 12. Дайте визначення, поняття „ґрунт” за В.В.Докучаєвим та сучасним уявленням про нього.