7.4. Облік доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт, доходів бюджетів та інших доходів

Облік доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт. Реалізація готових виробів і продукції виробничих (навчальних) майстерень, підсобних сільських і навчально-дослідних продукції, господарств, готової друкованої наданих послуг, а також надання науково-дослідних робіт за договорами обліковується на рахунку 72 "Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт".

Характеристику субрахунків з обліку доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт наведено в табл. 7.5.

Розглянемо за допомогою умовних прикладів 7.13-7.14 відображення в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт.

Облік доходів бюджетів. Для обліку коштів, які надійшли до бюджету, призначений рахунок 73 "Доходи бюджетів". Він має лише один субрахунок 731 "Доходи сільських, селищних, міських (міст, районного підпорядкування) бюджетів" , на якому обліковуються доходи, що надійшли на реєстраційний рахунок установи, відкритий в органах Державного казначейства України на ім'я конкретної ради, а також операції з повернення цих сум. Цей рахунок використовується лише сільськими, селищними та міськими радами.

Обпік інших доходів. Облік інших доходів ведеться на рахунку 74 "Інші доходи " рахунок має один субрахунок 741 "Інші доходи бюджетних установ", на якому здійснюється нарахування плати за надані послуги бюджетною установою згідно з чинним законодавством, якщо нарахована плата за розрахунком не може бути" в повному обсязі віднесена на певний вид доходу спеціального фонду.

Відображення інформації про доходи в облікових регістрах і звітності наведено в табл. 7.6.

Інформація про доходи бюджетних установ у звітності відображається у двох розрізах:

• у сумі надходження цінностей - отримання фінансування (за загальним фондом) і доходів (за спеціальним фондом);

• у сумі нарахованих доходів - у квартальній та річній звітності (див. тему 10).

2.5. Поняття та види видатків бюджетних установ

Поняття, видатків бюджетних установ. Фактичні та касові видатки. Бюджетні установи не можуть одержувати доходи та використовувати отримані кошти без затвердженого кошторису доходів і видатків.

Видатки бюджетних установ - це сума коштів, використаних установою у процесі господарської діяльності в межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків. Особливістю "обліку видатків у бюджетних установах є розподіл їх на касові та фактичні: касові видатки - це суми коштів, витрачені бюджетною установою шляхом їх перерахування з реєстраційних рахунків, відкритих на її ім'я в органах ДКУ, для оплати за спожиті послуги, отримані .матеріальні цінності, виплати заробітної плати, допомог тощо; фактичні видатки - це видатки установи, які здійснюються у вигляді нарахування заробітної плати та стипендій, прийняття до оплати рахунків підприємств - постачальників і надавачів послуг, витрачання запасів на забезпечення потреб установи.

Під фактичними видатками також розуміють суму видатків, необхідну для нормального (повноцінного) функціонування бюджетної установи.

Фактичні та касові видатки розподіляються за економічною класифікацією видатків.

У табл. 8.1 наведено приклади касових і фактичних видатків у розрізі кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ).

На практиці, як правило, здійснення касових і фактичних видатків не збігається в часі. Здійснення касових видатків відображається у момент перерахування грошових коштів із реєстраційного рахунку. Фактичних - у момент їх здійснення згідно з актами списання, накладними, актами виконаних робіт, приймання-передачі, рахунками-фактурами тощо.

Як видно з рис. 8.1, фактичні видатки за КЕКВ 1110, 1120, 1130, як правило, випереджають здійснення касових. Це пов'язано з тим, що нарахування зарплати, стипендії та внесків на соціальне страхування здійснюються раніше, ніж перерахування платежів і отримання грошових коштів до каси для виплати.

Касові видатки відповідатимуть у часі фактичним при придбанні основних засобів, оскільки вартість придбаних основних засобів одразу списується на фактичні видатки.

За іншими кодами економічної класифікації видатків бюджету касові видатки найчастіше випереджають фактичні. Так, при придбанні бензину, канцелярських, господарських товарів, медикаментів, продуктів харчування спочатку, звичайно, відбувається оплата рахунку постачальника (касові видатки), потім - оприбуткування оплачених цінностей, а вже потім - їх списання (фактичні видатки).

При здійсненні передоплати касові видатки у часі будуть випереджати фактичні.

Можливі наступні варіанти співвідношення фактичних і касових видатків:

• якщо фактичні видатки перевищують касові, це свідчить або про погашення дебіторської заборгованості на початок звітного періоду, або про виникнення кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду через отримання товарів, робіт, послуг без попередньої оплати. Крім того, перевищення фактичних видатків над касовими за статтями видатків на придбання продуктів харчування, медикаментів, канцтоварів, видатків на утримання автотранспорту, капітальний ремонт може бути наслідком списання у поточному звітному періоді майна, придбаного у попередньому звітному періоді;

• якщо касові видатки перевищують фактичні, це свідчить про погашення кредиторської заборгованості, наявної на початок звітного періоду, або про виникнення дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду внаслідок здійснення попередньої оплати.

Суми видатків відображаються за кожним із рахунків бухгалтерського обліку один раз, а за КЕКВ - двічі (за фактичними та касовими видатками). Це необхідно для організації аналітичного обліку фактичних і касових видатків.

Касові та фактичні видатки пов'язані між собою. Тому розподіл і одночасний взаємозв'язок дозволяють при аналізі видатків одержати повну інформацію щодо використання бюджетних коштів і здійснювати своєчасний контроль за їх цільовим використанням.

Відповідно до джерел фінансування діяльності бюджетної установи, фактичні видатки поділяються на:

• видатки загального фонду;

• видатки спеціального фонду.

