3. Загальна характеристика цінних паперів

Ст. 194 ЦК, ст. 3 ЗУ „Про ЦП та фондовий ринок” дають детальне визначення цінного папера:

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

ЦП є основним інструментом фондового ринку і м.б. використані для кредитування і платежу, забезпечення виконання зобов’язань, мобілізації вільних коштів, участі широких верств населення у підприємницькій діяльності.

Перелік ЦП відповідно до ЗУ „Про ЦП та фондовий ринок”:

акції;

державні облігації України;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання України;

ощадні (депозитні) сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні цінні папери;

заставні;

іпотечні облігації.

Іпотечні сертифікати

Сертифікати фондів операцій з нерухомістю

Похідні ЦП

Товаророзпорядчі ЦП

Особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних, іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів ФОН, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів та порядок розкриття інформації щодо них визначаються законодавством.

Характеризуючи далі поняття "цінні папери", необхідно зазначити, що не кожний грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним критерієм, у відповідності до якого деякі грошові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення пере­ліку цінних паперів: (тут потрібно звернути увагу на ряд важливих мо­ментів)

По-перше, в більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних паперів, тобто перелік грошових документів, які мають статус цінного паперу.

По-друге, вказаний перелік, як правило, закріплюється законодавче, тобто в актах, які мають юридичну силу.

Ринок цінних паперів завжди регулюється нормативно-правовими актами, що знаходяться в певній ієрархічній залежності. Це означає, що деякі нормативні акти мають більшу юридичну силу, інші - меншу. В ієрархії закон займає більш високе становище в порівнянні з підзаконними актами. Закони приймаються органами законодавчої влади. Відносно України - Верховною Радою України, США - Конгресом, Ве­ликобританії, Франції, Японії - парламентом і т. д. Підзаконні акти в більшості випадків приймаються органами державної виконавчої вла­ди, в Україні, наприклад, - Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів і т.д.; в США і Франції - Комісією з цінних паперів, в Японії - Міністер­ством фінансів. Підзаконні акти створюються для виконання законів, як своєрідні механізми їх реалізації, тому вони не повинні суперечить законам чи перекручувати їхній зміст. Підзаконні акти мають меншу в по­рівнянні з законом юридичну силу. Це означає, що у випадку неспівпа­діння між нормами закону і норма ми підзаконного акту керуватися слід положеннями закону. Термін "законодавство" в переважній більшості випадків означає сукупність законів й підзаконних актів, що регулюють ринок цінних паперів.

По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним чи відкритим. Це означає, що в першому випадку цінними паперами визнаються лише ті грошові документи, які ні вказані в переліку, а інші не можуть вважатися такими. Коли ж перелік є відкритим, то до категорії цінних паперів відносяться усі грошові документи, перераховані в законі, а також інші, не зазначені в пе­реліку, якщо вони задовольняють встановлені законом вимоги. Наприклад, японський закон "Про цінні папери і фондову біржу" /1948/, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу” /1991/ містять вичерпний перелік цінних паперів, а в США в "Законі про цінні папери" /1933/ цей перелік є відкритим.

По-четверте, переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузькими. Тобто в них можуть включатися більша чи менша кількість гро­шових документів.

ЦК: Види ЦП та порядок їх обігу встановлюються законом.

Попередній Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містил незначний перелік видів цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери;

заставні;

іпотечні цінні папери.

Цей перелік розширений ЗУ „Про державне регулювання ринку ЦП” 30.10.96 р. за рахунок так званих похідних ЦП (до них , зокрема, належать деривативи, форвардний контракт, ф’ючерсний контракт, опціон):

похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та зобов’язання придбати чи продати ЦП, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених ним умовах у майбутньому.

Японський закон "Про цінні папери і фондову біржу" містить більш широкий перелік – 9 видів цінних паперів: акції; урядові облігації; місцеві облігації; спеціальні облігації юридичних осіб; забезпечені і незабезпечені облігації юридичних осіб; інвестиційні сертифікати, що випускаються юридичними особами, створеними згідно із спеціальни­ми законами; бенефіціарні сертифікати трастів; цінні папери, що випу­щені іноземними державами чи іноземними юридичними особами, які мають такий же самий статус, що й вище перераховані цінні папери; сертифікати, які випущені за розпорядженням уряду.

