Лексичне значення частин мови

частина мови

що означає

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменник

означає предмети і явища

прикметник

виражає ознаку предметів

числівник

позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі

займенник

вказує на особу, предмет

дієслово

виражає дію або стан предметів

прислівник

позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменник

служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні

сполучник

зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення

частка

виражає модальні відтінки у реченні

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигук

виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини

частина мови

синтаксичні ролі

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменник

Основна:

• підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з кількісним числівником або іншим словом з кількісним значенням- у складеному підметі;

• додаток (у непрямих відмінках);

Неосновна:

• обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому відмінку);

• неузгоджене означення;

• прикладка;

• іменна частина неузгодженого присудка

прикметник

Основна:

• узгоджене означення;

Неосновна:

- іменна частина складеного присудка

числівник

Основна:

• означення (порядкові і кількісні- у непрямих відмінках);

• підмет (у називному відмінку- самостійно або разом з іменником у родовому відмінку);

• додаток (кількісні- у знахідному відмінку разом з залежним іменником, іменна частина складеного присудка)

займенник

Основна:

для тих, що вказують на предмети:

• підмет (у називному відмінку);

• додаток (у непрямих відмінках);

для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі:

• означення

дієслово

Основна:

• присудок (особові форми всіх трьох способів);

Неосновна:

для неозначеної форми:

• підмет;

• присудок,

• означення;

• додаток;

• обставина;

для дієприкметника:

• іменна форма складеного присудка;

• означення;

для дієприслівника:

- обставина

прислівник

Основна:

• обставина

Неосновна:

- неузгоджене означення

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменник

оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається)

сполучник

- сурядний:

виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень;

• підрядний:

приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні

частка

• підсилює або виділяє якесь слово;

• служить засобом вираження питання, ствердження, заперечення і т.д.

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигук

• служить засобом вираження оклику, спонукання та ін.;

• відділяється від інших членів речення комою або знаком оклику;

• може заміняти речення із значенням здивування, захоплення, захвату і т.д.;

• вживаючись замість самостійного слова, може виступати будь-яким членом речення