3. Виховання прийомних дітей.

Юридична довідка.

У липні 1996 року набули чинності урядові документи, якими закріплено новий порядок передачі дітей-сиріт у сім’ї громадян України та іноземців. Координацію діяльності відповідних органів і служб з питань усиновлення, опіки і піклування, охорони дитинства разом з низкою інших відповідальних завдань покладено на Центр з усиновлення дітей, що діє при Міністерстві освіти і науки України.

Центр надає громадянам України та іноземним громадянам необхідну інформацію про дітей, які можуть бути усиновлені, формує банк даних про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

Усиновлення здійснюється виключно в інтересах дитини та якщо єдиний або обидва батьки якої померли, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісти відсутніми, дали згоду на всиновлення в письмовій формі, понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважної причини не беруть участь у її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги та турботи.

Батьки можуть дати згоду на всиновлення дитини лише після її народження. їх згода повинна бути свідомою, непримусовою і без отримання будь-якої винагороди, засвідчена державним нотаріусом або керівником державного дитячого закладу, в якому дитина перебуває, утримується чи виховується.

Усиновлення дітей з пологових будинків не провадиться. Якщо трапляється так, що мати відмовляється від дитини у

пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для її переведення до державного дитячого закладу. Усиновлювачем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Між усиновлювачем і усиновлюваною дитиною різниця у віці повинна бути не менша 15 років. У разі ж всиновлення дітей родичами різниця у віці до уваги не береться.

Щоб усиновити дитину, необхідно звернутися із заявою до відділу освіти за місце проживанням. До заяви додаються довідка з місця роботи про займану посаду та заробітну плату або копія про доходи, засвідчена в установленому порядку, копія свідоцтва про шлюб (за умови перебування в шлюбі), медичний висновок про стан здоров’я, виданий державним лікувально-профілактичним закладом. Для підготовки висновку про можливість бути всиновлювачем відділ освіти складає акт про обстеження житлово-побутових умов із зазначенням біографічних даних, складу сім’ї, наявності власних дітей, інших відомостей.

Термін дії акту і документів - один рік з дня їх видачі. Відділ освіти протягом 10 днів з дня подання заяви і відповідних документів готує висновок про можливість бути усиновлювачем. Цей висновок є підставою для взяття на облік як кандидата в усиновлювачі та для знайомства з обраною дитиною. Усиновлювачу надається направлення на відвідання відповідного державного дитячого закладу для знайомства та встановлення контакту з дитиною.

Усииовлювач має право отримати докладну інформацію про дитину, яка може бути всиновлена, провести додаткове медичне обстеження, звернутися до районного (міського) суду із заявою про всиновлення конкретної дитини, зміну її прізвища, імені, по-батькові, дати, місця народження та про запис себе батьками дитини. За умовами проживання і виховання всиновлених дітей в сім’ях усиновлювачів здійснюється постійний контроль відповідно до чинного законодавства щодо питань захисту прав дитини і охорони сім’ї із забезпечення таємниці всиновлення.

Розглядаючи тему всиновлення дітей, зупинимося на таких сімейних стосунках як свояцтво. Адже стосунки такого роду, де другий із подружжя одружився повторно, маючи дітей від попереднього шлюбу, надто поширені. Факт одруження з особою, у якої є діти, сам по собі не створює обов'язку вітчима або мачухи по їх вихованню або утриманню. Але на підставі свояцтва, в силу сімейних відносин і спільного проживання однією сім’єю вітчим і мачуха здійснюють виховання або утримання неповнолітніх пасинків і падчерок. В подібних випадках між цими особами утворюються зв’язки, аналогічні відносинам між батьками і дітьми. Та, на жаль, в українському законодавстві немає норми, яка б прирівнювала права та обов’язки вітчима і мачухи по вихованню в сім'ї неповнолітніх пасинків і падчерок до батьківських, тобто даний обов'язок є нелегалізованим.

Зазначимо, що відносини між вітчимом, мачухою і пасинком чи падчеркою мають місце частіше, ніж усиновлення. Але на відміну від усиновлення вони не досить врегульовані і ґрунтуються лише на моральному обов’язку дорослих. При відсутності правової норми про обов'язки виховувати у сім'ї нерідних дітей вітчим і мачуха не несуть ніякої відповідальності за негативні наслідки виховання. В свою чергу пасинкам і падчеркам не гарантовано право на одержання належного виховання. Тим самим такі діти не захищені від можливих зловживань, свавілля, жорстокого поводження, від аморальної поведінки безвідповідального вітчима або злої мачухи.

