Г рупування країн світу, охоплених депопуляцією, за показником природного зменшення населення

Значення коефіцієнта природного зменшення населення	Кількість країн	Перелік країн
менше 2%о	5	Італія, Естонія, Молдова, Португалія, Японія
2-ЗУоо	5	Білорусь, Німеччина, Росія, Румунія, Хорватія
,_ 4-5Я»	5	Болгарія, Латвія, Литва, Сербія, Угорщина
Понад 5Ую	1	Україна (-5,3 2008 р.; -6,2%оу 2007 р.)

У Німеччині депопуляційні тенденції фіксуються з першої половини 70-х років XX ст., в Угорщині - з поча­тку 1980-х. Час від часу від'ємне сальдо природного руху населення фіксується у Австрії та Люксембурзі.

В Україні, як і в таких країнах, як Румунія та Хорватія, початок та наростання депопуляції збігається в часі з початком та поглибленням соціально-економічних трансформацій. І хоча в останні роки масштаби депопуляцій-них втрат у нашій країні дещо скоротилися, відносний показник природного зменшення населення лишається досить високим (рис. 11.1.).

20 і

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Народилося на 1000 населення

Померло на 1000 населення

Рис. 11.1. Коефіцієнт народжуваності та смертності в Україні.

Показник народжуваності у нас - один з найнижчих у Європі, а смертності - один з найвищих. Так, у 2007 р. на 1000 осіб наявного населення кількість народжених становила 10,2, а кількість померлих -16,4 осіб [15].

Скорочується тривалість життя населення. В Україні вона у чоловіків на 13-17 років, а у жінок на 7-13 років менша ніж у високорозвинених країнах і складає 69 років (63 р. у чоловіків і 73 р. у жінок).

Сьогодні з усіх країн Європи та Центральної Азії за показником середньої очікуваності тривалості життя при народженні Україна випереджає тільки Росію; 29,5% шістнадцятирічних юнаків і 21,7% сорокарічних чоловіків не доживають до 60 років - це ознаки демографічної катастрофи [6].

Результатом зниження народжуваності і зростання смертності є старіння населення. За період між пере­писами 1959 та 2001 рр. частка осіб у віці 60 років і старше зросла з 12,3% до 25,5%. Зараз питома вага осіб 65 років і старше в Україні наближається до рівня країн Західної Європи. Зазначена тенденція зумовлює посилення

демографічного навантаження на працездатне населення України та спричиняє зростання частки населення, що потребує соціального захисту.

Здоров'я нації - це не тільки показник рівня життя населення, а й основний чин­ник сучасного цивілізаційного прогресу. В Україні в умовах демографічної кризи та депо­пуляції населення охорона здоров'я є важливим джерелом відтворення майбутніх поколінь.

Сучасний етап розвитку української держави супроводжується складними умовами формування репро­дуктивного здоров'я населення. Рівень захворюваності, як і в цілому ситуація в галузі охорони здоров'я, залиша­ється критичним: лише 60% населення вважається умовно здоровим, а 40% - це інваліди та особи, які перебува­ють на диспансерному обліку, тобто потребують системного лікування [14]. Серед дітей, зокрема школярів, здорова лише кожна 10 дитина, у медичній статистиці причин смертності в Україні є позиція „голод”. У 2000 р. за цією позицією зареєстровано 23 випадки смерті, у 2008 р. – 44. Найбільш поширеними захворюван­нями в Україні є гіпертонія (11,6% населення), серцеві хвороби (10,0%), артрити і артрози (4,9%) [б]. Україна лі­дирує в Європі за темпами поширення такої загрозливої хвороби, як СНІД, набуває епідемічного характеру за­хворювання на туберкульоз, щороку майже сотня тисяч наших громадян вмирає від онкозахворювань [4].

Згідно з Конституцією України, гарантом права наших громадян на отримання послуг охорони здоров'я є держава, її бюджет.

Таблиця 11.6

Видатки зведеного бюджету України на охорону здоров'я [2].