Закон США про цінні папери /1933/ містить ще більший перелік цінних паперів. У відповідності до статті 2 цього закону "цінний напір" означає "будь-яку коротко термінову облігацію, пай, казначейську ча­стку, державну облігацію, забезпечену облігацію, боргове свідоцтво, сертифікат участі в будь-якій доходно-розподільчїй угоді, сертифікат трасту із забезпеченими активами, засновницький сертифікат, сертиф­ікат про підписку на цінні папери, акції в обігу, частку в неподільному паї газо- чи нафтопідприємства, подвійний опціон чи привілей, пов'яза­ний з будь-яким цінним папером, депозитним сертифікатом чи з групою цінних паперів, чи з цінними паперами, що грунтуються на індексних показниках чи вартісних індексах, чи будь-який опціон продавця, покупця, або привілей, отриманий на національній фондовій біржі і по­в'язаний з іноземною валютою, чи будь-яку приналежність або участь, тимчасовий чи проміжний сертифікат, розписку, гарантію, право на підписку, чи право на придбання усього вищеперерахованого".

Найбільш типовими вида­ми цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів річних країн світу, є такі види: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах Східної Європи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відно­сять приватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти з приводу цінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються в якості цінних паперів, їх називають "контракти з цінними паперами" або "по­хідними інструментами". У вітчизняній літературі для їх визначення часто користуються іншомовними термінами: "деривативи" або "дери­ваційні інструменти".

По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають правового статусу цінного паперу. Наприклад, чеки, квітанції, платіжні доручення, довіреності та ін.

Незакріплений в ЗУ „Про ЦП...”:

• коносамент (Кодекс торговельного мореплавства України);

• чеки (Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”);

• бони в іноземній валюті; короткострокові боргові зобов’язання, що емітуються казначейством, муніципальними органами та приватними фірмами та використовуються їх утримувачами як покупного платіжного засобу (ЗУ „Про ЗЕД”);

• варанти (складські свідоцтва) (передбачені ЗУ „Про заставу”).

По-шосте, кожний національний ринок цінних паперів поряд з вели­кою кількістю спільних, з іншими національними ринками, рис мас і свої особливості. Ці особливості можуть бути реальними, що поясню­ються історичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістич­не походження. Наприклад, якщо порівняти переліки цінних паперів, що містяться у вищеприведених японському та американському законах, то стає очевидним, що при визначенні видів цінних паперів японський підхід є більш "жорстким", а американський - відносно "вільний". В Японії право більше стежить за тим, щоб тільки певні грошові докумен­ти були цінними паперами. В той же час право США готове визнати в якості цінних паперів значно більшу кількість грошових документів. Для законодавства Японії - виходячи з національно-історичних особ­ливостей не властиво вживати вирази типу "будь-який інструмент, що розуміється як цінний папір". І навпаки, термін "сертифікат участі в дохідно-розподільчій угоді" чи інші представляють собою особливості еволюції американського ринку.

Лінгвістичні відмінності проявляються двояко. Подекуди цінні папе­ри, що мають аналогічний статус, називаються різними термінами. Нап­риклад, у Європі короткотермінові зобов'язання держави іноді назива­ють "драфтом", у США - "біллем". З іншого боку, один і той самий термін може мати різні значення. Так, письмове боргове свідоцтво "debenture" в США означає цінний папір, забезпечений репутацією, а не активами емітента. У Великобританії - навпаки, цінний папір, забезпе­чений активами емітента. Термін "дохідні облігації" у Великобританії використовується для визначення облігацій з фіксованим процентом, що випускаються страховими компаніями; в США він означає обліга­ції, за якими емітент гарантує виплату лише номінальної вартості, а процент може бути виплачений лише за умови, що емітент отримає при­буток та рада директорів прийме позитивне рішення про виплату про­центів. Таким чином, відповідь на питання про те, чи с будь-який гро­шовий документ цінним папером, необхідно шукати, керуючись відпо­відним законодавством, при цьому не варто покладатися на терміноло­гічну аналогію.

ЦК: ЦП м. випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до ЗУ „Про національну депозитарну систему України та особливості бездокументарного обігу цінних паперів” від 10.12.97 р. При переході до бездокументарних ЦП (сьогоднішній день ними м.б. фактично тільки акції) фактичні документи замінюються записами, зробленими з використанням процедури автоматичного опрацювання даних. Юридичне значення володіння документами замінено юридичним значенням реєстрації прав власності на нього.

