- •Лекція 1. Національний банк україні як орган реалізації грошово-кредитної політики.
- •1. Призначення і роль центральних банків у грошовому регулюванні економіки.
- •2. Основні завдання і напрями діяльності нбу
- •Лекція 2. Правова основа нбу.
- •1. Утворення Національного банку України
- •2. Особливість правового статусу нбу
- •Лекція 3. Організаційна структура та мережа нбу.
- •1. Дворівнева система органів управління нбу
- •2. Організаційна структура нбу
- •Лекція 4. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації.
- •1. Сутність грошово-кредитної політики та її інституційна основа.
- •2. Теоретичні моделі передавального механізму.
- •3. Типи грошово-кредитної політики.
- •Лекція 5. Інструменти грошово-кредитної політики.
- •1. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.
- •2. Характеристика інструментів грошово-кредитної політики.
- •3. Механізм взаємозв’язку монетарної та фіскально-бюджетної політики в межах кон’юнктурної політики.
- •Лекція 6. Формування грошово-кредитної політики в україні.
- •1. Основні засади грошово-кредитної політики нбу.
- •2. Особливості передавального механізму в перехідній економіці України.
- •3. Показники ефективності грошово-кредитної політики.
- •Лекція 7. Організація готівкового грошового обігу.
- •1. Повноваження нбу як емісійного центру.
- •2. Організація емісійно-касової роботи в системі нбу.
- •3. Регулювання касових операцій банків.
- •Лекція 8. Регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері
- •1. Основні принципи організації обігу готівки суб’єктами господарювання.
- •2. Прогнозування готівкового обігу.
- •3. Інкасація та перевезення грошових знаків.
- •Лекція 9. Організація відносин нбу з фінансовими установами.
- •1. Національний банк України як банк банків.
- •2. Цілі і методи рефінансування центральним банком комерційних банків.
- •3. Механізм рефінансування банків.
- •Лекція 10. Організація міжбанковських розрахунків.
- •1. Платіжні системи та роль центрального банку в їх організації та регулюванні.
- •2. Організація міжбанківських розрахунків.
- •3. Становлення та розвиток міжбанківських розрахунків в Україні.
- •Лекція 11. Обслуговування нбу державного боргу.
- •1. Основні напрями діяльності центрального банку з обслуговування уряду.
- •2. Основні методи фінансування дефіциту державного бюджету.
- •3. Забезпечення касового виконання державного бюджету.
- •Лекція 12. Управління державним боргом країни.
- •1. Управління внутрішнім державним боргом.
- •2. Зовнішній борг України, його структура.
- •3. Роль Національного банку в управлінні зовнішнім боргом.
- •Лекція 13. Сутність та інструменти валютної політики.
- •1. Зміст й основні завдання валютної політики центрального банку.
- •2. Інструменти валютної політики.
- •3. Особливості політики обмінного курсу нбу на різних етапах економічного розвитку.
- •Лекція 14. Діяльність нбу у сфері валютного регулювання та валютного контролю.
- •1. Напрями та механізм регулювання нбу внутрішнього валютного ринку.
- •2. Основні напрями організації валютного контролю нбу.
- •3. Управління золотовалютними резервами.
- •Лекція 15. Регулювання банківської діяльності.
- •1. Сутність та необхідність регулювання діяльності банків.
- •Основні завдання регулювання діяльності банків:
- •2. Організація системи банківського регулювання.
- •I. Адміністративне регулювання:
- •II. Індикативне регулювання:
- •3. Регулювання діяльності комерційних банків за допомогою економічних нормативів.
- •Лекція 16. Банківський нагляд.
- •1. Принципи та методи нагляду за діяльністю банків.
- •2. Дистанційний моніторинг діяльності банків.
- •Адміністративні витрати до загальних витрат;
- •3. Інспекційні перевірки банків.
- •4. Заходи впливу за порушення банками вимог банківського законодавства.
- •Лекція 17. Організація банківської статистики та статистики платіжного балансу.
- •1 .Проведення центральним банком аналітичної та дослідницької роботи.
- •2. Моніторинг процесів на мікрорівні.
- •3. Складання грошово-кредитної та банківської статистики.
- •4. Діяльність нбу з регулювання платіжного балансу.
- •Лекція 18. Аудит нбу.
- •1. Класифікація контролю.
- •2. Визначення і складові фінансової звітності Національного банку.
- •3. Сутність та механізм проведення аудиту в нбу.
Лекція 11. Обслуговування нбу державного боргу.
Основні напрями діяльності центрального банку з обслуговування уряду.
Основні методи фінансування дефіциту державного бюджету.
3. Забезпечення касового виконання державного бюджету.
1. Основні напрями діяльності центрального банку з обслуговування уряду.
Центральний банк, виступаючи у ролі банкіра і фінансового агента уряду, тісно взаємодіє з органами державної влади. Вони співпрацюють як при вирішенні загальних питань грошово-кредитної, валютної і фіскально-бюджетної політики, так і під час повсякденного виконання фінансових операцій. Загалом повноваження центрального банку як банкіра і фінансового агента уряду в тій чи іншій країні визначаються розподілом повноважень між центральними органами державного управління, обраною системою касового виконання державного бюджету, особливостями банківського законодавства, рівнем державного боргу, традиціями, що склалися історично, тощо.
