Лекція 10. Домінуючі особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Борис Грінченко (2 год.)

Тема. Посилення зв'язку з культурою Європи, активні націєпроцеси. Основні риси українського модернізму (О.Кобилянська, М.Коцюбинський, В.Стефаник, Леся Українка, М.Вороний, В.Винниченко). Альманах «З-над хмар і з долин», угрупування «Молода муза», зв'язок зі світовою літературою, «нова школа» у прозі, «нова» драма на рубежі століть.

Борис Грінченко. Життя і різножанрова творчість. Багатогранність діяльності. Грінченко - перекладач, укладач 4-томного Словника української мови, організатор і голова товариства «Просвіта».

І. Франко про Б. Грінченка. Майстер нової прози. Оповідання «Каторжна» - утвердження прагнення людини до любові, добра. Психологізм твору.

Мета. Ознайомити студентів з біографією і творчістю письменника; прищеплювати повагу до вчительської праці, сподвижництва у всіх його проявах; поглибити вивчене про лірику й епос. Тип заняття: лекція.

Обладнання: портрет письменника, діафільми, ілюстра­ції до творів, фотографії, виставка творів.

Студенти повинні вміти:

Ознайомити старшокласників з прозою письменника

Виховувати людяність та гуманізм

Поглибити вивчене про образ-персонаж.

Ознайомити старшокласників з творами пись­менника про дітей.

Виховувати співчуття та гуманізм.

Закріпити вивчене про оповідання, образ-персонаж.

Студенти повинні знатити: Література:

1. Качкан В. Борис Грінченко: Історичні портрети // Освіта. - 1993. - 23 серпня.

2. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Б.Грінченка "Украла" // Дивослово. - 1996.

3. Козар Л. Більше працював, ніж жив: Про українознавчу діяльність Бориса Грінченка // Слово просвіти. - 1997. - 10 жовтня.

4. Копиленко Н. "Я з тих рабів, що єсть у них жадання пута розбивати": Б.Грінченко // Педагогічна газета. - 1998. — № 12.

5. Лаборєва О. Літературна вікторина за оповіданнями Б.Грінченка // Дивослово. - 2000. -№5-6.

6. Мовчун Л. Борис Грінченко і українська мова // Дивослово. - 2002. - № 2.

7. Никитюк Т. Міфи та правда про Бориса Грінченка // Київські відомості. - 1994. - 27 січня.

8. Охріменко О. Грінченко і світова література // Прапор. - 1988. - № 12.

9. Погрібний А. Більше працював, ніж жив: До 125-річчя з дня народження Бориса Грінченка//Київ. - І988.-№ 44

10. Погрібний А. Іскри вогню живлющого: 3 життєпису Бориса Грінченка // Україна. -1988.-№ 44.

11. Процюк С. Драматургія Бориса Грінченка: Традиція і новаторство//Слово і час. - 1993. -№5.

12. Хропко П. Дилогія Бориса Грінченка з життя села: Вивчення творчості письменника в 10-му класі // Дивослово. - 1997. - № 2.

План заняття

1. Основні риси українського модернізму. Альманах «З-над хмар і з долин», угрупування «Молода муза»

2. Борис Грінченко. Життя і різножанрова творчість.

Хід заняття

Оповідання -

образ-персонаж -

1. Основні риси українського модернізму. Альманах «з-над хмар і з долин», угрупування «Молода муза» Теорія літератури

Модернізм — літературний напрям, що утвердився в мистецтві на­прикінці XIX — на початку XX ст. водночас із новим розумінням люди­ни, коли найбільш істотним стає все особистісне, нетипове. Для модер­нізму характерна пристрасть до зображення дійсності як хаосу й абсур­ду; особистість описується в контексті її відчуження від соціуму, закони якого вона сприймає як такі, що не пізнаються і є алогічними та ірраціо­нальними. Олена Ляуфлер (повість «Людина» О. Кобилянської) не сприймає усталених міщанських традицій, за якими жінка має бути ли­ше прикрасою чоловіка; у повісті детально змальовано передусім осо­бистість, її боротьбу за право бути людиною — тож цей твір модерний. Ольга Кобилянська — один із перших представників модернізму в українській літературі, до модерністів належать також І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та ін.

Модерністські течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпре­сіонізм, експресіонізм, футуризм.

Модернізм – це загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в ху­дожній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерніс­ти, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ста­вили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і піз­нання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знан­ням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноме­нальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість анти­демократичною, елітарною.