Загальні відомості

З проголошенням державної незалежності в 1919 р. Афганістан встановив дружні відносини з рядом держав регіону, з 1934 р. став членом Ліги Націй, з 1946 р. - членом ООН, а на початку 60-х років - пов'язаних з ООН організацій (ФАО, ЮНІСЕФ та ін), співпрацював з низкою міжнародних гуманітарних та неурядових організацій. В кінці 60-х років він став членом МБРР і МВФ, Організації Ісламська Конференція (ОІК) і Організації економічного співробітництва (ЕКО). Афганістан був одним із засновників Руху неприєднання, активно беручи участь у всіх його форумах і конференціях в 50-70-х роках. Проводилася ним протягом багатьох десятиліть політика активного нейтралітету і неприєднання, неучасті у військово-політичних блоках і союзах сприяла підтриманню певної політичної стабільності в регіоні, забезпечувала Афганістану гідне місце в системі міжнародних відносин.

В даний час у Афганістану є дипломатичні відносини з 90 державами, які визнали уряд Іс-Ламского Держави Афганістан (ІГА), утворене в квітні 1992 р.

Після захоплення Кабула в 1996 р. формуваннями руху талібів у Кабулі продовжували функціонувати тільки посольства Пакистану та Саудівської Аравії, які визнали їх адміністрацію, а також Ірану.

Російсько (радянсько)-афганські відносини

Росія (РРФСР) була першою іноземною державою, яка в 1919 р. оголосила про визнання суверенітету Афганістану. У тому ж році відбувся обмін посольствами між двома країнами.

Протягом наступних десятиліть радянсько-афганські відносини були досить нерівними і обтяжувалися низкою політичних протиріч (зайва активність Комінтерну в регіоні, підтримка Афганістаном руху басмачів і ін). У 50-60-х роках поряд з розвитком техніко-економічного, військового та культурного співробітництва почалися обміни візитами на найвищому та урядовому рівні.

В той же час в умовах гострого суперництва з США СРСР посилював своє політико-ідеологічне вплив в Афганістані, надаючи підтримку лівим силам, у тому числі і після повалення монархії в 1973 р.

СРСР був першою країною, яка визнала уряд НДПА після повалення режиму М.Дауда в квітні 1978 р. Відповідно до підписаних у 1978 р. угодами Радянський Союз став надавати масовану економічну і військову допомогу ДРА. В умовах різко збільшеної напруженості внутрішньої обстановки в Афганістані та виникнення загрози існуванню кабульського режиму з боку ісламської опозиції СРСР, посилаючись на Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво від 5 грудня 1978 р., здійснив збройне вторгнення в Афганістан.

У підсумку Афганістан був позбавлений статусу нейтральної, незалежної, неприєднаної держави. Його внутрішня і зовнішня політика була поставлена ​​під радянський контроль. Скоротилися зв'язку Кабула з Заходом і мусульманськими країнами, які підтримали афганську ісламську опозицію.

Відповідно до Женевських домовленостей від 14 квітня 1988 р. радянські війська були виведені з Афганістану до 15 лютого 1989 р. Після припинення поставок зброї Кабулу і силам опозиції з боку відповідно СРСР і США з 1 січня 1992 р. режим президента Наджібулли упав, поступившись влада угрупованням муджахедов в квітні 1992 р.

В даний час Російська Федерація як правонаступниця СРСР вважає не такими, що втратили чинність наступні довоєнні договори і угоди, які забезпечували договірно-правову базу взаємин між обома країнами, оскільки вони не були денонсовані афганською стороною: Договір про дружбу від 28 лютого 1921 р.; договори про нейтралітет і взаємний ненапад від 31 серпня 1926 р. і від 24 червня 1931; угоду про встановлення прямого повітряного сполучення між Ташкентом і Кабулом від 28 листопада 1927 р.; угоду про поштових, телеграфних і радіотелефонних зносинах від 3 квітня 1932 р.; угоду по прикордонних питань від 13 червня 1946 р.; угоду про торгівлю та платежах від 17 липня 1950 р.; угоду по транзитних питань від 28 червня 1955 р.; угоду про культурне співробітництво від 4 березня 1966 р. і ін

