5. Метод сценаріїв.

Метод сценаріїв являє собою низку прогнозів з кожного роз­глянутого рішення щодо його реалізації, а також можливих пози­тивного чи негативного наслідків [41].

Одним з основних завдань у розробці сценарію є визначення факторів, що характеризують ситуацію та тенденції її розвитку, формування альтернативних варіантів динаміки їх зміни. Головна вимога до розробленого сценарію — це відповідність результату поставленій меті.

Розробка прогнозного сценарію — це метод, за допомогою якого встановлюється логічна послідовність подій для показу то­го, як, відповідно до ситуації, може крок за кроком розгортатися майбутній стан об'єкта дослідження. Гіпотетичні альтернативи, що описують майбутнє, називаються сценаріями. Вони повинні розроблятися на строго логічних обґрунтуваннях, бути надійни­ми й реально можливими варіантами розвитку.

Під час розробки та вибору реалізації ГР (РГР) метод сцена­ріїв виконується в такий спосіб:

• керівник підрозділу складає докладний опис завдання: ме­ту, ситуацію та проблему;

• одному з досвідчених працівників доручається розробити варіанти розв'язання проблеми;

• фахівцю з літературними здібностями дається завдання скласти сценарій можливого проходження рішення й передбачу­ваних результатів, а також реакції на ці результати зацікавлених фахівців;

• текст сценарію розсилається всім працівникам, що на різних стадіях повинні взяти участь у розробці та реалізації рішення;

• скликається нарада з обговорення сценарію.

Можливі три варіанти результатів обговорення:

повне схва­лення сценарію та ствердження технологій розробки й реалізації рішення,

внесення в нього корективів, ствердження технології розробки й реалізації рішення;

очевидна незгода і переробка сце­нарію;

складання остаточного сценарію для введення в базу да­них компанії.

Сценарій передбачає не лише виклад змістовних міркувань, які допомагають не пропустити деталі, що не можуть бути врахо­вані у разі формального подання системи, а й наведення резуль­татів кількісного техніко-економічного чи статистичного аналізу з попередніми висновками, яких можна дійти на їх підставі. Структура сценарію складається зі змістовної частини та кількіс­них параметрів. До складу змістовної частини рекомендується включати: історію розвитку об'єкта управління; ситуацію, що спричинила до необхідності РГР, історичні паралелі розв'язання аналогічних проблем; мету, що випливає з ситуації ініціювання; діючих осіб зовнішнього і внутрішнього (для організації) середо­вища; психологічний конфлікт між учасниками внутрішнього й зовнішнього середовища; перелік технічних і соціальних проблем (виходячи з мети); вирішення щодо кожної проблеми; можливі результати.

У процесі прогнозування потрібно оцінювати вплив і узгод­жувати велику кількість прогнозів окремих елементів системи. Процес оцінювання й узгодження вельми складний, оскільки не­обхідно з'ясувати всі причиново-наслідкові зв'язки між окремими прогнозами. Для систематизації будують матрицю взаємодії, в якій аналізують події, ймовірність їх настання та час. Кожний елемент матриці описує взаємодію між подіями, що вказані у відповідних рядку та графі. Кожна взаємодія описується трьома недіагональними елементами. Наддіагональні елементи опису­ють взаємодії, що відбуваються, якщо вказані в рядку більш ран­ні події відбулися; піддіагональні описують взаємозв'язок, якщо більш ранні події не відбулися. Сценарій є основою для інших методів, зокрема, експертного опитування.