Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Черкаський інститут банківської справи
Доповідь
на тему:
«Ринок праці. Безробіття та його особливості в сучасних умовах»
Виконала:
Студентка І курсу
Групи БОА – 2 – 12
Литвинюк О.В.
Черкаси , 2012
Ринок праці.
В умовах ринкової економіки робоча сила, як і інші чинники виробництва, функціонує як товар. Робітники пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на робочу силу і платять за неї. Таким чином, на ринку праці, як і на інших ринках, існують пропозиція, попит і ціна праці, заробітна плата.
Для того, щоб праця була продана (куплена), необхідне узгодження пропозиції і попиту на робочу силу, тобто узгодження між пропозицією робочої сили і робочих місць. Отже, ринок праці — це соціально-економічна система, окремими складовими (підсистемами) якої виступають ринок робочої сили і ринок робочих місць. Інакше кажучи, ринок праці — це механізм (інститут ), що регулює взаємовідносини продавців товару (робоча сила — працівники) з покупцями цього товару (роботодавцями)..
Праця (або послуги праці) — один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.
Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об'єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством.
Обсяг використання праці вимірюються у годинах роботи протягом певного періоду (отже, праця — це потокова величина). Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку (в Україні 16 років) і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.
Ринок зайнятої робочої сили (задоволений попит на робочу силу)
Безробіття та його особливості в сучасних умовах.
Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом). Відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.
Згідно з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною організацією праці (МОП), все населення поділяють на три групи.
Зайняті - це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї групи належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.
Безробітні - ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше, людина вважається безробітною, якщо вона:
1) без роботи;
2) робить активні спроби знайти роботу;
3) готова відразу ж стати до роботи.
Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу.
Незайняті — особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це люди у віці до 16 років; ті хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах тощо); особи, що вибули зі складу робочої сили, — дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).
Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили і вимірюється у відсотках:
Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше: