ПедагоГiЧНi науки

лену місію США керувати всім світом “на його шляху до Бога”. Ця концепція використовується для виправ-дання необхідності забезпечення національних інтере-сів США будь-якими, у тому числі військовими, засобами чи не в будь-якому регіоні світу [2, с. 6].

У збройних силах США відповідальність за під-тримку особового складу, у тому числі за патріотичне виховання, покладається на командний склад. Водно-час існують три служби, що виконують основний об-сяг функцій зі створення сприятливих умов для реа-лізації особистості військового професіонала: служба у справах особового складу, військових священиків (капеланів) і у зв’язках із громадськістю.

До основних форм патріотичного виховання на-лежать: щотижневі групові заняття з програм “Ко-мандна інформація”, “Моральна спадщина та люд-ське самовдосконалення”, “Рівні можливості”; занят-тя з так званого “Курсу виживання”; релігійні заходи (“Час капелана”, богослужіння, індивідуальні пастор-ські бесіди); зустрічі з представниками НАТО, вечори бойової дружби; святкування Дня збройних сил США; змагання за право називатися “кращим солдатом мі-сяця (кварталу, року)”. Слід підкреслити, що важли-вою формою патріотичного виховання американських військовослужбовців є заняття з програми “Командна інформація”. Основна мета програми – вплинути на свідомість і поведінку особового складу таким чином, щоб забезпечити морально-психологічну готовність до виконання поставлених завдань. У межах програ-ми “Командна інформація” передбачається широке впровадження та поширення військових традицій і звичаїв. На основі викладів окремих найяскравіших епізодів військової історії (наприклад, війна за неза-лежність) у військового та цивільного персоналу ви-ховується повага до минулого країни, яка є джерелом росту національно -патріотичних почуттів. За сучас-них умов до нових традицій деякі американські спе-ціалісти зараховують ідеї міжнародного партнерства, спрямовані на зміцнення почуття поваги до союзни-ків, створення моральної сумісності країн – учасниць програми “Партнерство заради миру”.

До проведення занять з програми “Моральна спадщина та людське самовдосконалення”, окрім командирів частин і підрозділів, залучаються вій-ськові капелани.

Обов’язком капеланів є консультування команд-ного складу з питань релігії, культів та звичаїв місце-вого населення, налагодження зв’язків з місцевими організаціями, як релігійними, так і благочинними. Крім цього, капелани вирішують такі специфічні завдання, як робота по боротьбі з алкоголізмом та наркоманією, попередженню самогубств, а також сповідання вій-ськовослужбовців , проведення церемоній, присвяче-них національним та військовим святам [3, с. 22].

1918 року в Форт-Монро (штат Віргінія) поча-ла діяти перша в історії країни школа військових священиків (капеланів) . Інститут військових свя-щеників (капеланів) був започаткований Джорджем Вашингтоном ще в 1775 році. Він говорив: “Благо-словення та захист небес необхідні у всі часи, але

особливо в часи суспільних потрясінь та воєнної небезпеки” [4, с. 31].

Слід зазначити, що США протягом усієї своєї іс-торії є державою надзвичайно високого рівня релі-гійності. Незважаючи на те що формально держава відділена від церкви, американські політики вбачають велику користь релігії для суспільства. Д. Ейзенхауер, будучи президентом, сказав: “Наша система правлін-ня не має сенсу, якщо в основі її немає віри, якої ж саме релігії – байдуже” [4, с. 33].

Велике значення приділяється діяльності ка-пеланів у військових навчальних закладах. Майже у кожному з них є церкви. Служба капеланів США має низку проблем. У тексті військової присяги, у “Кодек-сі поведінки” військовослужбовця згадується Господь Бог, у той час як солдати та офіцери, як і населення США, сповідують сотні різних релігій. Відповідно до закону про службу військових священиків капелан повинен допомагати не лише представникам своєї конфесії, а й іншим військовослужбовцям. Що ж сто-сується взаємин представників різних релігій у багато-конфесійному військовому духовенстві, то самі капе-лани не вбачають у цьому великих проблем. Головне, стверджують капелани, активно вкорінювати в розум військовослужбовців думку, що неможливо бути па-тріотом своєї країни, не віруючи в Бога [4, с. 38].

