7.3 Прийняття рішень щодо удосконалення систем

Під час одного прогону імітаційної моделі неможливо визначити оптимальні зна­чення параметрів системи або прийняти рішення відносно оптимізації її структу­ри. Процедура пошуку оптимальних рішень щодо удосконалення модельованої системи завжди є ітераційною та циклічною і реалізується на різних етапах іміта­ційного моделювання. Роботи, що виконуються в рамках основного циклу, можна розбити на два етапи: діагностика і коригування моделі.

На етапі діагностики визначається, чи має система недолік та чи можна його локалізувати або усунути. Типова діагностична процедура включає формулюван­ня гіпотези, проведення попереднього аналізу та перевірку гіпотези. Якщо ре­зультати аналізу на раціональність і результати наступних перевірок виявляться негативними, то варто сформулювати іншу гіпотезу і повторювати цю процедуру аж поки не буде отримане позитивне рішення або не буде перевірено всі гіпотези. В останньому випадку можна зробити висновок, що систему вдосконалити не­можливо. Алгоритм вибору найкращого рішення, який використовує методи пе­ревірки гіпотез, наведено на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Алгоритм вибору найкращого рішення

1 — формулювання гіпотези; 2 — перевірка, чи припускає гіпотеза раціональні зміни; З — перевірка гіпотези; 4 — перевірка, чи є задовільними результати перевірки гіпотези; 5 — перевірка на наявність іншої гіпотези

Єдиного підходу до формулювання гіпотез не існує, оскільки ця процедура суттє­во залежить від типу моделі та складності проблеми, яка повинна бути вирішена за допомогою цієї моделі. Тому можна лише запропонувати деякі загальні методи формулювання гіпотез

1. Ідентифікація схожих ситуацій. Використовується існуючий досвід проведен­ня подібних робіт і формулюються гіпотези, подібні до відомих.

2. Виявлення значень, які істотно відрізняються від інших. Такі значення часто відповідають правильним гіпотезам. Їх можна ігнорувати тільки після ретель­ного вивчення.

3. Виявлення закономірностей. У моделі визначають цікаві закономірності в ча­сі, такі як цикли або тенденції. Для цього доцільно застосовувати графічні ме­тоди — побудова діаграми станів системи, часових рядів та діаграм Ганта.

4. Виявлення кореляційних зв'язків. Наявність кореляції між параметрами та показниками критерію ефективності системи може сприяти висуненню пра­вильних гіпотез.

5. Виявлення та аналіз невідповідностей. Існування очевидних взаємозв'язків між даними, взятими з різних джерел, між даними, пов'язаними із системою, а також між даними, отриманими під час моделювання, та тими, що очіку­ються. Виявлені невідповідності з великою ймовірністю дають змогу висунути справедливі гіпотези.

Перш ніж перевіряти гіпотези на моделі, необхідно перевірити їх на раціо­нальність і можливість їх реалізації. Якщо втілення гіпотези економічно не ви­правдане або гіпотезу технічно не можна реалізувати, то її необхідно відкинути ще на попередньому етапі перевірки. Гіпотези, які залишились, перевіряють за допомогою імітаційної моделі.

Якщо гіпотеза, що перевіряється, виявляється справедливою, переходять до етапу коригування моделі. Серед усіх гіпотез вибирають одну. Методи коригу­вання можна розглядати на різноманітних рівнях подання моделі, починаючи від рівня вхідних даних, алгоритмів поведінки і закінчуючи рівнем зміни конфігура­ції системи. Коригування необхідно починати з найпростіших змін у моделі, пе­реходячи до більш складних. Важливо визначити чутливість моделі до вхідних даних і виявити блоки, на які впливають ці дані. Такі блоки слід описати більш детально. Лише після цього можна коригувати алгоритми поведінки та структуру моделі. Після внесення змін може виникнути потреба у нових вхідних даних. Крім того, необхідно обчислити економічну доцільність внесення змін у модель.

Лiтература

1.Томашевський В.М.

Моделювання систем.

К.: Видавнича група BHV, 2005.

2. Калабеков Б.А., Лапидус В.Ю., Малафеев В.М.

Методы автоматизированного расчета электрических схем в технике связи.

М.: «Радио и связь»,1990.

3. Волков В.Л.

Моделирование процессов и систем. Уч. пособие.

Н. Новгород, 1997 – 80с.

4. Черняховская Л.Р.

Моделирование систем. Конспект лекций.

Уфа, 2007 – 81с.

5.Бабаков М.Ф., Попов А.В.

Методы машинного моделирования в проектировании электронной аппаратуры. Уч. пособие.

Харьков, «ХАИ», 2001 – 87с.

6. Петухов О.А., Морозов А.В., Петухова О.Е.

Моделирование: системное, имитационное, аналитическое. Уч. пособие.

СПб.:Изд-во СЗТУ, 2008 – 288с.

7.Бриджмен П.

Анализ размерностей.

Ижевск, НИЦ, 2001 – 148с.

8.Зарубин В.С.

Математическое моделирование в технике.

М.: Изд-во МГТУ им. Баумана, 2003 – 497с.

9. Гліненко Л.К., Сухоносов О.Г.

Основи моделювання технічних систем.

Львів: «Бескіт Біт», 2003 – 175с.