1. О.Конт як засновник соціології. Позитивізм у соціології.
ОГЮСТ КОНТ (Франція; 1798-1857 рр.). ("Курс позитивної філософії", "Система позитивної політики").
У роботі "Курс позитивної філософії" (1839 р.) О. Конт уперше вжив термін "соціологія". (Спочатку він використав термін "соціальна фізика", потім від нього відмовився у зв'язку з тим, що так назвав науку про суспільство бельгійський вчений-математик А. Кетле).
Ініціатор виокремлення соціології як самостійної науки.
Обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства.
У структурі соціології розрізняв:
СОЦІАЛЬНУ СТАТИКУ - анатомія суспільства (досліджує соціальні інститути: СІМ'Я, ВЛАСНІСТЬ, ДЕРЖАВА), теорія суспільного порядку, раціональна, ефективна організація суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу) (закони статики, порядку, організації та функціонування соціальних систем). Призначення держави, урядів та інших соціальних інститутів і полягає в забезпеченні дії законів консенсусу. А такі явища, як розподіл праці, індивідуалізм і егоїзм є в багатьох випадках джерелами розпаду соціальних систем, припинення соціального життя. Серед інститутів, які забезпечують гармонійне, узгоджене функціонування суспільної системи, О. Конт детально аналізує сім'ю, деякі форми кооперації; значну увагу він приділяє релігії, моралі, звичаям, істотно недооцінюючи, однак, роль у цих процесах економіки, матеріальних факторів. та
СОЦІАЛЬНУ ДИНАМІКУ (загальні закони соціального розвитку, прогресу). Цей ряд складають первинні та вторинні фактори. Первинні - духовні, вторинні - "природні": клімат, приріст населення, тривалість людського життя... Головну роль, за О. Контом, у прогресі людства відіграють первинні фактори, вторинні здатні здійснювати лише супутні дії, тобто або прискорювати, або вповільнювати дію первинних факторів.
Основними засадами позитивізму Конт вважав спрямованість науки на:
1. реальне на противагу химерному;
2. корисне на противагу марному;
3. достовірне на противагу непевному;
4. позитивне (конструктивне) на противагу негативному (деструктивному).
- Розглядав суспільство як певну органічну цілісність, яка ґрунтується на солідарності та суспільному поділі праці і розвивається за природними законами, а отже, має вивчатися точними методами природничих наук у межах соціології.
Визначив основні методи соціології - спостереження, експеримент та порівняння (історичний).
- Щодо закономірностей розвитку суспільства виходив із закону трьох стадій розвитку суспільства та мислення:
1) теологічна (фетишизм, політеїзм та монотеїзм) (примітивна - релігійна міфологія);
2) метафізична (проміжкова - абстрактні знання,) (1300-1800 рр);
3) позитивна (наукова стадія - наукові дослідження).
- Наука соціологія повинна давати відповіді на питання: "Що існує?" та "Як відбувається явище?", вміти передбачити і розв'язувати проблеми, що виникають (практичне використання досягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ).
Антиіндивідуаліст (суспільство саме себе творить і людину також).
Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта:
o При вивченні соціального життя потрібно покладатися не на здогадки, а на спостереження, порівняльні методи.
o Вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди є відносним, залежно від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері.
o Усе існує лише тією мірою, якою це буде доведено наукою (лише у тому випадку, коли будуть вивчатися реальні факти суспільного життя).
o Існує взаємозв'язок соціальних елементів, частин і підрозділів (людей, груп, спільнот ...).
o Поряд із мовою, релігією, поділ праці призводить до ускладнення суспільства; до зміцнення соціальної солідарності.
ПАРАДИГМА ПОЗИТИВІЗМУ
(найбільш впливова за доби становлення соціології)
- Постулат онтологічного натуралізму (культурні і природні явища якісно однорідні).
- Постулат методологічного натуралізму (система соціальних знань повинна будуватися за моделлю фізичних наук, використовувати їх методологічні установки).
- Постулат феноменалізму (перебільшення ролі досвіду і чуттєвих даних в соціологічному пізнанні на противагу умоглядним висновкам, які часто панують у соціальні філософії).
- Принцип "ціннісної нейтральності" (соціолог повинен утримуватися від будь-яких ціннісних тверджень стосовно природи явищ та процесів, що вивчаються, і одержаних результатів).
- Визнання інструментального характеру наукового знання - орієнтація на соціальну інженерію.