Отже, питання виховання прийомних дітей хвилюють багатьох людей - від батьків до науковців. Чимало вчених у різний час обґрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в основу прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей. Найголовнішим правилом є настанова ЛЮБИТИ СВОЮ ДИТИНУ. Це допоможе радіти її присутності, приймати її такою, яка вона є. І захистить її від образ і принижень, від болю несправедливих покарань.

4. Про сімейне виховання і статеву освіту (Кукушин B.C. Теория и методика воспитательной работы: Учебное пособие. — Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2002. — 320 с. (Серия «Педагогическое образование»)).

Наука завжди зачіплювала мораль, етичні засади суспільства, тому стояло завдання укріплювати сім'ю, вселяти всім, що все чудово, а вивченням багатогранної сфери особистих відносин по суті не займалися. Якби зараз хтось надумав вивчати проблему розлучень, то оточуючі чекали б висновків про те, що розлучення - це погано. Якби дисертант задався метою довести зворотне, його б оголосили поза наукою, а його дослідження - лженаукою.

Те ж – і в питаннях сексології. Все це пояснюється консерватизмом нашого мислення, пуританським характером нашого суспільства, хоча підлітки вступають в сексуальні контакти, не роздумуючи про мораль і наслідки.

На проблеми сексу і сім'ї суспільство дивилося по-різному в різних країнах і в різні епохи. Досить пригадати надеротичний індійський храмовий живопис VI-VII ст. і продукцію сучасної індійської кінематографії, де не прийняті навіть платонічні поцілунки. Сім'я ж залежить від суспільства. У грецькій «Іліаді» уявлення людей про спорідненість були не ті, що у нас, у індійців Америки - теж. Біблія проповідує моногамію, ставлячи в приклад союз Адама і Єви.

Поведінка людини в сім'ї більше контролюється не Біблією (навіть у Ірландії тепер розкутіше дивляться на шлюборозлучні справи), не державними законами, а такими поняттями, як пристойність, порядність, відповідальність за долю дитини. У якійсь мірі має значення і рада батьків. Шлюб - це соціально обумовлена форма відносин між чоловіком і жінкою, в рамках якої відбувається задоволення потреб в людині іншої статі. Поняття «потреба» вельми широке, воно виходить за рамки фізичного ваблення: тут і уміння поводитися, і здатність виконувати різну роботу, і прояв особистих якостей сили, крихкості, турботи, ніжності... Все це знаходиться в шлюбі. Тому всяке суспільство прагне до тривалого шлюбу. Тривалість шлюбу - ідеал суспільства.

Російська інтелігенція XIX ст. була досить розкована в сексуальному відношенні. Вислів Івана Карамазова, що за відсутності Бога «все дозволено», став запрошенням до статевої розбещеності нового покоління. Було опубліковано багато книг, в яких відкрито обговорювалися теми сексуальності, наприклад «Безодня» Л.Андрєєва, «Яма» А.Купріна, вірші В.Іванова «Ерос», «Крила» М.Кузьміна, «Санін» М.Арцибашева, «Дрібний біс» Ф.Сологуба. Василь Розанов проповідував діонісійськую релігію, стверджував, що Бога можна осягнути тільки в сексуальному досвіді. Уряд був також просочений чуттєвістю і статевою розбещеністю.

Распутін, чернець і радник, спокусив багато жінок з вищого суспільства. Його вбивці самі були широко відомі своїми сексуальними «подвигами».

У 1924 р. владою були опубліковані складені якимсь А.Залкіндом «Дванадцять статевих заповідей революційного пролетаріату». Приведемо одну з них: «Статеве у всьому повинно підкорятися класовому, нічим останньому не заважаючи, в усьому його обслуговуючи». Олександра Коллонтай, провідна більшовицька феміністка і перший комісар соціального забезпечення, постійно вела кампанію за любов в новому суспільстві. Вона написала декілька книг: «Нова мораль і робочий клас» (1919), «Вільна любов» (1925). Вона проголошувала любов трудових бджіл, де жінка - королева бджіл, що проводить дітей від напіванонімних батьків, дійсна любов яких виявлялася в трудовій діяльності. Одна з її вигаданих героїнь висловила популярне порівняння, що зробити статевий акт не важливіше, ніж випити стакан води. Така точка зору привела Росію до крайньої лібералізації законів про розлучення після революції. Багато дітей було виховано в державних дитячих будинках, унаслідок чого вулиці наповнилися малолітніми злочинцями.

