Антоніми

Антоніми (від гр. anti - проти і onyma - ім'я) - це слова з прямо протилежним значенням (чорний - білий, ніч - день, добре - погано).

В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий - холодний (тепло), швидкий - повільний (швидкість), глибокий - мілкий (глибина).

Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро - зло), прикметник (швидкий - повільний), займенник (всі - ніхто), дієслово (іти - стояти), прислівник (високо - низько), прийменник (під - над, від - до).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (від гр.antithesis - протилежність) - зіставлення фактів, явищ, подій та думок з метою їх виділення: І я іду, і падаю, і знову

Спешу вперед або плетусь назад. (В.Симоненко)

ПАРОНІМИ

Пароніми (від гр.para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент - абонемент; континент - контингент.

За допомогою паронімів нерідко створюються рими в авторських поетичних творах та в народних прислів'ях та приказках:

Говорили- балакали, сіли й заплакали; Ні слуху ні духу; Яке їхало, таке й здибало.

ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ І НЕЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ СЛОВА

Слова, що відомі всім, хто розмовляє українською мовою, називаються загальновживаними.

Слова, що широко не розповсюджені, носять назву незагальновживаних. До таких слів відносяться, напр., діалектні і професійні слова.

ДІАЛЕКТИЗМИ

Діалектні слова (діалектизми) - це слова, які використовуються лише мешканцями тієї чи іншої місцевості (напр., кукэля - зозуля, буцян - чорногуз, пчулник - пасіка).

Мову мешканців окремої місцевості називають діалектом.

Діалектизми не входять до лексичного складу української літературної мови, але використовуються у художніх творах для передачі життя і мови людей певної теріторії.

ПРОФЕСІЙНІ СЛОВА

Професійні слова - це слова, що використовуються у мові людей, об'єднаних однією професією чи спеціальністю.

Серед них можна виокремити слова, що позначають різноманітні наукові поняття. Це - терміни (напр., суфікс, підмет - у мовознавстві; гіпотенуза, катет - у математиці).

Окремі професійні слова іноді стають загальновживаними (телевізор, радіо, аспірін).

Професійні слова використовуються у художніх творах для більш точного опису людей та їх занять.

Професійні слова, що використовуються у художніх творах, називають професіоналізмами.

Успадковані слова

За походженням слова у лексиці розділяються на успадковані з попередніх періодів розвитку мови, власне українські і запозичені з інших мов.

Серед успадкованих слів виділяють слова індоєвропейського, спільнослов'янського і спільносхіднослов'янського походження.

Слова, що прийшли в українську мову з індоєвропейського лексичного фонду, є найдавнішими.

Це назви явищ природи (вогонь, день, сонце), дій і процесів (сидіти, іти, пити), людей за їхніми родинними стосунками (батько, сестра, мати), органів тіла (око, ніс, серце), рослин (дуб, мак, береза), птахів і тварин (теля, заєць, видра), якостей і ознак (глухий, білий, темний).

Слова із спільнослов'янського лексичного фонду є в усіїх слов'янських мовах (великий, солодкий; ніготь, палець; дрімати, любити; чоловік, жінка; сковорода, чашка, ліжко).

Ці слова свого часу значно поповнили існуючі групи понять.

Слова із спільносхіднослов'янського лексичного фонду спільні для української, російської і білоруської мов (урожай, собака, відважний, сьогодні).