Визначення цз

Вперше нормативне визначення «цивільний захист» було закріплене в проекті Закону України «Про правові засади цивільного захисту», ухваленому Верховною Радою України у червні 2004 р. Відповідно до цього Закону цивільним захистом визначено систему організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період

Таким чином, з цього визначення випливає, що цивільний захист охоплює собою й цивільну оборону, а створена відповідно до цього Закону Єдина система цивільного захисту поглинає органи управління, сили та засоби Цивільної оборони України і Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. Тобто Законом України «Про правові засади цивільного захисту» створено одну систему замість двох, яка вирішує завдання, що стосуються захисту населення і в мирний, і у воєнний час.

Із змісту цього Закону випливає, що цивільний захист є ширшим поняттям порівняно з цивільної оборони, оскільки включає не лише питання запобігання, припинення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а й турботу про постраждале населення вже після ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Законодавець розглядає цивільний захист як систему заходів. А як відомо, система – єдине ціле, що існує і розвивається завдяки взаємодії його компонентів; безліч елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність. Вона складається з таких взаємообумовлених та взаємопов’язаних компонентів: прогноз можливих надзвичайних ситуацій та наслідків їх виникнення для населення; безперервне спостереження і контроль за станом довкілля; оповіщення (попередження) населення про загрозу виникнення та факт надзвичайної ситуації; евакуація людей з небезпечних зон і районів; інженерний, медичний, радіаційний та хімічний захист; застосування спеціальних режимів захисту населення на зараженій території; оперативне і достовірне інформування населення про стан його захисту від надзвичайних ситуацій, порядок дій; підготовка до дій у надзвичайних ситуаціях населення, керівників усіх рівнів, персоналу підприємств, організацій та установ, а також органів управління і сил; проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах надзвичайних ситуацій та осередках ураження; забезпечення захисту від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій продовольства і води; створення фінансових та матеріальних резервів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій.

Відповідно до Указу Президента України «Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України у Державну службу цивільного захисту» цивільний захист має формуватися як державна система органів управління, сил і засобів. Таким чином, доцільно, дефініцію, яка закріплену у Законі України «Про правові засади цивільного захисту», викласти у такій редакції: цивільний захист – це державна система заходів, які реалізуються публічною адміністрацією та добровільними формуваннями, що забезпечують виконання природоохоронних, соціально-реабілітаційних, гуманітарних, інженерно-технічних, протиепідемічних заходів у сфері ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (у мирний та воєнний час), спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, матеріальних і культурних цінностей, об’єктів економіки і довкілля.