5. Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Типологія політичних процесів.	2
2	Стабільність і кризовість в соціально-політичному розвитку.	2
3	Модернізація в Україні: умови, специфіка і політичні стратегії влади.	2
4	Перехід України до демократії: умови, проблеми, перспективи	2

6. Плани семінарських занять

Семінар № 1. Політичний процес: поняття, специфіка і ріні аналізу.

1. Поняття і специфіка політичного процесу.

2. Категорії «процес», «зміни» та «розвиток» у сучасній політології, їх взаємозв’язок і взаємозалежність.

Теми рефератів

• Рівні дослідження політичного процесу в сучасній політології та їх застосування в аналізі реального політичного життя.

• Специфіка політичних процесів та її відображення в українській реальності.

Питання до самоперевірки й практичні завдання

1. В чому причина розмаїття наукових інтерпретацій змісту поняття „політичний процесс”? Знайдіть і порівняйте окремі визначення політичного процесу, надайте їм критичний аналіз.

2. Чи можна, на вашу думку, виробити універсальне визначення політичного процесу?

3. Які просторово-часові виміри мають політичні процеси і які рівні їхнього аналізу використовуються в сучасній науці?

4. Зробить порівняння логічних взаємозв’язків між поняттями «політичний процес», «політичні зміни», «політичний розвиток» в роботах окремих вчених (зокрема, М. В. Ільїна і О. І. Соловйова). Спробуйте відобразити цю логіку за допомогою графічної схеми.

Література

Валлерстайн И. «Социальное изменение вечно? Ничто никогда не изменяется?» //Социс. – 1997. - №1.

Дегтярев А. А. Основы политической теории. М., 1998.

Ильин М. В. Ритмы и масштабы перемен: о понятиях “процесс”, “изменение” и “развитие” в политологии //Полис. – 1993. - №2.

Исаев Б.А., Баранов Н.А. Политические отношения и политический процесс в современной России: Учебное пособие. СПб., 2008.

Категории политической науки: Учебник. – М.: МГИМО (Университет); «Российская политическая энциклопедия», 2002. – 656 с.

Ожиганов Э. Н. Моделирование и анализ политических процессов: Учебн. пособие. – М., 2006.

Плотинский Ю. М. теоретические и эмпирические модели социальных процессов. – М.: Логос, 1998.

Политический процесс: основные аспекты анализа. М., 2001.

Соловьев А. И. Политология: Политическая теория. Политические технологии. М., 2000. – С.

Туркина И. Е. Политический процесс как социодинамика политической системы: современные концепты //Вестн. СевГТУ. – 2003. – Политология. – Вып. 52.

Семінар №2. Основні парадигми й теоретичні підходи щодо аналізу політичних процесів

1. Загальні принципи й різновиди парадигмального сприйняття політичної динаміки.

2. Опис і трактування політичних процесів з точки зору сучасних методологічних напрямків (класичної та нової версії інституціонального, структурно-функціонального, бігейвіористського, дискурсивного підходів, теорії «політичного поля» і т.ін.).

Теми рефератів

1.Марксистська версія еволюційної парадигми наукового пізнання.

2.Циклічно-хвильові теорії суспільного розвитку, їх методологічний потенціал.

3.Політичний процес з точки зору синергетичної методології.

Питання для самоперевірки й практичні завдання

- Що таке наукова парадигма? Які парадигми вам відомі? Як відображається парадигмальне бачення політичної динаміки на відборі методології та методів аналізу політичних процесів?

- В чому, на вашу думку, полягають переваги й недоліки лінійно-еволюційної парадигми аналізу політичної динаміки? В яких випадках її застосування є доцільним?

- Спробуйте графічно відобразити за допомогою циклічно-хвильового підходу політичний розвиток якогось суспільства. Обґрунтуйте виокремлення тих чи інших етапів (циклів) вашої схеми за допомогою певних методологічних позицій або критеріїв.

- Проілюструйте можливості синергетичної інтерпретації суспільно-політичної динаміки за допомогою аналізу певних процесів і подій.

- Розкрийте сутність трактовок політичного процесу на основі декількох методологічних напрямків (інституціоналізм, структурний функціоналізм, теорія політичного поля тощо).

Література

Арзуманян Р.МЕТАФОРА НЕЛИНЕЙНОСТИ В СОЦИАЛЬНЫХ СИСТЕМАХ [Электронный ресурс: http://www.noravank.am/upload/pdf/226_ru.pdf

Бевзенко Л. Евристичний потенціал поняття соціальної біфуркації //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. - №2.

Бойко-Бойчук Л. Синергетика як методологічний підхід у дослідженнях соціальних наук //Людина і політика. – 2003. - №5.

Бранский В. П. Теоретические основания социальной синергетики //Вопросы философии. – 1999. - №4.

Бурдье П. Социология политики. М., 1993.

Венгеров Синергетика и политика //Общественные науки и современность. – 1993. - №4.

Волны и циклы политического развития. Заочный круглый стол //Полис. – 2002. - №4.

Ельчанинов М.С.Российская трансформация с точки зрения социальной синергетики//Социс –2003.- №8.

Кабаченко А. П. Циклические и волновые закономерности в истории мировой политики //Вестн. МГУ. Сер. 12. – 2007. - №2.

Козырев Г. И. Социальные процессы и изменения //Социс. – 2005. - №3.

