2. Тенденції в структурі населення України.

Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення. Важливу роль у природному відтворенні населення та визначенні демографічної бази трудових ресурсів відіграє характер вікової структури населення. Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Україні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населення, судячи з його вікової структури, має менші можливості порівняно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь.

В світі на кожних 100 дівчаток народжується в середньому 104-107 хлопчиків (приблизно на 4 мільйони більше). Але вища смертність чоловіків, та нижча середня тривалість життя чоловіків призводить до того що перевага чисельності чоловіків з віком поступово зменшується. На сучасному етапі кількість чоловіків перевищує на 30-35 млн., однак існують значні відмінності по континентах (див. табл.).

Регіони - Частка жінок, % - На скільки чоловіків більше в млн. чол.

Весь світ – 49,7 - +33,9

Африка - 50,2 - -3,1

Латинська Америка - 50,1 - -1,1

Північна Америка - 51,2 - -6,7

Австралія і Океанія - 49,9 - +0,1

Країни СНД -- 52,8 - -16,0

Південна Азія і Китай - +70

В більшості країн світу тривалість життя жінок більша (в Європі, Канаді, США, Японії, Австралії на 5-8 р.). Менша тривалість життя жінок тільки в декількох країнах: Індії, Пакистані, Бангладеші, Іраку, Непалі, Бутані, Буркіна-Фасо, Папуа-Новій Гвінеї. Вік балансування в Україні становить 32 роки (частка чоловіків і жінок в даному віці приблизно рівна). Для міського населення вік балансування становить 28 років, для сільського – 44. В сільській місцевості дефіцит жінок дітородного віку (15-39 років) зумовлений міграцією дівчат та молоді з села до міста.

Особливості демографічних процесів, що відбуваються в Україні, призвели до того, що найбільш інтенсивно скорочується найбільш продуктивна група населення віком від 20 до 30 років. Це вже не епізодичне явище, а сталий процес, що триває всю другу половину ХХ століття. Так, при загальному збільшенні чисельності населення у 1959-1970 рр. кількість осіб даного віку зменшилась на 19.8%, за 1979-1989 рр. - на 10.5%. Тепер вона також інтенсивно зменшується внаслідок потужних міграційних процесів. Ще в 19 ст. середня тривалість життя була рівна в Європі лише 35 рокам; нині вона складає в середньому в Північній Америці і Європі 68—70 років, Латинській Америці — 50—55, Азії — 40—50, Африці — менше 40. Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про старіння населення країни. На кожну 1000 працездатних в країні припадає 365 дітей і 412 людей старшого віку, тобто 768 непрацездатних людей або утриманців. Дещо нижчі ці показники у містах (695 осіб), що викликано недавньою масовою міграцією людей до них із сільської місцевості. А у селах вже непрацездатних людей більше, ніж працездатних (демографічне навантаження більше у 1.5 рази, ніж у містах. Така ситуація у нашій країні приводить до такого явища, як “утриманство”, тобто коли непрацюючі люди є утриманцями працюючих.

Отже, для населення України характерне старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. ХХІ ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% - 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60% — від 3-4% на початку ХХ ст. до 21% на початку ХХІ ст.

Частка осіб віком 0-14 років
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~41.0%	37.2%	33.0%	26.0%	24.9%	21.5%	21.6%	16.5%	14.2%

Частка осіб в працездатному віці (15-59)
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~55.5%	56.6%	61.2%	63.5%	61.2%	62.8%	60.4%	62.1%	61.4%

Частка осіб віком понад 60 років
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~3.5%	5.8%	6.3%	10.5%	13.9%	15.7%	18.0%	21.4%	24.4%

З 1989 по 2009 рік середній вік населення збільшився з 36.5 до 40.1 . Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення — середній вік збільшився з 34.8 до 39.7 років, серед сільського — з 39.8 до 40.8. Середній вік жінок у 2009 році склав 42.5 р. ,чоловіків — 37.3 р., що пов'язано з вищою смертністю серед чоловічого населення, та нижчою тривалістю життя.