Прийшовши до влади, з 30-х рр. більшовики стали дотримуватися пуританських поглядів, і Росія стала консервативною в сексуальному відношенні: ніякої порнографії, гомосексуалізму, збочень. Проте в дитячих будинках Росії знаходиться зараз стільки дітей, скільки їх не було там навіть в післявоєнні роки.

Атака на релігію була частиною десакралізації всіх вимірів суспільного життя. Всі старі традиції і звичаї повинні були бути знищені і замінені новою пролетарською культурою. Світський шлюбний обряд для більшості людей замінив церковне вінчання. Адже світське розуміння шлюбу і взагалі відносин в порівнянні з релігійним вельми мізерне і поверхневе: у нім відсутнє відчуття таємниці і дива любові.

Розпад духовних цінностей, які освячували брак і сім'ю, також сприяв деградації останніх. В цілому, чинники, що сприяли розпаду сім'ї, наступні:

• Спрощення законів про розлучення, яке привело до значного збільшення числа розлучень. Воно супроводжувалося зникненням суспільного засудження, яке зазвичай зв'язувалося з розлученням.

• Зникнення суспільного засудження як незамужніх матерів, так і їх незаконнонароджених дітей привело до різкого зростання відсотка незамужніх матерів. Частково це полегшили державні субсидії неповним сім'ям.

• Розповсюдження порнографії, яке повинне було нібито ослабити сексуальне придушення, опошлило масове сприйняття і образ сексу. Крім цього порнографія зображає сексуальність поза сімейним середовищем.

• Егоїстичний індивідуалізм. Це уявлення про те, ніби самореалізація і права індивідуума мають першорядне значення. Моє щастя важливіше, ніж чиєсь, і це означає, що я можу порушувати будь-яку умовність або звичай, які заважають мені насолоджуватися життям, і ніхто не має права зупинити або навіть засудити мене. Так, людина, що знаходиться в невдалому шлюбі, має право розвестися і вступити в новий шлюб або залишитися наодинці незалежно від того, як це вплине на дітей. На людей, які залишаються в шлюбі заради дітей, дивляться звисока. Таким чином, жінок, яким набридли їх чоловіки, як би мовчазно заохочують розвестися з ними. Оскільки жінки заробляють нерідко більше чоловіків, це цілком можливо. До того ж серед цінностей у людей місце сім'ї зайняли кар'єра і особиста самореалізація. Тому рівень народжуваності впав настільки, що суспільство навіть не відтворює себе. Кінцевий результат егоїстичного індивідуалізму - вимирання, що особливо виявляється в крупних містах. Люди перестали займатися самоаналізом і саморегуляцією поведінки.

• Зміна погляду на призначення сексу - не продовження роду, а розвага. Це пов'язано з більшою доступністю надійних контрацептивів як способу виправити помилку.

• Поширеність і доступність контрацептивів, особливо пігулок, порушила зв'язок між сексом і зачаттям і полегшила людям позашлюбний секс. У 1989 році на 1000 жінок у віці 15-44 років в середньому доводилося 5-6 абортів; у Германії - 7,3; у Англії - 12,8; у Франції - 14,9; у США - 27,4; у Китаї - 61,5; у СРСР - 181,0.

• Зникнення статусу батьківства. Авторитет батька в сім'ї був підірваний, коли держава замінила традиційні права і обов'язки по відношенню до дітей. Діти розглядаються спочатку як діти держави і лише потім як діти своїх батьків.

• Засоби масової інформації зображають секс поза відповідальними і серйозними відносинами. Вони заохочують вседозволеність - персонажі, які виступають в них героями, часто не перебувають в шлюбі і вступають в нерозбірливі статеві зв'язки. Вал фільмів такого сорту обрушився на Росію після 1991 р.

• Нездатність християнської церкви вступити в суперечку і відстояти традиційну християнську моральність.