Як свідчить аналіз літератури, основною формою виховної роботи в американській армії є індивідуальна робота. У процесі виховної роботи у збройних силах використовуються такі методи: впливу, навіювання, прикладу, морального та матеріального заохочення, примусу [1, с. 9].

Виховання патріотизму військовослужбовців вклю-чає такі елементи:

виховання в особового складу почуття гордості за свою країну та її збройні сили;

формування переконаності у справедливості та виключності соціально-економічних укладів в США;

виховання особового складу на прикладах історії в дусі традицій збройних сил;

формування у солдатів та офіцерів корпора-тивного духу;

широке рекламування військової служби [1, с. 11]. Таким чином, діяльність командування щодо ви-ховання патріотизму є цілеспрямованою та добре продуманою. Вона має суттєвий вплив на морально-психологічний стан американських військовослуж-бовців. Як свідчить практика, сильними її сторонами є: постійне прагнення до самовдосконалення, пере-конаність у неповторності соціально-економічного устрою США та готовність до його захисту, гордість за належність до своєї країни та її збройних сил, відда-ність традиціям збройних сил та своїй частині, упев-неність у неперевершеності американської техніки, військовий практицизм, винахідливість, технічна куль-

тура, високий рівень фізичної підготовки. Проведений аналіз дозволяє визначити і дея-

кі слабкі сторони виховного процесу американських військовослужбовців. Це надмірна захопленість ма-теріальними стимулами замість моральних, акценту-

20

З бірник наукових праць

ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ

вання уваги на формування та розвиток “сильної осо-бистості” замість колективізму в підрозділі та частині, що нерідко призводить до виявів крайніх форм індиві-дуалізму, переоцінки своїх сил [1, с. 11].

Головною метою виховного процесу у збройних си-лах Великобританії є доведення до свідомості кожного військовослужбовця, що інтереси країни завжди мають бути надійно захищені, а також акцентування уваги на пропаганді “миротворчої ролі” британських збройних сил, їх “особливої місії” в Західній Європі [1, с. 11].

Спираючись на таку рису характеру англійців, як глибока повага до історії, армійське керівництво прагне закласти у свідомість особового складу віру у перевагу “англійського способу життя”, британської нації в цілому. З цією метою поширюється ідея про колишню “велич Англії”, робляться спроби поєднати романтику колоніальних походів минулого з перспек-тивою служби на заморських територіях. Пропаганда традицій військ колишньої колоніальної імперії про-водиться досить активно. У пресі їх називають “фун-даментальною основою англійської армії”. Виховання на військово-історичних традиціях, формування так званого “полкового духу”, прагнення бути схожими на героїчних предків накладають глибокий відбиток на патріотичні почуття та світогляд військовослужбов-ців. Основу становить культ монарха, вірно служити якому зобов’язує присяга. Відданість королеві вважа-ється головним критерієм патріотизму та моральності військовослужбовця.

У цілому слід відмітити, що патріотичне виховання британських військовослужбовців засновується на хрис-тиянських заповідях, особлива увага приділяється про-паганді понять патріотизму, обов’язку та честі, вірності традиціям, під якими розуміється служіння монарху та беззаперечне виконання наказів командування.

Важливе значення приділяється знанню військо-вослужбовцями історичних фактів і дат, національних свят, полкових традицій, оскільки все це позитивно впливає на формування патріотичних почуттів вій-ськовослужбовців британських збройних сил.

Велике значення приділяється службі капеланів. “В інтересах підтримки високого морального духу осо-бового складу та його стійкості на полі бою функціо-нує королівська служба капеланів, яку очолює голо-вний капелан збройних сил у званні генерал-майора. Він має декілька заступників з питань взаємодії мініс-терства оборони з керівництвом церкви” [3, с. 23].