Середній вік населення, років[29]
Населення	1989	1991	1993	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2009
Міське	34,8	35,2	35,5	36,0	36,6	37,2	37,9	38,5	39,0	39,4	39,7
Сільське	39,8	39,8	39,8	39,8	39,8	40,0	40,1	40,3	40,6	40,7	40,8
Все	36,5	36,7	36,9	37,2	37,6	38,1	38,6	39,1	39,5	39,8	40,1

Медіанний вік населення, років
1950	1960	1970	1980	1990	2000	2005
27.6	29.8	32.2	33.8	35.0	37.7	38.9

В Україні спостерігають відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Віковий склад постійного населення (на 01.01.09)
Вік	Чисельність, тис	Частка
0-14	6476.2	14.1%
14-64	32169.8	70%
>65	7317.4	15.9%
Всього	45963.4	100.0%

Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 рокі. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12-13%.

3. Вікова структура.

Віковий склад вивчається з метою визначення режиму відтворення населення, перспективних розрахунків його чисельності; вплив на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (у абсолютных чи відносних показниках), тобто скільки років повних виповнилося на момент обстеження. Можно розраховувати в однорічному інтервалі, 5-ти, чи 10-ти річному. Наша статистика проводить розподіл населення по вікових контингентах: немовлята до 1 року, ясельний контингент (до 2-х років), дошкільний (1-6), шкільний (7-14), підлітковий (15-17 років), дітородний (15-79 років). Використовують також групування за демографічними поколіннями: діти (0-14 років), батьки (15-49 років) і прабатьки (50 і старше).

Підлітковий вік займає особливе місце у розвитку сучасної людини. Відмінний за віковими рамками у хлопців (13-16) та дівчат (12-15), він є перехідним етапом від дитинства – з його повною відмінністю від батьків – до дорослого життя з його можливостями самостійного існування, включаючи у себе підтримання власного життя до власних дітей.

Наступний віковий етап має такі часові рамки: для юнаків – 17-21, для дівчат – 16-20. Саме в цьому віці як юнаки ( з 18), так і дівчата (з 16-17) отримують право створювати родину та приймати участь у виборах влади. А з 21 року отримують право бути обраними у вищі органи влади ( в україні та Росії).

Дорослий вік займає такі хронологічні рамки: у чоловіків (25-35), у жінок (21-35); другий період: чолов.(36-60), жінки(36-55). Далі йде літній вік: ч- 65-75, ж- 56-75.

Населення України розподілене за віком дуже нерівномірно. На його віковій структурі позначилися бурхливі події ХХ століття. Більшість із наслідків цих подій визначає демографічний розвиток України прямо чи опосередковано через „демографічне відлуння”, а також продовжуватиме впливати на демографічне відтворення ще багато десятиліть у майбутньому.

Аналіз вікової структури населення України за останні десятиліття показує істотне зменшення як чисельності, так і питомої ваги дітей у віці до 16 років у загальній чисельності населення країни. Дещо зменшується чисельність і питома вага осіб працездатного віку (чоловіків у віці 16—59 років і жінок — 16—54 роки). Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про постаріння насе­лення країни. При збереженні сучасних тенденцій народжуванос­ті і смертності у майбутньому цілком можливе подальше збіль­шення питомої ваги осіб похилого віку і відповідно — загальне постаріння населення України.

Аналіз регіональних особливостей статево-вікової структури населення України показує, що найбільша диспропорція у бік чи­сельної переваги жінок та загального постаріння населення харак­терна для Подільських та центральних областей України. Най­більш сприятлива статево-вікова структура населення у західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львів­ській та Рівненській.

Сильна деформованість наявної вікової структури може суттєво впливати на особливості соціальної структури населення України, передусім через „демографічні хвилі”. Не є таємницею, що здобуття освіти та підвищення кваліфікації, вхід на ринок праці та вихід із нього зазвичай є функцією віку. Згідно з цим змінюються рівень доходу, споживацькі уподобання тощо. Тому видається необхідним звернути особливу увагу на специфіку формування різних за чисельністю когорт та їх впливу на демографічний і соціально-економічний розвиток України у зв’язку зі змінами їх віку.