• Статева стриманість стала вважатися недозволеною завдяки спотвореній концепції Зігмунда Фрейда. Його вірне твердження про шкоду придушення сексуального бажання і відмови від сексу, тим не менш, не виключає необхідності самоконтролю.

• Рівноправ'я між чоловіками і жінками - спроба стерти відмінність між статями.

Проблема полягає в тому, як відновити загублені цінності і традиції суспільства, вирішити проблему матерів-одиначок і розпаду сім'ї.

На Заході існують два підходи до проблеми підліткової вагітності:

1. Статева освіта. 2. Сімейне виховання.

Обидва вони представляють інтерес, оскільки багато років ігнорувалися в системі освіти. Проблеми сексу в країні як би не існувало.

1. Статева освіта

У комуністичному СРСР суспільство було вельми пуританським, тема сексу була під забороною. Тому статева освіта в колишніх союзних республіках зараз не відрізняється масштабністю і високим науково-методичним рівнем.

Статева освіта існує в США і багатьох європейських країнах, і її вже починають аналогічно вводити в школах Росії і України. Вона претендує на «свободу від етичних цінностей», і таким чином, на академічну респектабельність, оскільки розглядає предмет поза етичними рамками. Точніше, етичні рамки є, але приховані. Вона розглядає статевий акт як просте біологічне явище і ігнорує всі інші вимірювання тому, що природа людини розглядається як суто фізична, без урахування психологічних і духовних вимірювань. Секс представляється тим, чим може зайнятися при бажанні будь-яка людина. Індивідуальні права піднімаються вище, ніж права суспільства. Думка більшості зводиться до того, що моральність - явище чисто умовне, а не природне і обов'язкове для людини. Іншими словами, можна жити згідно будь-якому набору правив.

Статева освіта знайомить дітей (часто починаючи з дитсадка) з анатомією статевих органів і з тим, як відбувається статевий акт. Його емоційний аспект в шлюбі ігнорується. Дітям графічно показують, як відбувається зачаття. Їх учать способам оберігання від вагітності. Пароль тут - «безпечний секс». Вчителі показують дітям, як користуватися контрацептивами. Прихильники статевої освіти в США виступали за безкоштовну видачу контрацептивів старшокласникам без згоди і відома їх батьків. Існує рух людей різних країн, що підтримують статеве навчання. У 1921 р. д-р Мері Стоупс заснувала в Англії клініку контролю народжуваності. Вона вирішила, що світ перенаселений людьми низького рівня розвитку і культури через дуже високу народжуваність і великі сім’ї. Її основною турботою в області контролю народжуваності було не допомогти жінкам створити відповідні умови для їх дітей, а попереджати народжуваність в групах населення, які вона вважала небажаними. Така віра в євгеніку стояла і за нацистськими програмами ліквідації деяких небажаних груп населення і заохочення продовження роду тих, хто володіє бажаними рисами. Група Мері Стоупс розрослася в асоціацію по плануванню сім'ї, дуже впливову в Англії.

Міжнародна Федерація планування сім'ї була заснована в 1952 р. Маргарет Сенгер. Вона зайнята виробленням і здійсненням програм контролю народжуваності і курсів статевого навчання по всьому світу. Ці люди вірять, що перенаселеність світу - серйозна проблема. Вони дивляться на людей як на тягар, а не як на благословення або ресурси. Їх мета - попереджувати народжуваність в групах, які вони вважають генетично несприятливими.

Насправді, не дивлячись на те, що населення земної кулі складає 6,3 мільярда чоловік, завдяки кращій технології сільського господарства сьогодні з голоду вмирає менше людей, ніж у минулому. Випадки масової загибелі людей від виснаження в XX столітті (наприклад, в Ефіопії, Сомалі, не говорячи вже про Україну в 1930-х роках) відбуваються унаслідок громадянських воєн, колективізації і інших соціальних проблем, не пов'язаних з перенаселенням. Дані Світового банку навіть 1984 р. говорять про те, що світові природні ресурси достатньо великі, щоб у нас не було підстав обмежувати народжуваність людей.