Богослужіння в британській армії проводяться у військових церквах. За організацію відвідування бого-служінь військовослужбовцями та членами їх сімей від-повідає особисто командир, до чого його зобов’язують статути. Для піднесення у військовослужбовців патріо-тичного настрою будь-яка служба після виконання ре-лігійних пісень, молитов та читання Біблії обов’язково закінчується виконанням державного гімну, а в оформ-ленні військової церкви обов’язково присутні держав-ний прапор та прапори частин британської армії.

Що ж стосується терміна “військова школа”, то він та-кож є специфічним для Франції. Тут не існує принципової різниці між університетом та вищими школами (дослівно

“великі школи” – Grandes ecoles), мова йде швидше про типи навчальних закладів, що склалися історично. Для вступу у вищі школи, так само, як і в університети, необ-хідно закінчити дворічні підготовчі класи при вищих шко-лах (університетах). При цьому диплом випускника вищої школи в очах французів щодо престижності цінується на-віть вище, ніж диплом університету.

У країні діють шість військових ліцеїв. При них діють дворічні підготовчі курси для вступу до вищих військових шкіл. У Франції ліцей є завершальною ланкою системи середньої освіти й одночасно пере-хідним щаблем до вищої освіти. Кожен з ліцеїв має свої призначення і характерну специфіку. У всіх є дру-гий, перший та випускний (у французькій системі при-йнята зворотна нумерація) курси, а також підготовчі курси для вступу у вищі військові школи [5, с. 35]. У кожному з цих ліцеїв велике значення приділяється патріотичному вихованню молоді. Про це свідчать навіть ті дисципліни, що передбачені програмами на-вчання в ліцеях (воєнна історія, топографія, різні види силового спорту).

Так, військовий ліцей у місті Отан вважається спадкоємцем підготовчої воєнної школи та продовжу-вачем військових традицій, які склалися у ній, про що свідчить герб ліцею. Тут створено музей історії фран-цузьких дітей, які воювали в роки минулих воєн. Що-року зі стін ліцею виходять сотні юнаків та дівчат, які в подальшому обіймають високі посади у військово-політичному керівництві країни. Гаслом ліцею є: “Для Батьківщини завжди напоготові!”

Гаслом іншого ліцею , що у місті Екс-ан-Прованс (100 кілометрів на північ від міста Марсель ), протя-гом тривалого часу є: “Добре навчатися, щоб відмінно служити!”. Ліцей пишається багатьма своїми випус-книками, які героїчно загинули, захищаючи країну, та назавжди залишилися в літописі. Керівництво цього навчального закладу велику увагу приділяє чисель-ним церемоніям, спрямованим на виховання патріо-тизму ліцеїстів [5, с. 35].

Військовий ліцей у місті Ла-Флеш із усіх аналогіч-них французьких навчальних закладів має найбагатше історичне минуле. Заснований ліцей у 1604 році як “Ко-ролівський коледж Генріха Великого”, покликаний осві-чувати молодь та прищеплювати їй любов до знань, повагу до мужності, служіння на користь Вітчизни. Його гасло: “Становище зобов’язує, належність також!”.

У цілому військові ліцеї, на думку державного та військового керівництва, є важливим та дієвим меха-нізмом забезпечення всебічної підготовки молоді для поновлення офіцерського корпусу, надання їй кваліфі-кованих знань та виховання майбутніх патріотів нації.

Одним із найпрестижніших військових навчаль-них закладів Франції є Сен-Сірська військова школа. Професійна підготовка курсантів згідно із затвердже-ною концепцією призначення цього навчального за-кладу повинна забезпечити формування у них таких якостей, як високий рівень громадянської відповідаль-ності та патріотизму, стійкість та витримку в будь-яких умовах, упевнене володіння командними навичками, високий культурний рівень.

21

№ 52/2010