- •Модуль №1 з міжнародного приватного права.
- •Поняття, предмет та правова природа міжнародного приватного права.
- •Методи та принципи міжнародного приватного права
- •Ознаки, якими характеризуються міжнародні приватно правові відносини
- •4. Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права
- •5. Система міжнародного приватного права
- •6. Поняття та загальна характеристика джерел міжнародного приватного права
- •7. Національне законодавство як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •8. Характеристика Закону України «Про міжнародне приватне право»
- •9. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •10. Звичаї як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •11. Роль судової та арбітражної практики в регулюванні міжнародних приватних відносин.
- •13. Поняття та значення матеріальних та колізійних норми в міжнародному приватному праві.
- •14. Характеристика договорів про правову допомогу.
- •15. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
- •16. Особистий закон фізичних осіб
- •17. Колізійне регулювання правового статусу фізичних осіб в законодавстві України
- •18. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні
- •19. Правовий статус юридичних осіб в міжнародному приватному праві
- •20. Особистий закон юридичної особи
- •21. Характеристика теорій юридичної особи
- •22. Колізійне регулювання правового статусу юридичних осіб в законодавстві України
- •23. Заснування та діяльність іноземних юридичних осіб на території України. Представництва та філії іноземних юридичних осіб
- •24. Держава як учасник міжнародних приватних відносин
- •25. Поняття та види та теорії імунітету держави
- •26. Поняття та природа колізійної норми.
- •27. Структура колізійної норми
- •28. Види (система) колізійних норм
- •29. Односторонні та двосторонні колізійні норми
- •30. Імперативні, диспозитивні, альтернативні та кумулятивні колізійні норми
- •31. Прості, складні, абсолютно визначені та відносно визначені колізійні норми
- •32. Типи колізійних прив’язок
- •33. Уніфікація колізійних норм
- •34. Правова природа права власності в мпп.
- •35. Об’єкти права власності іноземців в Україні
- •36. Колізійні питання права власності в мпп.
- •37. Поняття, види та джерела правового регулювання іноземних інвестицій в Україні.
- •38. Форми іноземного інвестування.
- •39. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
- •40. Правовий статус іноземних інвестицій у вільних економічних зонах.
- •41. Поняття, ознаки, джерела та загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності.
- •42. Принципи та методи зовнішньоекономічної діяльності.
- •43. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •44. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •45. Зовнішньоекономічний договір (контракт): поняття, ознаки, форма, особливості щодо укладення
- •46. Поняття, ознаки та загальна характеристика договору міжнародної купівлі-продажу.
- •47. Форма та зміст договору міжнародної купівлі-продажу.
- •48. Загальна характеристика Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі- продажу (1980р)
- •49. Сфера дії договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •50. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу (вимоги, що ставляться до оферти та акцепту) за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •51. Зміст договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •52. Засоби правового захисту покупця та продавця за договору міжнародної купівлі- продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •53. Розірвання договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу
- •54. Відповідальність сторін за договором міжнародної купівлі-продажу за Віденсьою конвенцією.
- •55.Форс мажорні обставини та умови, яким вони повинні відповідати за Віденської конвенції.
- •56.Загальна характеристика Правил інкотермс.
- •57. Характристика окремих груп e, f, c, d.
- •58. Характеристика терміна exw – франко завод.
- •59. Характеристика терміна fca – франко перевізник.
- •60. Характеристика терміна fas – франко взовж борту судна.
- •61. Характеристика терміна fob – франко-борт.
- •62. Характеристика терміна cfr – вартість і фрахт.
- •63 Характеристика терміна cif – вартість, страхування і фрахт.
- •64. Характеристика терміна cpt – фрахт/перевезення оплачено до.
- •65. Характеристика терміна daf – поставка до кордону.
- •66. Характеристика терміна ddp – поставка зі сплатою мита.
10. Звичаї як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика
звичай - правила поведінки певних суб’єктів відносин, що склалися здавна, є загальними і систе¬матично застосовними.
Види:
міжнародні торговельні звичаї (включаючи звичаї міжнародного торгового мореплавства)
звичаї ділового обороту.
міжнародні
внутрішньодержавні
Питання щодо визнання правового звичаю джерелом МПП вирішується на рівні національної правової системи. Як правило, той чи інший звичай стає джерелом національного права за умови, коли він визнається державою, тобто санкціонується нею. У цьому разі він набуває ознак правового звичаю, або звичаю, застосування якого санкціоноване нормами права. За українським законодавством міжнародний звичай може бути застосовний лише у разі його «визнання в Україні». Він визнаний Україною у ЗУ «Про МПП», ГКУ, ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», Кодексі торгового мореплавства України. Формою визнання нашою державою міжнародних звичаїв є й укази Президента щодо обов’язковості застосування Правил «Інкотермс».
Міжнародні звичаї не можуть застосовуватися, якщо вони супере¬чать обов’язковим для учасників приватних правовідносин положенням законодавчих актів або умовам зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
11. Роль судової та арбітражної практики в регулюванні міжнародних приватних відносин.
судова та арбітражна практика - різновид юридичної практики, що полягає у правозастосовній, інтерпретаційній та правотворчій діяльності судів і арбітражів та втілюється в певних видах юридичних актів. Непевне чи неповне закріплення колізійних норм у законодавстві і міжнародних договорах спонукає суддів звертатися до судової чи арбітражної практики, звичаєвого права або доктрини.
Особливу увагу вивченню і використанню судової та арбітражної практики в правозастосовній діяльності приділено в країнах з англо-саксонською системою права, де основним джерелом права є судовий прецедент .
Прецедент - той, що йде попереду. Випадок, який мав місце раніше і слугує прикладом чи виправданням для наступних випадків подібного роду. Судовий прецедент - це конкретне судове рішення. Ті норми права, які за своїм походженням є нормами, встановленими судовим рішенням, належать до прецедентного права
Під арбітражною практикою в міжнародному приватному праві розуміють практику третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу.
В Україні, як відомо, рішення окремих судів не використовуються як прецеденти, і тому тільки судові прецеденти зарубіжних країн, що визнають прецедентне право, можуть розглядатися як джерело права за умови наявності у вітчизняному законодавстві колізійної норми, що відіслала до права тієї держави, в якій відповідні відносини за участю іноземного елемента врегульовань саме за допомогою судового пре-цеденту.
Як міжнародні можна розглядати прецеденти, винесені судом міжнародного характеру.
Особливе значення мають поста¬нови пленумів Верховного Суду та Вищого господарського суду, що узагальнюють судову практику і роз’яснюють чинне законодавство.
Що стосується правових доктрин, то їх слід визнати витоками формування права — його джерелами. Доктринальні джерела — це оприлюднені праці правників, що отримали загальне визнання.
Разом із тим правова доктрина офіційно не визнається в Україні ні правовою формою, ні джерелом міжнародного приватного права.
12. Уніфікація норм міжнародного приватного права. Діяльність міжнародних організацій з питань уніфікації міжнародного приватного права (Гаагська конференція з міжнародного приватного права, комісія ООН з права міжнародної торгівлі (Ю НСІТРАЛ), Інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА) тощо)
Розрізняють такі підходи до узгодження:
зближення законодавства, тобто визначення загальних програм, напрямків, етапів та способів зближення законодавства у певній сфері;
його гармонізація, що полягає в запровадженні спільних правових принципів наукових концепцій. Гармонізація може здійснюватися в односторонньому порядку або на основі взаємності.
уніфікація законодавства, тобто використання правотворчого процесу для встановлення правових норм, тотожних законодавству інших країн.
У МПП уніфікація означає процес створення у різних державах одноманітних загальнообов’язкових правових норм для двох чи більше держав, а також забезпечення їх однакового тлумачення і застосування. Мета уніфікації — усунути колізії, розходження між національними правовими актами, які перешкоджають розвиткові відносин у МПП.
Засобами уніфікації є:
міжнародні договори — найбільш поширений засіб здійснення уніфікації;
типові (модельні) закони.
кодифіковані зводи міжнародних торгових звичаїв також сприяють досягненню одноманітності у їх розумінні і застосу¬ванні.
У МПП розрізняють уніфікацію в національному законодавстві (одностороння уніфікація) та уніфікацію в міжнародній сфері.
Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють відносини за участю іноземних елементів, розроблення проектів відповідних міжнародних угод здійснюються, зокрема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього процесу належить Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ, яка функціонує з 1968 р. Завдан-ням цієї Комісії є сприяння узгодженню й уніфікації правил міжнародної торгівлі. Серед основних типових законів, розроблених цією організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН,—закони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.), «Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про електронну торгівлю» (1996 р.).
Крім цієї Комісії, значну роль в уніфікації законодавства різних країн відіграють такі організації, як Гаазька. конференція з міжнарод-ного приватного права. Постійний Статут Конференції було прийня¬то у 1951 р. Відповідно до нього завданням Конференції є прогресив¬на уніфікація правил МПП. Серед документів, прийнятих Кон¬ференцією, — Конвенція з питань цивільного процесу 1954 р., Конвенція про збирання за кордоном доказів по цивільних і торго¬вельних справах 1970 р., Конвенція про полегшення доступу до правосуддя за кордоном 1980 р., Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним 1978 р. та ін.
УНІДРУА (UNIDROIT) — міжнародний інститут з уніфікації приватного права, це міжнародна незалежна міжурядова організація.
Мета УНІДРУА — вивчення шляхів гармонізації та координація процесів уніфікації приват, права у різних д-вах або групах держав і поступового прийняття країнами світу єдиної системи приват, права Членами Інституту можуть бути країни, які приєдналися до статуту організації. Робота УНІДРУА ведеться шляхом створення роб. груп експертів, підготовки нац. та порівняльних звітів, вироблення пропозицій, частіше у вигляді проектів багатостор. угод (конвенцій) або частин таких угод. Підготовлені проекти розглядає кер. рада. Якщо проект конвенції схвалюється, секретаріату пропонується утворити комітет експертів країн — учасниць УНІДРУА для остаточного опрацювання тексту і затвердження його на дип. конференції.