Лабораторна робота №1 Дослідження поліграфічної продукції різної якості

Мета роботи: Ознайомлення з основними методами друку, що використовуються в поліграфії. Дослідження зразків різних типів поліграфічної продукції.

Завдання до роботи:

1. Визначити спосіб друку поліграфічних зразків, запропонованих викладачем. Перелічити ознаки, що вказують на даний спосіб друку.

2. Дослідити якість запропонованих зразків за допомогою мікроскопу. Перелічити виявлені вами недоліки чи дефекти для кожного з них.

3. Якісно порівняти зразки з різними способами друку та описати відмінності.

Обладнання і матеріали: мікроскоп, зразки поліграфічної продукції.

Теоретична частина

1. Основні поняття і терміни

Способом друку називається поліграфічний процес тиражування видання. Основні способи друку відрізняються принципами створення друкуючих і пробільних елементів на друкарській формі і методами передачі друкарської фарби з друкарської форми на запечатуваний матеріал.

Залежно від розташування на друкарській формі друкуючих і пробільних елементів розрізняють чотири основні способи друку: високий (друкарський), глибокий, плоский і трафаретний.

Візуально відрізнити один від одного відтиски, отримані способами плоскої офсетної, високої або глибокої автотипії досить складно. Створення півтонів на відтиску побудоване на зміні площі мікроштрихів зображення – растрових елементів. Ці способи друку об'єднані під загальною назвою – автотипні.

Автотипія – спосіб відтворення на відтиску півтонових оригіналів шляхом перетворення півтонового зображення в растрове (у мікроштрихове) за допомогою поліграфічних растрів або спеціальних комп'ютерних програм. При відтворенні кольорових півтонових оригіналів способами офсетного, високого друку і глибокої автотипії використовується автотипний синтез кольору.

Автотипний синтез кольору – відтворення кольору на відтиску, при якому кольорове півтонове зображення формується різноколірними растровими елементами (крапками або мікроштрихами) різних розмірів і форм з однаковою насиченістю кольору друкарських фарб. При цьому ефект півтонів зберігається завдяки тому, що насичені ділянки зображення оригіналу відтворюються крупнішими растровими елементами, а світлі - дрібнішими елементами. При накладенні растрових елементів на відтиску в процесі друкування синтез кольору носить змішаний адитивно-субтрактивний характер, коли різні відтінки кольору на відтиску виходять за рахунок змішення друкарських фарб або різноколірних пучків світла, відбитих від поверхні друкованого матеріалу.

Друкування – це процес перенесення фарбувальної речовини (друкарської фарби, тонера) з друкарської форми на запечатуваний матеріал.

Друкарська фарба – це гетерогенна колоїдна система, що складається з високодисперсних частинок пігментів, рівномірно розподілених і стабілізованих в рідкій фазі в’язкої речовини.

Тонер – фарбувальна речовина у вигляді порошку, що використовується в репрографічних копіювально-розмножувальних апаратах, при деяких способах цифрового друку і в лазерних принтерах для створення зображення.

Друкарська форма – це поверхня пластини, плити або формового циліндра, виготовлених з різних матеріалів (світлочутливого шару або фотополімеру, металу, пластмаси, паперу, плівки, фольги, дерева, літографського каменя), яка служить для освіти і збереження зображення у вигляді окремих ділянок, що сприймають друкарську фарбу (друкуючих елементів) та не сприймають її (пробільних елементів). Фарба з друкуючих елементів повинна легко переходити на запечатуваний матеріал або на передавальну ланку, наприклад на офсетне полотно або на тампон, щоб далі зображення було перенесене на печатний матеріал.

Друкарські елементи створюють зображення на друкарській формі. Вони сприймають фарбу і потім передають її на папір або проміжну ланку (офсетне полотно, тампон), створюючи, таким чином, в процесі друкування кольорове зображення на відтиску.

Пробільні елементи служать фоном для створення зображення на друкарській формі. Вони не сприймають фарбу.

Чим чіткіша межа між пробільними і друкарськими елементами, тим якісніша друкарська форма і отриманий з неї відтиск. Кількість якісних відтисків, що можна отримати в процесі друкування до їх руйнування називають тиражостійкість друкарської форми.