- •Тема 5: фінансові (економічні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •1. Фінансові (економічні) методи торгової політики та стимулювання експорту
- •2. Експортні субсидії та їх застосування в міжнародній торгівлі
- •3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •Підстави для подання (ч.10, ст. 15 Закону)
- •Ким подається скарга (ч.1, ст. 15 Закону)
- •Куди подається скарга (ч.1, ст. 15 Закону)
- •Структура скарги (ч.2, ст. 15 Закону)
- •4. Експортні кредити і страхування експорту
- •5 Податки і податкова політика як ефективний засіб регулювання зовнішньої торгівлі
Тема 5: фінансові (економічні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
1.Фінансові (економічні) методи торгової політики та стимулювання експорту
2.Експортні субсидії та їх застосування в міжнародній торгівлі
3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
4. Експортні кредити і страхування експорту
5. Податки і податкова політика як ефективний засіб регулювання зовнішньої торгівлі
1. Фінансові (економічні) методи торгової політики та стимулювання експорту
Як зазначалося, інструменти державного регулювання ЗЕД за своїм характером поділяються на тарифні – побудовані на основі митних тарифів, і нетарифні – всі інші.
Частина методів державної політики спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземних конкурентів – адміністративні методи. Друга частина методів направлена на стимулювання експортоорієнтованого виробництва в середині країни - економічні методи.
Фінансові (економічні) методи торгової політики необхідно відрізняти від фінансування та кредитування експортно-імпортних операцій, яке являє собою надання банками обігових коштів для проведення експортно-імпортних операцій.
Торгово-політичні методи розширення експорту товарів належать до засобів ЗЕП, за допомогою яких забезпечується щонайбільше можливих переваг для виходу національних виробників на зовнішній ринок.
Найпоширенішими фінансовими методами є:
субсидування;
кредитування;
страхування
податкове стимулювання
валютне регулювання
демпінг.
Якщо раніше до стимулювання експорту вдавалися передусім з метою антикризового регулювання господарства, боротьби з безробіттям, що посилювалось, або виходу з економічної депресії, то нині воно підпорядковане насамперед меті захоплення ринків.
Стимулювання експорту є важливою частиною торгової політики багатьох країн в сучасних умовах. Стимулювання експорту означає проведення активної зовнішньоторговельної політики. Останніми роками це торкається, перш за все, країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна.
стимулювання експорту – це сукупність інструментів та заходів переважно державного характеру, які внутрішньо спонукають до збільшення збуту вітчизняних товарів і послуг на іноземних ринках з метою підвищення життєвого рівня населення всередині країни.
Політика стимулювання експорту, як правило, є лише фазою торгової політики в певних соціально-економічних і політичних умовах. У країнах, що розвиваються, політика стимулювання експорту здійснювалася на різних стадіях їх індустріалізації, що наклало глибокий відбиток на форми і методи здійснення цієї політики.
Стимулювання експорту тісно пов'язане з політикою у області імпорту. Низка заходів у області імпортного регулювання може надати пряму дію на ціну і якість вироблюваного на експорт товару через зниження імпортних мит, відміну кількісних обмежень імпорту.
Політика експортного просування зв'язана із промисловою політикою країн. Заходи торгової політики по стимулюванню експорту включають і заходи по розвитку національного, зокрема експортного виробництва. У свою чергу, держава може цілеспрямовано впливати на розвиток окремих експортних галузей, виробництв, регіонів.
Важливим напрямом стимулювання експорту і експортного виробництва є комплекс заходів, направлених на залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Політика залучення ПІІ передбачає створення спеціальних експортних зон, заохочення експорту через зниження податків для експортуючих підприємств з іноземними інвестиціями або включення як обов'язкової умови «експортної» складової.
Не існує єдиної успішної політики стимулювання експорту. Країни використовують різні стратегії відносно державного заохочення свого експорту. Багато в чому це залежить від стану економіки країни, етапу розвитку, на якому вона знаходиться, загальної економічної і політичної ситуації в світі. Проте, можна виділити ряд важливих рис в їх політиці, які привели до позитивних результатів в зростанні їх експорту і вдосконаленні його структури.
Стимулювання експорту – заохочення діяльності національних підприємств-експортерів. До основних засобів стимулювання експорту відносяться:
- державне субсидування;
- пільгове кредитування і страхування експорту;
- валютна політика;
- ввезення і вивіз капіталу;
- податкові пільги експортерам, їх транспортне забезпечення;
- інформування і консультоване керівництво підприємств;
- дипломатична підтримка експортерів;
- державна політика розвитку експортної бази;
- підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі.
Заходи по стимулюванню експорту вживаються як на державному рівні, так і в рамках регіональних утворень (в межах повноважень останніх).
Валютний курс украй важливий з погляду розподілу ресурсів в економіці. Багато країн, що успішно розвивають свій експорт (Чилі, Колумбія, Мексика, Тайвань, Китай, Південна Корея, Індонезія) для стимулювання експорту вдавалися до підтримки штучно заниженого курсу своїх валют. Вони використовували в цих цілях програми прогресивного знецінення національної валюти, іноді за допомогою «повзучої прив'язки» (система, при якій фіксується рівень валютного курсу з регулярною його зміною на певну величину), або проводили різкі девальвації своєї валюти. Зростання експорту при цьому було основним мірилом необхідного ступеня знецінення і одночасно ефективності такої політики.
Використання реального або заниженого курсу національної валюти в цілях стимулювання експорту, як правило, натрапляє на великий опір різних соціально-економічних сил в країні. Це пов'язано з тим, що вона завдає збитку виробникам, орієнтованим на внутрішній ринок, середньому класу і ряду інших учасників економічного процесу.
Всі з перелічені вище заходи стимулювання експорту в тому або іншому ступені використовуються в сучасній практиці стимулювання експорту різними країнами. Проте значення кожного з цих заходів в окремі періоди часу або в практиці окремих країн на різних етапах розвитку було далеко не рівноцінним. Так, в сучасних умовах широко поширено страхування експортних кредитів, тоді як декілька десятиліть тому не менш важливим було кредитне субсидування експорту.