22

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

ДИСЦИПЛІНА: Тактика

ВОС – всі спеціальності

Тема № 12: Механізовані (танкові) підрозділи Сухопутних військ в наступі.

Заняття № 1. Основи організації і ведення наступу механізованими (танковими)

підрозділами.

Заняття № 2. Самостійна робота.

Заняття № 3. Семінарське заняття.

Заняття № 4. Робота командира роти (батальйону) з організації і ведення

наступального бою.

м. Київ – 2004 р.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри тактики та

оперативного мистецтва

полковник С.В.ВАСЕЧКО

“____“______________ 2004 р.

Лекція для проведення заняття з курсантами

ВОС – всі спеціальності

Дисципліна Тактика

Тема № 12: Механізовані (танкові) підрозділи Сухопутних військ в наступі.

Заняття № 1. Основи організації і ведення наступу механізованими

(танковими) підрозділами.

Розроблена у відповідності до навчальної програми 200_р.

Розглянута на засіданні кафедри тактики та

оперативного мистецтва і рекомендована для

використання в навчальному процесі

Протокол № від “___ “ ___________200 р.

м. Київ – 2004 р.

Навчальна мета: Ознайомити курсантів з основами організації та ведення наступального бою.

Виховна мета: Формувати у курсантів професійну компетентність з організації наступального бою та управління ним.

Час: 2 години.

Матеріальне забезпечення: схеми, плакати.

Література:

1. «Тактика (рота, батальйон)», МОУ, Одеський інститут Сухопутних

військ, 1997;

2.“БССВ ч.2”, Київ, в.”Варта”, 1998.

Навчальні питання і розподіл часу:

І. Вступ - 10 хвилин

ІІ. Основна частина - 65 хвилин

1.Основи організації наступу - 25 хвилин

2.Підготовка наступу - 30 хвилин

3. Ведення наступу - 15 хвилин

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

Організаційно-методичні рекомендації

Оскільки курсанти вже ознайомлені з наступом (як видом бою) за матеріалами теми № 2, доцільно перед лекцією провести контрольне опитування по загальних аспектах наступу , а також на предмет знання організаційно-штатної структури механізованих (танкових) підрозділів.

В процесі викладення матеріалу лекції основну увагу звернути на дії роти (батальйону) при переході в наступ на противника, що обороняється із різних положень.

Матеріал, який викладається, ілюструвати плакатами, схемами, слайдами, а також схемами, зображуваними крейдою на дошці.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Вступ - 10 хвилин

Перевірити наявність курсантів (студентів) та їх готовність до заняття.

Здійснити контрольне опитування за матеріалами тем №№ 3,4,5.

1. Види бою та їх коротка характеристика.

2. Способи переходу у наступ на противника, що обороняється.

3. Тактичні нормативи механізованих відділень і взводу в наступі (зобразити схему крейдою на дошці).

4. Елементи бойового порядку механізованих відділень і взводу в обороні (зобразити схему крейдою на дошці)

5. Організаційн-штатна структура механізованої (танкової) роти і механізованого (танкового) батальйону.

Оголосити тему, мету заняття і навчальні питання лекції.

II. Основна частина - 65 хвилин

1. Основи організації наступу

Наступ є вид бою. Він проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

В залежності від обстановки та завдань наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника, який наступає, здійснюється шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, який відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Наступ на противника, який обороняється з ходу, може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та у ході розвитку бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу складається у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у предбойовий та бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Наступ роти (батальйону) на противника, який обороняється з ходу здійснюється з вихідного району. Вихідний район – це район місцевості, який має природні укриття і підготовлений в інженерному відношенні. Він вказується старшим командиром. З досвіду навчань він обирається на віддалі 20-40 км від переднього краю оборони противника. За своїми розмірами він має забезпечити розосереджене розташування підрозділів з метою захисту від усіх видів зброї противника.

Вихідний район призначається батальйону з площею до 10 кв км і займається поротно з засобами підсилення. Рота розташовується у вказаному їй районі вздовж маршруту висування, застосовуючи підготовлені укриття, захисні та маскуючи властивості місцевості.

Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті (батальйону) призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування.

Маршрут висування, як правило, вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаленість вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону з засобами підсилення та початок руху з заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону в ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат і танків противника, ведучих стрільбу прямою наводкою, та може призначатися в 4-6 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається за можливістю за складками місцевості в 2-3 км від переднього краю оборони противника і має виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат, БМП та іншої зброї піхоти.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягати переднього краю оборони противника у вказаний час (“Ч”). Він може призначатися на віддалі до 600 м від переднього краю оборони противника, а інколи і більше.

Механізована (танкова) роти можуть наступати у першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти у головній похідній заставі, обходячому, спеціальному і розвідовальному загонах.

Механізований (танковий) батальйон можуть наступати у першому ешелоні бригади (полку), складати його другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обходячий і розвідувальний) загін і морський десант.

Бойові завдання роті (батальйону) визначаються старшим командиром.

Роті вказуються найближче завдання та напрямок продовження наступу.

Батальйону першого ешелону бригади (полку) вказуються найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу, батальйону другого ешелону – найближче завдання та напрямок продовження наступу.

Показниками бойового завдання є ширина фронту наступу та його глибина.

Розрахунок бойових можливостей показує, що механізована (танкова) рота здібна наступати на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) – на фронті до 1 км.

Глибина бойового завдання роти і батальйону знаходиться у тісній залежності від його змісту.

Найближче завдання роти першого ешелону, у тому числі і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як правило, полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону при її введенні в бій може полягати у завершенні знищення противника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу та оволодінні ними; подальше завдання – в розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання батальйону другого ешелону при вводі його в бій може полягати у завершенні розгрому разом з батальйонами першого ешелону бригадних резервів противника і оволодінні їх рубежем.

Напрямок продовження наступу батальйону другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).