Організації, подібні Федерації планування сім'ї, підтримують насильницьку стерилізацію тих, хто найменше здатний продовжувати людський рід (їх програми в різні часи упроваджувалися в країнах третього світу, наприклад в Індії). Маргарет Сенгер заснувала дослідницький інститут, що фінансує розробки протизаплідних пігулок, які дозволили б відокремити сексуальність від відтворення. Інший спосіб, який вони підтримують і проголошують, - це аборт.

На етичному рівні вони розглядають поняття добра і зла як забобони, породжені неписьменністю і безрозсудністю, а традиційна сексуальна поведінка і звичаї вважають застарілими. Одна з їх основних цілей - підірвати відмінність між хорошим і поганим саме в області сексуальної моралі. З цією метою вони підтримують спрощення законів про розлучення; служби контролю народжуваності, що фінансуються державою; обов'язкове статеве навчання дітей; протизаплідні засоби для всіх, незалежно від шлюбного статусу і від віку; систему податків, яка ущемляє подружні пари.

Щоб підтримати введення обов'язкової статевої освіти в державних школах, стали розповсюджуватися уявлення про те, що люди неосвічені в питаннях сексу, оскільки багато батьків не освічували своїх дітей із цього приводу, і в шлюбну ніч багато пар не знали, як поводитися. Прихильники статевої освіти стверджували, що неуцтво - це погано, а знання - це добре, і тому людям потрібно розповідати про життєві факти в школі, оскільки не всі батьки відчувають в собі достатньо упевненості, щоб говорити з ними про це удома.

Наступний етап настав із зростанням числа вагітностей у підлітків. Це теж приписали неуцтву. Дівчатка, мов, вагітніють, тому що не знають життєвих фактів. Вони не розуміють, що від статевих зв'язків народжуються діти. Якби вони це знали, вони б не вагітніли.

Проте отримання таких знань не привело до падіння числа дошлюбних статевих зв'язків. Навпаки, дослідження показали, що статеве навчання веде до збільшення їх числа у підлітків. Знання про такі речі легко може збудити бажання, особливо якщо навчання відбувається поза моральними рамками.

У міру того, як росло число позашлюбних вагітностей, стала розповсюджуватися думка про те, що це відбувається через незнання того, як їх уникнути. Тому підліткам потрібно розповідати про протизаплідні засоби. Проте характерною межею підліткової психології є те, що підлітки відчувають себе невразливими. Вони не вірять, що з ними може трапитися щось погане. Вони вважають, що це тільки інші люди хворіють хворобами, що передаються статевим шляхом, вмирають від раку легенів, викликаного курінням, вагітніють, коли не треба. Отже знання про протизаплідні засоби не зменшило випадків вагітностей у підлітків: вони просто не застосовують їх, тому що не вірять, що можуть завагітніти.

Крім того, підлітки сором’язливі в сексуальних питаннях і не користуються контрацептивами. У будь-якому випадку, виявилося, що, навіть якщо вони їх застосовують, у них не вистачає витримки, щоб застосовувати їх ефективно. Передчасні знання про секс стимулюють бажання і уяву підлітків. Статеве навчання дає їм знання про те, з чим вони ще не готові мати справи.

Аборт вважається кращим способом виправити помилку або невдачу з протизаплідним засобом. Право жінки робити з своїм тілом все, що вона захоче, переважає над правом плоду на життя. Суспільство, в якому так легко вдаються до аборту, цінує життя дуже дешево. Недолік пошани до ненародженої дитини підриває пошану до людей взагалі, під цим розуміється, що від людей можна позбавитися, якщо вони почнуть заважати.

З кінця 80-х рр. великого значення набрала проблема Сніду. Вона стала приводом для розширення і поглиблення статевого навчання. СНІД і інші хвороби, що передаються статевим шляхом, розглядаються як небезпека, якої слід уникнути. Як вирішення проблеми пропонується безпечний секс. При цьому рідко йдеться про те, що зі всіх серйозних захворювань найлегше уникнути тих, що передаються статевим шляхом.

Вони пов'язані з поведінкою людини, саме тому їх легко уникнути. Проте прихильники статевої освіти стверджують, що порятунок - це презерватив. Вчитель фізики, як ніхто інший, краще пояснить дітям, що презерватив не може на 100% захистити від Сніду. Якщо бетон водопроникний, то презерватив проникний для сперматозоїдів і для вірусу Сніду. Вони вільно проникають через порожнечі в плівці презерватива. Образно кажучи, «увесь світ складається з дірок». Порожнеча - самий великий компонент в структурі атома, що і робить презерватив зовсім негерметичним.