В останні два десятиліття посилились тен­денції до більш широкого використання "безпаперових" цінних паперів замість "паперових". Це вимагає деяких обгрунтувань, що стосуються розуміння терміну "цінні папери". Раніше, коли цінні папери знаходилися в обігу лише в паперовій формі, поняття "грошовий документ" сприймалося як "паперовий доку­мент". Однак розвиток комп'ютерних засобів збору, обробки і збере­ження інформації створив умови для поступової заміни на ринках пев­ної частини чи усіх "паперових" цінних паперів "безпаперовими". Ос­танні досить часто визначаються як "запис, що зберігається в комп'ю­терних файлах", в зв'язку з чим на ринку цінних паперів широко вико­ристовується також термін "електронні цінні папери".

Отже, науково-технічний прогрес і практика функціонування РЦП поставили досить актуально запитання: "Який зміст має поняття "документ" в умовах зміни його форми з папе­рової на безпаперову?. Коли мова йде про цінні папери як грошові документи, то беруть до уваги, головним чином, три такі важливі аспек­ти. Перший - це "документальний" характер цінних паперів; другий - матеріальна форма документа; третій - наявність певного набору взає­мних прав та зобов'язань, що випливають із власності на конкретний документ /цінний папір/.

Документальний характер цінного паперу означає, насамперед, що його випуск та обіг обумовлює виникнення певних відносин між емітен­том і власником цього цінного паперу .Тобто поняття "документальний характер" цінного паперу має те саме значення, що й "офіційний" його характер. Іншими словами, емітент, здійснюючи випуск цінних паперів, діє офіційно, робить заяву про умови випуску офіційно, офіційно є готовим узяти на себе певні зобов'язання та надати інвесторам певні пра­ва.

Матеріальна форма цінних паперів за своєю суттю означає форму матеріального носія, на якому виготовлений документ. Такий носій може бути паперовим чи мати форму комп'ю­терного запису. В умовах, коли учасники РЦП взаємо­діють між собою в інформаційному просторі зважено, довіряють один одному і дотримуються етичних норм, даний аспект не має для них ве­ликого значення. При порушенні будь-якої з у мов, наприклад, умови до­вір'я, учасники віддають перевагу фіксації своїх прав та зобов'язань на паперових носіях. Тобто перевага надасться паперовій формі цінних паперів. Отже, питання матеріальної форми документів є не тільки пи­танням рівня технічної озброєності, а й рівня розвитку культури рин­кових відносин з приводу цінних паперів.

В залежності від виду цінних паперів між емітентами та інвесторами можуть виникати різноманітні взаємні права і зобов'язання. Наприклад, набір прав і зобов'язань у випадку випуску і обігу акцій - один, боргових цінних паперів - інший, приватизаційних паперів - третій. Кількісні і якісні відмінності в переліку взає­мних прав та зобов'язань можуть також мати місце в рамках одного й того ж самого виду цінних паперів.

Отже, поняття "документ" стосовно до цінних паперів, можна було б визначити так: Цінний папір як грошо­вий документ являє собою закріплену на матеріальному носії офіційну інформацію емітента, придбання якої призводить до виникнення взаємних прав та зобов'язань між емітентом та власником даного документа. Матеріальним носієм може бути папір /паперові чи сертифікатні цінні папери/ або комп’ютерний запис /електронні цінні папери/. Слід пам'ятати, що будь-який документ - паперовий чи без паперовий - пред­ставляє собою офіційну інформацію, що емітент документа, а значить і інформації, повинен діяти на законних підставах та в межах своєї право­вої компетентності. З іншого боку, чисто психологічно учасникам ринку цінних паперів буває нелегко звикнути до думки, що документом може бути не тільки інформація, викладена на папері, але й виражена на інших носіях /у вигляді комп'ютерного запису/.

ЦК: Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми ЦП та інші необхідні вимоги встановлюються законом. ЦП є суто формальним документом, оскільки він обов’язково містить реквізити, встановлені законом.

