Тема 5. Синергетичні та когнітологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності

Синергетика – загальнонаукова теорія самоорганізації, спрямована на пошук законів еволюції відкритих нерівновісних систем будь-якої природи.

Суть закону синархії полягає в тому, що світ у своїй багатоманітності є чіткий організм, де окремі форми розташовані по ієрархічному закону безкінечно поглибленого синетезу. (приклад – людський організм: мозок – органи – клітини – всі працють окремо і водночас узгоджено).

В такий спосіб – об’єднання суми частин в ціле утворює нову якість, яка була відсутня в системі нижчого порядку (приклад: воєнно-політичний простір (суб’єктом МВ була імперія) – геополітичний (національна держава) – геоекономічний простори (ТНК+держава+міжнародні оргнізації).

Саме тому ієрархічна система має таку властивість, як неможливість повної редукції, тобто властивості структур більш вищого синархічного рівня неможна описати мовою більш простого рівня, з причини неперекладної семіотичного залишку. Редукціонізм не може в принципі звести всі феномени життя до елементарних понять і законів.

Гомеостаз – це підтримання програм функціонування системи, її внутрішніх характеристик в певних рамках, які дозволяють їй прямувати до своєї цілі. Ціль-програму поведінки системи в стані гомеостазу називають аттрактором, наприклад, затухаючий маятник з аттрактором – положення рівноваги в нижній точці. Система в межах будь-якого рівня існує за рахунок споживання енергії або речовини – тобто це дисипативні структури, якими є і всі живі системи.

Система може руйнуватися, тобто перейти в стан хаосу з точки зору цього рівня, проте буде в стані елементів порядку на більш низькому рівні. Наприклад, держава розпадається на етнічні території.

Така система може перейти на другий рівень за допомогою «фазового переходу» в точці біфуркації.

Точка біфуркації забезпечує зв'язок даного рівня з мікро- та макрорівнями. З позиції макрорівня тривалість процесу біфуркації короткотермінова, для поточного рівня – цей процес досить тривалий, а для мікрорівня – надто тривалий. (Приклад: особливості сприйняття часу у аграрному, індустріальному, інформаційному суспільствах).

Кожен рівень характеризується своїми параметрами (ступенями свободи), які притаманні саме цьому рівню і відсутні в елементах системи. Введення обмеження ступенів свободи дозволяє елементам об’єднуватися в якісно нові структури, які представляють новий рівень синархії.

Для людського суспільства параметрами порядку слугують закони. Відхилення від норми і параметрів порядку, притаманному даному рівню називають маргінальністю, яка є двох типів:

відхилення в бік попереднього рівня;

відхилення в бік більш високого рівня.

В дійсності світ складається із нелінійних зв’язків між елементами і кількість зв’язків зростає швидше ніж кількості елементів. Очевидним є те, що взаємодія двох супердержав (США та СРСР) і 200 держав потребують принципово відмінних рівнів їхньої організації. При переході з одного рівня на другий система входить у нелінійну зону – зону крайніх процесів, в результаті чого потрапляє в точки біфуркації (точки розриву середовища).

Не виключно, що коли здійснити підготовку до переходу правильно (для чого необхідно прийнамні приблизно знати параметри системи більш вищого рівня), то перехід можна здійснити практично без втрат.

В замкненій системі ентропія (міра хаосу) з часом зростає, внаслідок чого порядок, властивий цій системі повинен зникнути. Найбільш яскравим прикладом зазначеного є розпад СРСР. Це саме загрожує й Росії та Україні за умов затримки трансформації своїх закритих систем. Проте ми повинні звернути увагу на певні особливості. Пострадянські країни почали відкриватися ззовні, залишаючи внутрішні структури закритими, це призвело до втрати ними стійкості. Насправді необхідно було відкривати спочатку системи всередині, як це робить Китай, і після відповідної підготовки і укорінені нових форм взаємодії у внутрішньому житті відкривати свої країни зовнішньому світу.