Рух за статеву освіту не призводить до зниження кількості випадків вагітностей. Число позашлюбних вагітностей тільки збільшиться, як і кількість абортів. Проте їх мета - зруйнувати традиційну сімейну моральність і замінити її новою мораллю, при якій люди вільні робити те, що хочуть, без внутрішніх розкаянь совісті або без зовнішнього осудження громадською думкою або законом.

В цілому статеву освіту не можна визнати ефективною. Дослідження показали, що школи, де введена статева освіта, мають більше проблем, ніж ті, де існує підхід, заснований на стриманості, або взагалі не займаються цими питаннями. Статеве навчання загострило ті самі проблеми, які, за ствердженням його прихильників, воно повинне вирішити: проблеми підліткової вагітності і захворювань, що передаються статевим шляхом. Воно привело до зростання: статевої активності поза шлюбом; статевої розбещеності; числа дітей, народжених поза шлюбом.

Широкомасштабна статева освіта не вирішила спочатку поставлених перед нею задач і, навпаки, внесла у взаємини хлопців і дівчат зайвий наліт прозаїчності.

2. Сімейне виховання

Є й інший підхід, який відводить сексуальності належне їй місце. Це сімейне виховання. Його мета - допомогти дітям природно рости і розвиватися, так, щоб вони могли підготуватися до шлюбу і батьківства. Нас турбує етичний і духовний розвиток особи. Важливим вимірюванням особового розвитку є відносини, які ми встановлюємо з іншими людьми, особливо членами наших сімей. Більшість емоційних і психологічних проблем, що виникають у людей, виникають в сім'ї через погані відносини між батьками і дітьми. Ці проблеми можуть бути перенесені ними на суспільство. Найголовніші відносини в сім'ї - це:

• батьки і діти;

• брати і сестри;

• чоловік і дружина.

Дитяча любов – любов що приймає. Діти тільки відповідають на батьківське відчуття, це любов, що відповідає. Любов між братом і сестрою виявляється тоді, коли діти починають розуміти, що люди потрібні один одному. Любов між чоловіком і дружиною - це вища любов. Люди вчаться ділитися і віддавати. При зарученні чоловік зобов'язаний усвідомити, що він повинен сприймати дружину зі всіма її недоліками, в будь-яких обставинах, і навпаки. Взаємини між подружжям мають надзвичайно складну палітру відчуттів. В міру необхідності, в різних ситуаціях чоловік може відчувати по відношенню до дружини і братське, і батьківське відчуття.

Було проведено дослідження мотивації укладення шлюбу студентами II курсу вузу (1995 р.). Перерахуємо ці мотиви (в порядку убування їх значущості для студентів): взаємна любов; бажання мати дітей і сім'ю, інстинкт продовження роду; матеріальні міркування, влаштування побуту; мораль суспільства, що історично склалася, звичаї нації, «так заведено», «щоб не бути гірше за інших»; бажання мати поряд друга, помічника; сексуальне ваблення або прагнення узаконити сексуальні відносини; передчасна вагітність; загальні інтереси, духовна близькість; прагнення позбавитися від самоти, бути комусь потрібним; прагнення вирватися з будинку, стати незалежним від батьків; «прийшов час», «вимагає вік», «не залишатися ж старою дівою»; мрія про щасливе життя; ділові відносини (упевненість в завтрашньому дні, прагнення врятувати або захистити іншого, вести домашнє господарство і ін.); «щоб забути кохану», «щоб насолити іншому»; з цікавості; заради кар'єри; обмежити свободу своїх дій, за які треба відповідати; «знічев'я», «так хочуть батьки».

Приємно відзначити, що в століття страшного зубожіння більшості населення країни, соціальній невлаштованості найбідніший прошарок нашого суспільства - студенти на перше місце поставили любов, бажання мати дітей і створити сім'ю. Зайвий раз ми дістали можливість переконатися в тому, що високі ідеали домінують в будь-якій ситуації.

Це дає обґрунтоване право думати про те, що в нашій школі не можна обмежуватися тільки статевою освітою: сімейне виховання затребуване суспільством, і повинно зайняти належне місце в шкільних програмах. Відмінність в принципах статевої освіти і сімейного виховання легко побачити в таблиці.

