Глава 22. МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

•Валютні відносини і валютні системи. •Світова валютна система та етапи її розвитку. •Валютні курси і методи їх визначення. •Валютні ринки, їх функції і операції. •Державне і міждержавне регулювання валютних курсів.

Невід’ємною складовою частиною світового господарства є міжнародні валютні відносини, які опосередковують торгові, фінансові, платіжні і розрахункові операції в інтернаціональній сфері. Їх аналіз варто розпочати із суті валютних відносин і міжнародної валютної системи.

§1. Валютні відносини і валютні системи

Насамперед важливо дати визначення валютних відносин.

Валютні відносини – це економічні відносини, пов’язані із функціонуванням світових грошей, що обслуговують взаємні економічні зв’язки між країнами.

Валютні відносини виникають у світовому господарстві стосовно використання валюти.

Валюта – грошова одиниця країни (долар, фунт, франк, єна, гривня, ліра, злотий тощо), а також грошові знаки інших країн, кредитні і платіжні документи (векселі, чеки тощо), виражені в іноземних грошових одиницях, що використовуються у міжнародних розрахунках.

Таким чином, за матеріально-речовою формою валютою можуть бути будь-які платіжні документи або грошові зобов’язання, виражені в тій чи іншій національній грошовій одиниці, що використовуються у міжнародних розрахунках, тобто банкноти і казначейські білети (білети державної скарбниці), різні види банківських рахунків і векселів, чеки і акредитиви та інші платіжні засоби.

Розвиток валютних відносин зумовлюється вдосконаленням і поглибленням міжнародного поділу праці і національної спеціалізації виробництва, інтернаціоналізацією всього суспільного життя країн.

Характер валютних відносин значною мірою залежить від характеристик використовуваної валюти. З огляду на це, розрізняють різні види валют: тверду (стійку) і падаючу, конвертовану (оборотну) і неконвертовану тощо.

Тверда (стійка) валюта – валюта, яка є тривкою стосовно власного номіналу, а також курсів інших валют, забезпечена іноземною валютою, золотим та іншими цінностями. Падаюча валюта – валюта, що знецінюється відносно свого номіналу і стійких валют інших країн.

Стійкість валюти визначається, насамперед, її конвертованістю¹.

Конвертована валюта – валюта, що безперешкодно обмінюється на інші валюти. Отже, конвертованість, або обмінність, національної грошової одиниці – це можливість вільно обмінювати її на грошові одиниці інших країн, або іноземних грошових одиниць на неї усіма учасниками зовнішньоекономічних угод без втручання держави в процес обміну.

Режим конвертованості національних валют є тим чинником, що може перешкодити повнокровному включенню національної економіки в світову, можливостям використання переваг міжнародного поділу праці, надходженням потоків інвестицій, міграції національного капіталу тощо.

З точки зору режиму конвертованості, розрізняють такі види валют:

• вільно конвертована валюта;

• частково (обмежено) конвертована валюта;

• неконвертована валюта.

У сучасному світі лише незначна кількість національних грошових одиниць є вільно конвертованою валютою. Лише вона може безперешкодно обмінюватись на інші валюти, або інші валюти на неї. Сьогодні вільно конвертованими валютами є: долар США, євро, англійський фунт, швейцарський франк, канадський долар тощо.

Частково конвертованою є національна валюта, обмінність якої розповсюджується лише на окремі види зовнішньоекономічних угод. Обмежено конвертована валюта обмінюється тільки на окремі іноземні валюти, але не на всі, а, передусім, на вільно конвертовані.

Неконвертованою є валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється вільно і без обмежень на іноземні валюти.

Кожна держава, як незалежний економічний суб’єкт, проводить самостійну грошово-кредитну політику, формуючи власну національну валютну систему. Водночас, проблеми внутрішньої економічної і фінансової стабільності за умов зростаючої інтернаціоналізації економіки і поглиблення міжнародного поділу праці усе більше пов’язані із світовою валютною системою.

Світова валютна система – форма організації міжнародних валютних відносин, що історично склалася у процесі розвитку світового господарства і закріплена міждержавними угодами.

Світова валютна система характеризується такими компонентами:

• міжнародні платіжні засоби (вільно і частково конвертовані валюти, золото, міжнародні валютні розрахункові одиниці, фінансові активи тощо);

• механізм встановлення і підтримування валютних паритетів (рівноправності валют) і курсів (обмінне співвідношення валют);

• система міжнародного кредитування і міждержавних розрахунків;

• умови конвертованості (обмінності) валют;

• режим організації міжнародних валютних ринків і ринків золота;

• міжнародні інституції, що регулюють валютні відносини (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку та інші).