Наприклад, Женевською конвенцією 1930 р. про переказні та прості векселі встановлені наступні обов’язкові реквізити цього виду ЦП:

1. вексельна мітка

2. вексельне зобов’язання

3. найменування платника

4. вказівка на строк платежу

5. вказівка на місце платежу

6. вказівка на ремітента

7. вказівка на місце та дату складання векселя

8. підпис векселеотримувача

ЦК: Документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для ЦП, не є цінним папером. Такий папір м.мати силу простої боргової розписки. Стягнення за ним буде провадитися за загальними правилами цивільного права, без застосування спеціальних правил, передбачених для стягнення боргу за ЦП, які, як правило, є набагато спрощеними, а тому – зручнішими для кредитора (це стосується насамперед векселя, чека і т.д.)

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпечуватися різними видами цінних паперів, які ще називають інструмен­тами такого ринку. Вони в свою чергу поділяються на такі групи ЦП: см. Ст.3 п. 5 ЗУ

- пайові цінні папери - ЦП, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (акції, інвестиційні сертифікати);

за якими емітент не несе зобов'язання повер­нути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують його участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в уп­равлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;

- боргові цінні папери – ЦП, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання (облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, казначейськи зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі);

за якими емітент несе зобов'язання поверну­ти у визначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

- іпотечні ЦП – ЦП, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН)

- приватизаційні ЦП – ЦП, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

- похідні цінні папери – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів

механізм обігу яких пов'язаний пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

- товаророзпорядчі ЦП – ЦП, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Можна виділити такі види ЦП:

1. за порядком розміщення (видачі) ЦП поділяються на емісійні та неемісійні

Емісійні ЦП – ЦП, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

Емітент – ю/о, АР Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні ЦП та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

До емісійних ЦП належать:

Акції

Облігації підприємств, місцевих позик, державні облігації України

Іпотечні сертифікати

Іпотечні облігації

Сертифікати ФОН

Інвестиційні сертифікати

Казначейськи зобов’язання України

2. за формою випуску – ЦП м.б. на пред’явника, іменні, ордерні – ст. 3 п. 4 ЗУ, ст. 4

залежно від способу легітимації правомочного суб’єкта:

1.1.папери на пред’явника – права, посвідчені ЦП, м. належати пред’явнику

ці папери переходять шляхом звичайної передачі самого документа

Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення ЦП цій особі;

ЦБ на прдъявителя характеризуються тем, что для признания законності полномочий держателя в качестве субъекта соответствующего права достаточно простого предъявления такой бумаги.

ЗУ: Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Они м.передаваться (свободно обращаться ) через фондовые биржи и внебиржевой рынок ЦБ (ТИС)

1.2.іменні - права, посвідчені ЦП, м. належати особі, названій у цінному папері

ці папери переходять шляхом поступки відповідної вимоги

Права, посвідчені іменним ЦП, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за ЦП (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Держатель именной ЦБ м.б. легитимирован в качестве субъекта такого права, если в тексте ЦБ указано его имя (наименование). В отдельных случаях необходимо, чтобы это имя было внесено в спец.книгу. Именные ЦБ, как и ордерные, передаются путем полного индоссамента, удостоверяющего переход права по ЦБ другому лицу.

ЗУ: Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

1.3. ордерні (н-р, векселя) - права, посвідчені ЦП, м. належати особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу

такі папери переходять шляхом індосаменту (передавального напису)

Эти бумаги отличает то, что их держатель д.б. легитимирован как предъявлением самой бумаги, так и непрерывным рядом передаточных надписей (индоссаментов).

Права за ордерним ЦП передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на ЦП, до особи, якій або у розпорядженні якої передаються права за ЦП (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером.

Індосамент м.б. бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначеням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання).

Індосамент м.б. обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Найбільш ретельна правова регламентація індосаменту властива вексельному праву.

1. за строком існування: строкові, безстрокові

2. за формою існування: документарні, бездокументарні

3. за національною належністю: вітчизняні, іноземні;

4. за формою власності: державні, недержавні;

5. за оборотоздатністю: ринкові або вільно оборотні, неринкові;

6. за рівнем ризику: без ризикові чи малоризикові, ризикові;

7. за наявністю доходу: доходні, бездоходні;

8. за формою вкладення коштів: боргові, володільницькі дольові.

Цінні папери бувають іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій чи іншій матеріалізованій або немаїеріалізованій формі /у формі записів на рахунках у системі елект­ронного обігу цінних паперів/. Переважна кількість цінних паперів випускається у нематеріалізованій формі.