Принципова різниця між статевою освітою і сімейним вихованням

Статева освіта, заснована на ідеї контрацептивів	Сімейне виховання, засноване на стриманості
Основа сексуальних прав і обов'язків
Сексуальні права і обов'язки ґрунтуються на передбачуваному праві «автономної» особи вибирати свій образ дій, згідно особисто вибраним цінностям.	Сексуальні права і обов'язки не є суто особистими; вони пов'язані з суспільним і етичним кодексом. У всіх існуючих суспільствах секс і шлюб регулювалися суспільними нормами.
Основні цілі навчання
Формування відчуття автономії особи. Формування саморозуміння. Ліквідація заборон і відчуття провини, пов'язаних з сексуальною практикою.	Підтримка інститутів, в яких особа домінує. Визнання взаємодоповнюючих ролей сім'ї, школи і суспільства. Розвиток самоповаги, гідності, характеру і порядності.
Центральні цінності
Виходять з уявлення про те, що суспільство сьогодні не прийшло до достатньої згоди з приводу цінності сім'ї і шлюбу, щоб можна було проголосити їх в класі.	Шлюб і сім'я признаються як основа суспільства і відправна точкою етичного виховання.
Роль батьків
Обмежена: лише невелика частина батьків готова ефективно направляти своїх дітей, тому школа повинна грати головну роль в сексуальному навчанні.	Найважливіша: батьківський вплив необхідний і незамінний в статевому навчанні; батьки грають вирішальну роль у формуванні сексуальної поведінки молоді.
Ставлення до цнотливості до шлюбу
Цнотливість до шлюбу зазвичай ігнорується або розглядається як ненормальне або нереальне.	Цнотливість до шлюбу розглядається як кращий вибір і спосіб життя для підлітків, який сприяє виробленню самоконтролю, характеру і самооцінки.

Статева освіта, заснована на ідеї використання контрацептивів, бачить тільки два негативні наслідки сексуальних відносин підлітків: передчасну вагітність і хвороби, що передаються статевим шляхом. Етичний аспект проблеми залишається осторонь, неначе не існує романтики любові, духовного єднання, дружби, прагнення мати будинок і сім'ю, традиційних уявлень суспільства про мораль.

Основою сімейного виховання є навчання дітей регуляції своїх прагнень і відчуттів, навчання стриманості.

Суть концепції сімейного виховання, на думку М. Станекі-Козвоські, зводиться до наступних 5 тверджень:

• Підлітки повинні знати, що це не тільки нормально - сказати «ні» сексуальним відносинам до шлюбу, але що це і є правильний шлях поведінки.

• Підлітки повинні знати, чому необхідно сказати «ні».

• Підлітки повинні знати, як сказати «ні».

• Підлітки повинні бачити переваги, які вони отримують, відмовившись від сексу до шлюбу.

• Підліткам необхідні приклади, які зможуть стати для них зразками того, що цнотливість не тільки прийнятна, але також можливо і вірна, чий авторитет вони визнають.

У її ж підручнику «Шлях любові», виданому в 1994 р., дається оцінка стриманості з погляду лікаря:

• Стриманість позбавляє вас від страху і від наслідків хвороб, що передаються статевим шляхом, а їх існує 52 види.

• Стриманість позбавляє вас від страху і від наслідків вагітності.

• Стриманість позбавляє вас від небезпек, які несуть в собі способи оберігання від вагітності і її переривання.

• Стриманість позбавляє вас від моральної травми, яку наносить аборт: він ніколи не полегшує провини і не розриває узи між матір'ю і дитиною.

У книзі Джона Макдоуела «Міфи статевого виховання», що видана в Каліфорнії в 1991 р., наголошуються наступні моменти емоційної стабільності, які забезпечуються стриманістю:

• Стриманість не дає вам стати рабом сексуального сп'яніння.

• Стриманість позбавляє вас від необхідності одружитися, коли ви ще не готові до цього.

• Стриманість зменшує ризик невірного вибору чоловіка, оскільки емоційний зв'язок через інтимну близькість маскує порожні відносини.

• Стриманість позбавляє вас від статусу тимчасового партнера, абсолютно не властивого дійсній любові.

• Стриманість позбавляє вас від порівнянь, коли ви згодом одружитеся.

