32. Основні риси і особливості філософії Відродження.
Риси Відродження
Відродження матеріальних принципів світобачення.(знищ. Наївності тому що в основі лежать якісь знання).
Опора на с-му наук знань які розвив як самостійні.
Критика релігії і схоластики.
Пантеїзм. Це спроба ототожнити Бога і природи…..натуралістичний(природа)….містичний(Бог). Різниця в тому що ототожнення Бога і природи..тільки домінує одна з них..
Боротьба між емпіризмом і раціоналізмом. Зводиться до спроби розв»язати гносеолог проблему. Визначення що є домінуючим..що дає більше знань.
Епоха Відродження (Ренесанс - від фр. Renaissance) - перехідна епоха від середньовіччя до Нового часу, від феодалізму до капіталізму, звернення до культурної спадщини античності. Почавшись в XIV столітті в Італії, ренесанс в XV-XVI століттях поширюється в інших західноєвропейських країнах.
Пантеїзм - ще одна характерна риса світогляду і філософії епохи Відродження. Пантеїзм (від грец.: рбх - всі і хеут - бог) - філософське вчення, яке ототожнює бога і світ; бог розчинений у світі, у природі, природа - обожнена. Микола Кузанський (Микола Кребс, 1401-1464), наприклад, розглядаючи бога як нескінченний максимум і наближаючи його до природи, як до обмеженого максимуму, сформулював ідею нескінченності Всесвіту. Бог немов спускається на Землю і розчиняється в природі.
Антропоцентризм - ствердження ідеалу гармонічної, розкріпаченої, творчої особистості, краси і гармонії дійсності, звертання до людини, як до вищого сенсу буття.
Гуманізм – принцип відповідно до якого людина, її вільний творчий розвиток є вищою ціністю світобудови. Саме тому мислителів Відродж. Назив гуманістами.
Зовн. Ознакою і приводом до назви епохи послужило масове захоплення у той час античною культурою та л-рою.