Перелік фактичних видатків, що забезпечуються фінансуванням із загального фонду Державного бюджету, залежить від основного виду діяльності бюджетної установи та її можливостей самостійного отримання коштів для своєї діяльності. Найчастіше до таких видатків належать видатки на заробітну плату та нарахування на неї; видатки на оплату харчування та обмундирування, оплату комунальних послуг тощо.

Проте до фактичних видатків загального фонду не можна віднести усі видатки бюджетної установи. Це пов'язано, насамперед, з обмеженістю коштів державного та місцевого бюджетів. Саме тому такі установи повинні визначати шляхи для забезпечення інших видатків.

Надходження матеріальних і грошових цінностей з джерел, не пов'язаних з фінансуванням із загального фонду бюджету відповідного рівня, є доходами спеціального фонду. Ці доходи, як і видатки, що будуть здійснені за їх рахунок, також повинні бути передбачені в кошторисі.

Перелік видатків спеціального фонду, як правило, є значно ширшим, ніж перелік загального фонду. Це видатки, пов'язані з утриманням працівників, які надають ті чи інші послуги, забезпеченням установи канцтоварами, організацією офіційних зустрічей, сплатою податків і платежів до бюджетів різних рівнів, розширенням матеріально-технічної бази, проведенням капітальних і поточних ремонтів тощо.

Види видатків відповідно до бюджетної класифікації. Групування видатків здійснюється відповідно до бюджетної класифікації, особливістю якої є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на неї, такі виплати населенню як трансферти тощо). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів бюджетних коштів з точки зору виконання бюджету.

І снують наступні види класифікації видатків бюджету (рис. 8.2).

Розглянемо кожну з наведених класифікацій видатків бюджету більш детально. Функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій держави, які наведені як розподіл видатків за підрозділами. Виділяють три рівні функціональної класифікації:

• перший рівень - розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на виконання загальних функцій держави та місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 - загальнодержавні функції, 0200 - оборона, 0300 - громадський порядок, безпека та судова влада, 0400 - економічна діяльність, 0500 - охорона навколишнього природного середовища тощо;

• другий рівень - підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями використання бюджетних коштів відповідно до функцій держави чи місцевого самоврядування в межах відповідних розділів. Наприклад, розділ "Функціонування виконавчої влади" - 010200;

• третій рівень - цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів. Наприклад, розділ "Духовний та фізичний розвиток" - 0800; підрозділ "Культура та мистецтво" - 0820; конкретні напрями діяльності головних розпорядників коштів: художні колективи, концертні та циркові організації -0822; творчі спілки - 0824, заповідники - 0827 тощо (табл. 8.2).

Економічна класифікація видатків бюджету визначає конкретне спрямування коштів, тобто їх предметно-цільове призначення і передбачає такі їх види:

• поточні видатки (код 1000) - витрачання бюджетною установою ресурсів на поточні цілі;

• капітальні видатки (код 2000) - платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти;

• нерозподілені видатки (код 3000) - це видатки з резервного фонду Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;

• кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) - платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб'єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов'язковою умовою є виникнення зобов'язання щодо повернення коштів.

Кожен напрям видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки (код 1000) за цільовим призначенням спрямовуються на: оплату праці працівників бюджетних установ - код 1110; нарахування на заробітну плату - код 1120; видатки на відрядження - код 1140; оплату комунальних послуг та енергоносіїв - код 1160. Капітальні видатки (код 2000): придбання основного капіталу - код 2100; створення державних запасів і резервів - код 2200. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4000) передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (код 4110) і повернення внутрішніх кредитів (код 4120). Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200) включає кредитування та платежі в рахунок його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам. При цьому надання зовнішніх кредитів має код 4210, а повернення зовнішніх кредитів - код 4220 (див. табл. 8.3).

Деталізація видатків за економічною класифікацією видатків бюджету наведена в додатку 5.

Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів.

На основі такої класифікації органи ДКУ та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

Наприклад, код Міністерства освіти і науки України - 220, Міністерства фінансів України - 350, Антимонопольного комітету України - 601, Рахункової палати України - 651, Житомирської обласної державної адміністрації - 776 тощо.

Відомча класифікація видатків бюджету затверджується:

• для Державного бюджету України - Міністерством фінансів України; визначається відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" (частина друга ст. 22 Бюджетного кодексу України);

• для бюджетів місцевого самоврядування - міністром фінансів Автономної Республіки Крим, керівником місцевого фінансового органу і визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Відомча класифікація видатків державного бюджету наведена у табл. 8.4.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у Законі України "Про Державний бюджет України" на конкретний бюджетний рік відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Відповідно планування видатків з Державного бюджету проводиться за певними напрямами - програмами - оплати видатків бюджетної установи. Наприклад, військова частина може отримувати фінансування за програмою на оплату праці особового складу, програмою на проведення видатків на тилове забезпечення тощо.

Обов'язковою умовою є відповідність коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації видатків бюджету, що забезпечить можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за функціональною класифікацією.

У більшості випадків за базу визначення бюджетної програми беруться бюджетні призначення окремого головного розпорядника за функціональною класифікацією, аналізується його організаційна структура з метою визначення відповідальних виконавців і детально визначається мета бюджетної програми, яку необхідно досягнути, і завдання, які необхідно виконати для досягнення цієї мети за рахунок відповідного бюджетного призначення.

З метою підвищення прозорості та забезпечення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів бюджетну програму, обсяг видатків на яку складає більше 1-1,5 % загального обсягу видатків державного бюджету, доцільно розподілити на декілька менших бюджетних програм.

Програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно уточнюється і перезатверджується шляхом встановлення бюджетних призначень у Законі України "Про Державний бюджет України". Незмінною залишається лише структура коду програмної класифікації видатків.