Метафизика і діалектика буття
Метафізика і діалектика
метафізика як вчення про начала: ідеї (Платон), форма, матерія, джерело, мета (Арістотель), Бог як підстава сущого (Хома Аквінський), матерія як субстрат та дві субстанції (Декарт і Ляйбниц), система чистого розуму (Кант); критика метафізики: осягнення протиріч (Гегель), звернення до одиничного досвіду (Локк, Юм), істина у даному (Конт), забуття буття (Гайдеггер), необхідність метафізики.
трактування розвитку у діалектиці: мистецтво вісти бесіду (Сократ), абсолютність змін (Геракліт)¸ перехід з небуття у буття, яке вічне і мінливе (Платон), як метод звернення до Єдиного (Прокл), осмислення суперечностей (Арістотель), перехід у протилежність (китайська філософія), здатність вести суперечку (середні віки), вчення про антиномії чистого розуму (Кант), аналітичний метод виведення категорій (Фіхте), предмет є єдність буття і небуття (Гегель), становлення і розвиток буття і пізнання (марксизм); принцип (загальне положення), закон (істотний зв’язок), категорія (основне поняття), розвиток (закономірна зміна), еволюція (поступові зміни), революція (радикальні зміни), прогрес (перехід від нищого до вищого).
Закони діалектики
закон взаємного переходу кількісних та якісних змін: якість (визначеність буття речи), властивість (сторона якості), кількість (відмінність усередині), мера (інтервал змін), метафізичне та діалектична трактування, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, стрибок (перетворення однієї якості в іншу).
закон єдності та боротьби суперечностей: тотожність (подібності речі з собою), відмінність (відношення нерівності), протилежності (обумовленість заперечливість), суперечність (єдність протилежностей), закон (розвиток через боротьбу протилежностей).
закон заперечення заперечення: заперечення (розвиток через боротьбу протилежностей), деструкція (руйнування «старої» якості), зняття (збереження «старої» якості), трансформація (якісне перетворення), прогресивний розвиток (ускладнення), регресивний розвиток (спрощення), закон (рух не по колу, а по спіралі).
Категорії діалектики
Категорії, що відображають єдність і різноманіття елементів світу: одиничне (неповторні властивості) та особливе (відмінності речей), загальне (повторюваність властивостей) та всеосяжне (граничне узагальнення).
Категорії, що відображають універсальні зв’язки елементів світу: причина (викликає зміну) та слідство (наслідок змін), необхідність (стійкість зв’язків) та випадковість (нестійкість зв’язків), зміст (сукупність зв’язків та властивостей) та форма (стійкість зв’язків та структури).
Категорії, що відображають будову світу і його елементів: ціле (властивості інших речей) та частина (властивості окремої речи), система (єдність елементів), структура (сукупність стійких зв’язків) та елементи (частина цілого), сутність (стійки зв’язки) та явище (форма буття сутності у властивості), можливість (тенденції розвитку) та дійсність (реалізована можливість).