4. Розподіл води в земній корі.

Довгий час існували дві теорії щодо походження підземних вод. Інфільтраційна (скупчення підземних вод – це результат просочення атмосферних опадів). Конденсаційна (джерело утворення підземних вод – водяна пара атмосфери).

За умовами походження підземні води поділяють на вадозні – це води поверхневого (атмосферного) походження. Вони поділяються на інфільтраційні, інфлюаційні, конденсаційні.

Другою групою є – ювенільні води, третьою – седиментаційні.

Підземні води широко поширені головним чином в верхніх шарах атмосфери. Якщо виходити з температурних умов, можливих на глибині приблизно в 12-13 км, близьких до критичної температури води (374°С), то немає причин вважати, що нижня межа підземних вод перевищує цю глибину. Спостереження над глибокими гірськими копальнями і вивчення геотермічних умов позволяють вважати, що глибина розповсюдження значних скупчень води в капельно-рідкому стані не набагато може перевищувати 2 км.

Накопичення і переміщення води в літосфері можливо завдяки присутності в товщі гірських порід різних пустот, форма і розміри яких варіюються в значних межах. Розрізняють загальну пористість,тобто пустоти будь-яких форм (пори, тріщини, зони розломів, каверни, печери), пористість – відношення об’єму порожнин до об’єму породи. Пористість породи аналітично виражається формулою

n= (1-γ_c ⁄ γ_пит) *100%

де n – пористість, %;

γ_c – об’ємна вага сухої гірської породи, г ⁄см³;

γ_пит – питома вага гірської породи, г ⁄см³.

Пористість рихлих відкладів (пісок, гравій, галька) залежить від форми зерен або уламків і від їх розташування.

Пористість магматичних і метаморфічних гірських порід залежить від місця і характеру їх охолодження, а також від виду метаморфічних процесів.

Глибинні породи мають мізерну первинну пористість, але в результаті денудаційних і тектонічних процесів покриваються сіткою малих і значних тріщин, здатних пропускати воду. Багато осадових скельних порід (вапняк, гіпс, крейда, доломіт та ін.), окрім пористості, мають пустоти, інколи великих розмірів; вони утворились в результаті вилуговування. Найбільш характерні значення пористості деяких порід наведено в таблиці 1.1.

Таблиці 1.1.

Пористість гірських порід

Породи	Пористість, %	Породи	Пористість,%
Гравій	35-37	Вапняк монолітний	3-5
Пісок	30-37	Вапняк тріщинуватий	25-30
Суглинок	35-42	Крейда монолітна	5-7
Лес	45-55	Крейда тріщинувата	40-45
Глина	43-49	Туф	55-60
Намул	52-96	Магматичні і метаморфічні не тріщинуваті породи	1-4
Піщаник	10-24

К.І. Ігнатович встановив вертикальну зональність підземних вод і виділив наступні зони:

• Зону інтенсивного водообміну, яка визначається глибиною ерозійного врізу, де вільно розташовуються сучасні, виключно прісні води, зв’язані з розкритими (тобто проточними) геологічними структурами;

• Зону повільного водообміну, не відкриту ерозійними процесами, де рух води обмежено в зв’язку з тим, що вона приурочена до напіввідкритих геологічних структур; води в цій зоні древні, і поступово витісняються молодими; за хімічним складом води переважно мінералізовані;

• Зону дуже повільного водообміну, що знаходиться в глибоких частинах впадин, тобто, в закритих і непросідаючих геологічних структурах; води тут древні, похоронені, типу хлоридно-кальцієво-натрієвих розсолів.