• Стриманість захищає вашу душу від можливої рани у разі розриву.

• Стриманість позбавляє вас від сум'яття відчуттів.

• Стриманість позбавляє вас від збереження «непотрібних» відносин.

• Стриманість позбавляє вас від травми, яку наносить необхідність віддати дитину в дитячий будинок або на усиновлення.

• Стриманість допомагає уникнути глибоких душевних ран, які підточуватимуть ваші відносини з майбутнім чоловіком.

• Стриманість закладає основу довіри між подружжям.

• Стриманість дає вам можливість зосередити всю енергію на постановці і досягненні життєвої мети.

• Стриманість звільняє від відчуття провини, образи, втрати пошани до себе, розчарування і страху, який часто випробовують підлітки, що пізнали секс до шлюбу.

• Стриманість сприяє розвитку душевної чуйності.

Вершиною гімну статевій стриманості, створеного Д. Макдоуелом, є мистецтво людських відносин, яке, за його твердженням, є наслідком стриманості:

• Стриманість сприяє дійсному спілкуванню.

• Стриманість розвиває терпіння і самоконтроль.

• Стриманість допомагає усвідомити унікальність подружніх відносин.

• Стриманість відкриває можливість радіти юності.

Навіть не читаючи З.Фрейда, розумна людина інтуїтивно відчує помітну одержимість Д.Макдоуела ідеєю стриманості.

Уявіть собі людину, яка з яких-небудь причин залишилася самотньою, припустимо, до 30 років. Стриманість в цьому віці може нанести психіці людини непоправної шкоди, про що свідчить статистика наших і зарубіжних психіатричних клінік. Але йдеться про підлітковий вік, тому викладені вище тези дозволяють відноситися до них з високим ступенем пошани і довіри.

Про що можна говорити з підлітками відносно сексу? Адже їх питання можуть застати зненацька і батьків, і педагогів (наприклад, в одній з шкіл на заняттях по екології людини при вивченні теми «Масаж» цілком природно виникло питання «Що таке ерогенні зони?»). Перш за все діти повинні засвоїти, що сексуальні відносини - явище нормальне. Діти не стануть слухати вчителя, якщо відчують з його слів, що секс - це щось брудне. Діти повинні засвоїти і те, що сексуальні відносини - це тривалий зв'язок. Більшість учасників обговорень зазвичай використовують слово «секс» в значенні «Сексуальних відносин». Але в словнику «відношення» - це тільки п'яте значення слова «секс». Перед цим дається визначення сексу як «ваблення однієї статі до іншої» і «прояву цього ваблення в житті і поведінці». Така позиція педагога допоможе тим, хто вчиться думати про сексуальні відносини як про тривалий, стабільний зв'язок, тобто в ширшому сенсі.

Потрібно вселяти підліткам, що рішення вступити в статевий зв'язок - це серйозний етичний вибір, що у кожного з них є право сказати «ні», що втрата невинності - не ознака зрілості, що сексуальні відносини - не головне в любові і шлюбі. Можна обговорити наступні питання: Для чого люди одружуються? Чому вони це роблять? Які мотиви найкращі? Як переконатися в довговічності цього шлюбу? Якщо цей мотив не буде задоволений, чи буде міцним шлюб? Що ж таке зрілість?

Загальнолюдська культура створила максими про любов, які М.Станекі-Козвоські згрупувала як «Двадцять заповідей любові». У них чітко простежуються 15 заповітів апостола Павла, що для християн (і не тільки!), мають важливе значення:

1. Любов довго терпить.

2. Любов милосердствує.

4. Любов самовтихомирює.

5. Любов захищає свободу безнасильницькими засобами.

6. Любов не гордиться.

7. Любов - це подвиг.

8. Любов відповідальна.

9. Любов не спішить.

10. Любов не мислить зла.

11. Любов не радіє неправді.

12. Любов сміття дме істині.

13. Любов все покриває.

14. Любов всьому вірить.

15. Любов покірливо мудра.

16. Любов все переносить.

17. Любов щедра.

18. Любов робить людину сильною.

19. Любов естетично виражає себе.

20. Дійсна педагогіка і дійсне виховання є Любов.

На цих постулатах і повинне будуватися сімейне виховання дітей як в домашній, так і в шкільній обстановці.