До початку війни російсько-афганська торгово-економічні зв'язки як складова частина радянсько-афганських відносин (на частку Росії припадало близько 70% їх загального обсягу) носили в цілому збалансований характер. В результаті двосторонньої співпраці в Афганістані було створено цілі галузі промисловості - металообробна, газова, будівельна, хімічна. З Росії до Афганістану йшли поставки комплектного устаткування, машин, транспортних засобів, прокату чорних металів, лісоматеріалів. З Афганістану надходили природний газ, цемент, слюда, барит; мінеральне і шкірсировину, смушок, каракуль та вироби з овчини, килими; сухофрукти та інші продовольчі товари. У 1978 р. на частку СРСР припадало 27% зовнішньоторговельного обороту Афганістану, в тому числі 35% експорту і 21% імпорту.

У наступний період, особливо після введення радянських військ в Афганістан, фактором підтримки відносної стабільності кабульського режиму стала значна економічна, фінансова і військова, в основному безоплатна, допомога СРСР в умовах повного припинення сприяння з боку західних країн. У 1991 р. на частку СРСР (у дужках - оцінки частки Росії) припадало 44% (31%) зовнішнього товарообігу, в тому числі 47% (32%) експорту і 42% (28%) імпорту, а також більше 90% ( 70%) зовнішньої допомоги.

Всього за роки двосторонньої співпраці з 1954 по 1990 р. при сприянні СРСР в Афганістані було споруджено 154 об'єкта, ох-вативающіх практично всі галузі афганської економіки. До цього часу державний борг Афганістану Радянському Союзу за надані кредити і допомога досяг 3-4 млрд. дол

З виведенням з Афганістану радянських військ обсяги двосторонніх торговельно-економічних зв'язків стали зменшуватися, а після розпаду СРСР вони звелися до мінімуму і стали перекладатися на комерційну основу.

28 квітня 1992 влада в Кабулі взяли ісламські Муджахеди, і Росія визнала Ісламська Держава Афганістан на чолі з президентом Б.Раббані. Наміри двох країн розвивати рівноправні взаємовигідні відносини були зафіксовані в спільній російсько-афганського Декларації від 14 травня 1992 р. і в російсько-афганському комюніке від 8 вересня 1993 Прихід до влади муджахедов і почалося услід за цим збройне протистояння між їхніми угрупованнями, що призвело незабаром до фактичного поділу країни на окремі самоврядні регіони, серйозно підірвали російсько-афганська політичні та торговоекономіческіе відносини. Виявилося замороженим практично всі економічне та технічне співробітництво між двома країнами.

У серпні 1992 р., у зв'язку з різкою ескалацією бойових дій між угрупованнями муджахедов в Кабулі, було прийнято рішення про тимчасове припинення діяльності посольства та інших російських закордонних в столиці ИГА, а їх персонал був евакуйований на батьківщину. Хоча пуштунських рух талібів захопило Кабул, а влітку-восени 1998 р. поширило свій контроль на ббльшую частина північних і центральних провінцій, Росія, як і більшість держав світу, продовжує визнавати уряд ИГА на чолі з президентом Б.Раббані в якості законної влади в Афганістані . До кінця травня 1997 контакти з афганською владою здійснювалися через Генконсульство Росії у м. Мазарі-Шаріфі. Однак через різке загострення обстановки на півночі ИГА в результаті настання талібів діяльність Генконсульства була припинена.

Уряд РФ офіційно не визнає існуючий в даний час в Кабулі режим талібів, продовжуючи підтримувати стосунки з урядом Б.Раббані. Тим не менш Російська Федерація виступає за якнайшвидше політіческо'е врегулювання конфлікту в Афганістані та прагне до встановлення дружніх відносин між обома країнами.