3. Порядок укладання зовнішньоторговельних контрактів

ЗЕД передбачає активний пошук партнерів за кордоном. Однак навіть успішний пошук зарубіжного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишиться безрезультатним, якщо не буде укладено відповідний контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі двох чи більше суб’єктів ЗЕД та іноземних контрагентів, направлений на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав і обов’язків у сфері ЗЕД. Цей документ, що оформляє зовнішньоторговельну угоду, містить письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

Етапи укладення контракту:

1. Попередні переговори сторін з приводу можливості укладення зовнішньоекономічного контракту.

2. Вибір сторонами часу і місця укладення контракту.

3. Формування та взаємна передача сторонами пропозицій щодо укладення зовнішньоекономічного контракту.

4. Розробка попереднього варіанту контракту.

5. Виконання процедури остаточного укладання зовнішньоекономічного контракту.

Після вибору фірми починаються переговори.

Основними способами ведення переговорів є: листування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У міжнародній торговій практиці існують найрізноманітніші контракти. Їх зміст залежить від угоди, яку збираються здійснити контрагенти.

Типова структура зовнішньоторговельного контракту:

1. назва, № договору, дата та місце його укладання;

2. преамбула – в якій зазначається найменування сторін (їх скорочене визначення: продавець, покупець, постачальник, замовник) та найменування документів, якими сторони керуються при укладанні контракту (засновницькі документи);

3. предмет договору – зазначається вид договору (може бути бартерний договір, договір про переробку давальницької сторони та ін.) і опис товару (роботи, послуги) із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. Якщо товар потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті договору.

4. кількість та якість товару – визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, його загальна кількість та якісні характеристики;

5. базисні умови поставки товарів – зазначається вид транспорту та правила ІНКОТЕРМС, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент передачі ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний термін поставки товару;

6. ціна та загальна вартість договору – зазначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів, що поставляються згідно з договором, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту;

7. умови платежу – визначає валюту платежу, спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань (тобто зазначаються умови банківського переказу, документарного акредитиву або інкасо; умови за гарантією, можливість зміни умов договору без зміни гарантії);

8. умови прийому-передачі товару – визначаються терміни та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів;

9. упаковка та маркування – цей розділ містить відомості про упаковку товару, нанесене на неї відповідне маркування, а за необхідності умови її повернення;

10. форс-мажорні обставини – відомості про те, за яких випадків умови договору можуть бути не виконані сторонами (стихійне лихо, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняються від виконання зобов’язань на термін дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Термін дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни;

11. санкції та рекламації – встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках до вартості товару, терміни виплати штрафів), терміни, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, способи врегулювання рекламацій, права та обов’язки сторін договору при цьому;

12. врегулювання спорів у судовому порядку – визначається порядок вирішення спорів із зазначенням назви суду;

13. місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у контракті можуть визначатися додаткові умови:

• страхування;

• гарантії якості;

• умови залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників;

• визначення норм навантаження (розвантаження);

• умови передачі технічної документації на товар;

• порядок сплати податків, митних зборів;

• різного роду захисні застереження (валютно-цінові, антидемпінгові, застереження про конфіденційність, форс-мажорні застереження, застереження про реекспорт, застереження на випадок ненадходження коштів за експорт, застереження на випадок ненадходження продукції за імпортом в обумовлені договором терміни та ін.);

• з якого моменту договір починає діяти;

• кількість підписаних примірників договору;

• можливість та порядок внесення змін до договору.