17. Гірт Хофстед і концепція ділової культури організацій.

Гірт Хофстеде – відомий голландський соціолог і соціальний психолог, який зробив вагомий внесок у сучасне розуміння культурних особливостей організації. На початку 70-х рр. ХХ ст. під його керівництвом було проведене широкомасштабне міжнародне дослідження ділової культури у працівників різних національностей, в рамках якого на основі двох опитувальних оглядів вивчалося їх ствлення до роботі.

Виходячи з результатів проведеного дослідження Хофстеде виділив чотири основних параметри відмінностей між національними культурами. Кожна з національних кільтур оцінювалась ним за чотирма параметрами, що утворюють характерний культурний профіль. Цими чотирма параметрами були: 1) дистанція влади; 2)запобігання невизначеності; 3) індивідуалізм; 4) мужність.

Дистанція влади пов’язана з тим, на скільки культура заохочує застосування влади керівниками. У культурах з великою дистанцією влади (Франція, індія) співробітники часто-густо бояться висловлювати незгоду зі своїми босами і вважають за краще працюватиз менеджерами, які приймають рішення і беруть на себе відповідальність, а потім говорять їм, що необхідно робити. У культураз з низькою дистанцією влади (Австрія, Ізраїль) керівники й підлеглі вважаю один одного колегами і переконані, що нерівність у сус-ві повинна бути менша.

Запобігання невизначеності – це легкість, з якою та чи інша національна культура справляєтьсяз новизною. У культурах з великим униканням невизначеності (реція, Японія) люди відчувають потребу в ясності і порядку. Вони вбачають велику загрозу у невизначеній ситуації і відчівають занепокоєння і стрес. У культурах з малим униканням невизначеності (Данія, Гонконг) зміни, що відбуваються в житті людей, сприймаються працівниками легше, тобто кожен день вони бачать таким, яким він є. Вони мають дуже прагматичний погляд на збереження або зміну існуючих правил і сподіваються працювати на фірмі більш короткий час.

Індивідуалізм полягає у тому, якою мірою та чи інша національна культура заохочує протиставлення індивідуальності колективу, тобто підходу, сконцентрованому на групі. В індивідуалістській культура (США, Британія) акцент робиться на особистій ініціативі і досягненні, і кожен має право на особисте життя і особисту точку зору. На противагу цьому, колективістська культура (Іран, Перу) характеризується більш зв’язаною з соціальною схмою, де люди є членамирозшорених груп чи кланів, що захищаютьїх в обмін на лояльність.

Мужність характеризує «мужні» національні культури (Австрія, Італія), де продуктивність – це те, що піддається підрахунку: важливими є гроші та матеріальні стандарти, а рушійною силою є честолюбне прагнення до успіху. На противагу цьому в «жіночих» національних культурах ( Нідерланди, Швеція) більше цінується якість життя: важливим тут є люди й оточення та їх обслуговування, що забезпечує мотивацію людини на прекрасне й привабливе.

Культурні відмінності, підкреслює Хофстеде, мають важливий вплив на структуру і функціонування організації.