Видатки зведеного бюджету		2002			2005			2007
	млн. грн.	%від ЗБ		млн. грн.	% від ЗБ		млн. гри.	% від ЗБ
Разом	7537,9	12,50	100,0	15462,3	10,92	100,0	26717,6	11,82	100,0
У тому числі на:			%від видатків на 03			% від видатків на 03			%від видатків на 03
Медичну продукцію й обладнання	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Поліклініки й амбулаторії, швидку і невідкладну допомогу	921,6	1,53	12,23	2150,0	1,52	13,90	3637,9	1,61	13,62
Лікарні і санаторно-курортні за­клади	5534,5	9,18	73,42	10869,8	7,68	70,30	18461,1	8,17	69,10
Санітарно-профілактичні та про­тиепідемічні заходи й заклади	345,4	0,57	4,58	784,0	0,55	5,07	1247,7	0,55	4,67
Дослідження й розробки у сфері охорони здоров'я	55,8	0,09	4,58	100,0	0,07	0,65	180,4	0,08	0,68
Іншу діяльність у сфері охорони здоров'я	680,7	1,13	9,03	1558,6	1,10	10,68	3190,5	1,41	11,94

Як видно з таблиці, видатки на охорону здоров'я становлять 10,9 - 12,5% від видатків зведеного бюдже­ту (ЗБ). Основну їх частку було спрямовано на підтримку лікарень і санаторно-курортних закладів (69,1 - 73,4% від видатків на охорону здоров'я). Відсутні кошти на придбання медичного обладнання з метою переоснащення лікарень, досить слабко фінансуються заходи щодо профілактики захворювань і, особливо, досліджень і розро­бок у сфері охорони здоров'я.

Незважаючи на істотне зростання видатків зведеного бюджету України на охорону здоров'я за показни­ком витрат у розрахунку на одного жителя вона у 2003 р. посідала 111 -те місце серед 191 країни світу і 8-ме -серед пострадянських республік. Сума позабюджетних надходжень не перевищувала 10% (у США вона стано­вить 48%, у Греції - 42, Португалії - 40, Італії, Ірані, Австрії - 27, Канаді - 26, Німеччині - 22%) [14].

На парламентських слуханнях на тему «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (пе­реглянутої)», які відбулися в червні 2008 р., зазначалося, що сучасний стан системи охорони здоров'я в нашій країні, нажаль, не дозволяє повною мірою забезпечити право громадян на медичну допомогу на рівні, передба­ченому міжнародними стандартами і законодавством України [14].

За такої ситуації необхідно впроваджувати в практику організації медичного обслуговування досвід роз­винутих країн, в яких склалися три основні системи економічного функціонування сфери охорони здоров'я: дер­жавна, страхова і приватна. Державна система заснована на принципі фінансування за рахунок бюджетних кош­тів лікувальних закладів та гарантування безкоштовної медичної допомоги. Основа страхової медицини - фінан­сування охорони здоров'я через посередництво страхових медичних організацій або безпосередньо у лікуваль­них закладах. Приватна медицина широко представлена практикуючими лікарнями та лікарями, які перебувають у приватній власності, тому їх фінансування здійснюється у формі оплати пацієнтами свого лікування.

В Україні страхування життя на ринку страхових послуг становить найменшу частку (1%), а у країнах з розвинутою економікою - 50-60% [1]. Приватна медицина у нашій країні розвивається за окремими напрямами (стоматологічні, косметологічні та інші кабінети, швидкі допомоги, клініки репродуктивної медицини тощо), але цього недостатньо з огляду на значний занепад старої системи надання медичних послуг.

Насамкінець зазначимо, що будь яка система охорони здоров'я буде безсилою, якщо люди нехтувати­муть елементарними правилами здорового способу життя, зокрема, правилами вживання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, раціонального харчування, дозованих фізичних навантажень, загартування тощо.

З а період трансформаційних перетворень споживання найбільш необхідних продуктів харчування значно скоротилося (табл.. 11.7.). Спожи­вання м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів, плодів ягід винограду на­віть менше мінімальних норм споживання.

За значного скорочення споживання основних продуктів харчування, населен­ня вимушене було в два рази збільшити частку продовольчих витрат у сімейному бю­джеті - з 32,8% у 1990 р. до 64,2% у 2000 р.. У 2008 р. сукупний споживач витрачав на продовольчі потреби 53% свого сімейного бюджету. За міжнародними розрахунками, якщо витрати сім'ї на продукти харчування досягають 50% її доходів, то це свідчить про досить низький рівень життя. У США і Франції, наприклад, ці витрати складають 18-20% доходів, в Італії -18-19%, в Японії-23-25%.

Таблиця 11.7.