Примітки
1) Acta St. Bathorei c. 36-7.
2) Sprawy wojenne c. 106, з иньшої копії у Iorga Studii istorice asupra Chiliei si Cetatii Albe c. 336. Archiwum Zamojskiego I c. 301.
3) Acta Steph. Bathorei r. 187-9, Archiwum Zamojskiego I ч, 250, 285.
4) Acta ч. 190-3 і 195.
5) Archiwum Zamojskiego І ч. 301 (8. IV 1579).
6) Volumina legum ІI c. 206, пор. Гайденштайна 143.
7) Архивъ Ю. З. Р. III ч. І ч. 5.
8) В пізнїйшім листї (1583) Баторий пригадував, що не зробив ужитку з свого права судити шляхту — nikogo za nią nie kondenmowano i podobno nie pozwano (Sprawy wojenne ч. 156).
9) Гайденштайн с. 198= пер. II с. 113. До історії з кримськими царевичами захопленними козаками 1581 р. і переданими в руки королївських властей (Dziennik pochodu c. 31 і далї і док. бібл. Замойск.) се все трудно звести. Отже думаю, що Стороженко (ор. с. с. 85-9) помиляєть ся, що 1580-l рр. був спокій від козаків і Баториїв унїверсал був зайвим. Стороженко покликуєть ся на історію побуту Зборовского між козаками, кладучи його на р. 1581, але ся дата не зовсїм певна, а побут Зборовского на Запорожу був не довгий.
10) Źródła dz. IX. II с. 294-5. Є звістка про битву Вишневецького з Татарами весною 1581 р. (Septentrionalische Historien c. 78, у Стороженка op. c. с. 209).
11) Epicedion, панеґірик Вишневецькому, передрукований Стороженком, op. c. с. 205-212.
12) Гайденштайн 164 = пер. II с. 40.
13) Źródła dziejowe IX. II с. 204.
14) Ibid. c. 215-6; що контінґенти були козацькі, означено не всюди: в наведенім мною рядї імен почавши від Бірулї нема сеї вказівки, але що се були ватажки козацькі, нема сумнїву. Біруля і Голубок були звісні як козацькі ватажки (Sarmatiae bellatores ч. 116)
15) Rerum polon. l. XII с. 326. Подібне писав в осени 1583 р. Збаразький: mniemam, iz ich więjcej przybędzie do nich za rospuszczeniem wojska, jako teraz sila pacholików bez służby tula się (Sprawy wojenne c. 404).
16) Див. в т. V с. 336-7.
17) Sprawy wojenne ч. 196.
18) Dyaryusze sejmowe z r. 1585 с. 349 (королївське експозе з 1584 р.). Гайденштайн с. 207= пер. II с. 134-4.
19) Гайденштайн с. 213 = пер. II с. 146-7, Sprawy wojenne ч. 156, Dyaryusze 1585 r. с. 350, оповіданнє козацького старшого у Боратиньского Kozacy i Watykan (Przegląd polski 1906, жовтень).
20) Се могло бути тим лекше, що за сей похід 1583 р. партія Замойского обвинувачувала Зборовских, сї навпаки звалювали вину походу на Замойского, себто на правительство, котрого Замойский був правою рукою: що він напустив козаків на Молдаву, аби вони там наложили головами, а потім на нихже вину зложив. Tenże pod Tehinią potaiemnie lanczego kozaka wyprawił, chcąc ludzi wiele wybawic; gdy skarga przysła od Turczyna, samże potem instygował na kozaki, wiele mężow dobrych potracić poradził, пише партизан Зборовских на Замойского (В. Paprockiego dwie broszure polityczne, вид. 1900 р. с. 48). Козакам таким чином могло бути справдї піддано з котрогось боку переконаннє, що правительство бажає такого походу.
21) Бєльский згадує: І natenczas gdy ich Stefan król chcial koniecznie wygubić, brali się do Moskwy do tych drugich kozaków, zkąd większe jeszcze niebezpieczeństwo baczył, i przetoż im podobno dałl pokoj (c. 1361).
22) Гайденштайн c. 213 i 225 (пер. II с. 147, 168). Septentrionalische Historien c. 83-5 у Стороженка; він здогадуєть ся, що козацький старший, скараний на смерть за сю історію, був звісний нам Янчі Беґер, комісар королївський, названий у Папроцкого як провокатор (з руки Замойского) до походу на Турків.
23) До афери Зборовских: Z. Pauli Pamiętniki do życia i sprawy Zborowskich, 184; Bartosza Paprockiego dwie broszury polityczne z lat 1587 i 1588 wyd. Czubek, 1900; Dyarysze sejmowe z 1585 r. (процес Криштофа Зборовского); Гайденштайн с. 219.
24) Записка скарбова про висланнє до Черкас коморника Подольского для ловлення козаків участників походу на Тягиню — Źródła dz. IX. II с. 116.
25) Про се оповідає в своїх записках Ожельский — видані у Броель-Плятера Pamiętniki IV с. 114.
26) Źródła dz. IX. II с. 295.
27) Архивъ Юго-Зап. Рос. III. I ч. 6.
28) Ярош (ор. с.) рішучо твердить, що при тім новім поборі старшим козацьким був постановлений Рожинський, а Оришовский роszedł w odstawkę, бо був скомпромітований ріжними „граничними гріхами” (с. 610); але властиво на те нема нїякої підстави. Вкажу навпаки, що в цитованім самим Ярошем актї з падолиста 1586 р. (Архивъ Ю. З. Р. VII. І ч. 35) Оришевский зветь ся і гетьманом запорозьким і заразом „слугою є. королев. милости”. Ґурский в своїй історії піхоти (с. 35), каже таки катеґорично, що старшим над тими 600 козаками в 1583 р. був Оришовский, але на жаль не цитує близше свого джерела.