Центральні банки відіграють помітну роль у забезпеченні касового виконання державного бюджету. Сутність касового виконання державного бюджету полягає:
в організації роботи щодо приймання платежів до бюджету, у зарахуванні коштів на рахунки відповідних бюджетів та їх зберіганні;
видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом;
у веденні відповідного обліку та звітності.
У світовій практиці використовуються різні системи касового виконання державного бюджету: банківська, казначейська, змішана. Згідно з банківською системою усі повноваження щодо забезпечення касового виконання бюджету покладені на центральний банк та систему комерційних банків. При казначейській системі створюється спеціальний орган – казначейство, який забезпечує акумуляцію доходів, фінансування видатків, ведення відповідного обліку та звітності. Змішана система передбачає розподілення повноважень щодо забезпечення касового виконання бюджету між банківською системою та казначейством. Незважаючи на обрану систему касового виконання державного бюджету тією чи іншою країною, бюджетні кошти, як правило, акумулюються на єдиному рахунку, відкритому Міністерству фінансів (казначейству) в ЦБ, з якого здійснюються усі видатки, передбачені бюджетом.
У деяких країнах кошти державного бюджету зберігаються не тільки у центральному банку, а й у комерційних банках. Наприклад, у США Казначейство зберігає бюджетні кошти як на рахунках у федеральних резервних банках, так і на спеціальних рахунках (так звані «податкові і позичкові рахунки»), відкритих у найбільших комерційних банках, які сплачують Казначейству депозитний процент. Поточні платежі Казначейства здійснюються головним чином з рахунків, відкритих Казначейству у федеральних резервних банках («чекові рахунки»), кошти на які з «податкових і позичкових рахунків» переказуються в міру потреби.
Участь ЦБ у забезпеченні касового виконання державного бюджету дає змогу уряду, враховуючи особливий статус банку, мінімізувати ризики, пов’язані з банківським обслуговуванням.
Центральні банки можуть виступати кредиторами уряду, якщо це дозволено законодавством країни. Уряд стикається з проблемою залучення коштів в умовах незбалансованості державного бюджету.
Центральні банки беруть участь в управлінні державним боргом. За своєю економічною сутністю державний борг — це економічні відносини держави як позичальника з її зовнішніми і внутрішніми кредиторами з приводу запозичення коштів. Розмір державного боргу розраховується як загальна сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам.
Управління державним боргом — це складний аспект державного управління й економічної політики, оскільки воно передбачає взаємодію і співпрацю кількох центральних органів державного управління, які відповідають за розроблення та реалізацію боргової політики держави.
Управління державним боргом складається з 4 стадій:
залучення державних запозичень. Залучення може здійснюватись шляхом розміщення державних цінних паперів та отримання кредитів;
розміщення залучених коштів. Кошти від державних запозичень можуть використовуватись як на фінансування інвестиційних програм, так і на задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту;
погашення та обслуговування боргу, тобто здійснення платежів державою з виконання боргових зобов’язань перед кредиторами згідно з узгодженими між ними графіками погашення основної суми боргу та сплати процентів, комісій тощо;
реструктуризація боргу — це угода держави з кредиторами про нову схему погашення боргових зобов’язань у зв’язку з неспроможністю держави виконувати раніше взяті боргові зобов’язання.
Мета управління державним боргом — отримати максимальний зиск від внутрішніх та зовнішніх державних запозичень і уникнути макроекономічних труднощів і проблем з державним бюджетом і платіжним балансом у майбутньому.
Центральні банки виступають у ролі радників, консультантів уряду з питань грошово-кредитної і валютної політики, співпрацюють з урядовими структурами в процесі проведення аналізу, оцінки та прогнозування основних макропоказників економічного розвитку країн.
Так, НБУ у межах своїх повноважень тісно співпрацює з Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством фінансів України та з іншими центральними органами виконавчої влади. Він бере участь у підготовці основних програмних і прогнозних документів економічного характеру. До них належать:
загальнодержавна програма економічного та соціального розвитку України;
стратегія економічного та соціального розвитку України на перспективу;
програма розвитку інвестиційної діяльності в Україні;
концепція та програма діяльності Кабінету Міністрів України;
державна програма забезпечення позитивного міжнародного іміджу України;
стратегія співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями тощо.
У взаємодії з центральними органами державної влади НБУ проводить економічні дослідження та прогнозування. Основні напрями економічних досліджень:
макроекономічний аналіз поточного стану і розвитку економіки України та окремих її галузей;
дослідження впливу грошово-кредитної політики на реальний сектор економіки;
аналіз інфляційних процесів та визначення їх чинників;
моніторинг динаміки реального ефективного обмінного курсу гривні у взаємодії з показниками реального та зовнішнього секторів економіки України;
аналіз діяльності банківського сектору;
порівняльний аналіз основних макроекономічних показників України та інших країн світу тощо.
Основні напрями економічного прогнозування:
економетричне моделювання залежності між основними макроекономічними змінними для побудови прогнозних моделей;
розроблення коротко- та середньострокових прогнозів економічного і соціального розвитку України;
моделювання розвитку економічних процесів та прогнозування основних макроекономічних показників України, зокрема інфляції, ВВП тощо;
розроблення прогнозу платіжного балансу країни;
прогнозування грошово-кредитної та валютної політики НБУ.
Центральні банки представляють інтереси держав у взаємовідносинах з міжнародними фінансовими організаціями, з центральними банками інших держав. Зокрема, Національний банк України співробітничає з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським центральним банком, Німецько-українським фондом та з іншими міжнародними інституціями.