Куценко О.Д. Социальные изменения и трансформация сквозь призму синергетического подхода // Вісник Харківського національного університету ім.В.М.Каразіна. – Харків: ХНУ, 2000, № 492. – с. 123-130

Лапкин В. В. Политическая история и современная политика России сквозь призму структурно-циклической парадигмы //Полис. – 2008. - №1.

Луман Н. Теория общества // Теория общества. Сборник. / пер. С нем., англ. / Вступ. Статья, сост. и общ. ред. А.Ф.Филиппова. – М.: "Канон-пресс-Ц", 1999. 499 с. – С. 196-235

Парсонс Т. Функциональная теория изменения // Американская социологическая мысль: Тексты / под ред. В.И.Добренькова. – М.: Издание Международного университета Бизнеса и Управления, 1996. – С.478-493

Пушкарева Г. В. Политическая система: синергетический подход //Вестн. МГУ. Серия 12. – 2001. - №6.

Сорокин П. Социокультурная динамика // Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М. 1992. – с. 425-105

Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс. 1991. Введение

Тоффлер О. Проблемы власти на пороге XХI века \\ Свободная Мысль, 1993, N 2

Штомпка П. Социология социальных изменений. М. 1996. – с.19-31, 45-56, с.231-240

Семінар №3. Типологія політичних процесів.

1. Критерії та принципи класифікації політичних процесів.

2. Типологічні характеристики внутрішньополітичного процесу в сучасній Україні.

Теми рефератів

1. Цивілізаційний критерій типологізації політичних процесів.

2. “Відкриті” й “закриті“ процеси в політиці: концепція М. Кроз’є.

Питання до самоконтролю

- Назвіть головні критерії типологізації політичних процесів.

- На яких підставах можна розрізняти базові та периферійні політичні процеси?

- Чи можна ототожнити поняття „закритого” й “тіньового” процесу в політиці?

- Які характеристики мають явні й тіньові процеси? Як відображені їх риси в політичному житті сучасної України?

- В роботі американського політолога Л. Пая «Незахідний політичний процес» містяться 17 пунктів, які, на його думку, притаманні відповідним країнам. Вони отримали назву «дзеркала Пая». На основі зазначених Паєм характеристик дайте оцінку сучасному політичному процесу в Україні за шкалою «західний-незахідний». В чому конкретно відбиваються риси цих типів процесів щодо українського політичного життя?

NB! Останнє завдання виконується у вигляді письмової домашньої роботи і має становити собою розгорнуте есе з аналізом типологічних характеристик сучасного політичного процесу в Україні.

Література

Бортніков В., Куницька А. Загальне та особливе демократичного транзиту України //Наукові записки НУ “Острозька академія». Сер. «Політологія». – Вип.3. – Острог, 2008.

Воротников В. Теневая власть над Россией. "Демократия" с криминальным менталитетом //Обозреватель, 2012 [Электронный ресурс. - http://www.rau.su/observer/N9-10_02/9-10_03.htm

Дегтярев А. А. Основы политической теории. М., 1998.

Долженков О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні//Людина і політика. – 20011[Електронний ресурс - http://lp-ua.info/?p=39

Пилипенко А. А. Политические процессы: основные типы и факторы развития //Вісник СевДТУ. Вип. 91: Політологія: зб. наук. пр. — Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2008. – C. 210-213

Черныш А. Методология и технология современного политологического исследования. Учебн. пособие. Разд. 1У, 1, 2. - Одесса, 2003.

Семінар №4. Структура і актори політичного процесу.

1. Структура політичного процесу: різноманітні підходи до визначення.

2. Суб’єкти політичного процесу, їх класифікація, ієрархія та функції.

Теми рефератів

1. Параметри визначення структури політичного процесу.

2. Суб’єкти макро- та мікрополітичних процесів, їх взаємовплив.

3. Порівняння потенціалу головних акторів політичного процесу в сучасній Україні.

Питання до самоконтролю й практичні завдання:

• Які головні компоненти виокремлюють в структурі політичного процесу?

• Чи є можливим вироблення єдиного алгоритму дослідження структури політичного процесу?

- Кого можна віднести до базових суб’єктів політичного процесу?

- Яку роль відіграють у політичному процесі структури громадянського суспільства?

- Зробить класифікацію суб’єктів політичного процесу за такими критеріями: «первинні (базові)», «вторинні (опосередковані)», «безпосередні». Визначте їхні функції та характер впливу на політичну динаміку. Опрацюйте відповідну таблицю NB ! Останнє завдання виконується як обов’язкова домашня робота, результати якої обговорюються і оцінюються на семінарі.

Література

Дегтярев А. А. Основы политической теории. Гл. 1Х. - М., 1998.

Журавський В.С. Политическое развитие Украины: субъекты и объекты. К., 1995.

Політичні структури та процеси в Україні: Політологічний аналіз. К., 1995.

Політологія. Кн.. перша: Політика і суспільство. Кн.. друга: Держава і суспільство /А. Колодій, В. Марченко та ін.. – К., 2000.

Соловьев А. И. Политология. Политическая теория. Политические технологии. М., 2000.

Cемінар №5-6. Політичні інновації та політичні зміни.

1. Політичні інновації: сутність, шляхи виникнення й механізми впровадження.

2. Політичні зміни: концептуальні підходи до визначення, фактори впливу, типи.

Теми рефератів

Інноваційний тип розвитку суспільства і завдання інноваційної політики.

Оцінка перебудови і розпаду СРСР з точки зору теорії соціальних змін.

Революція і реформа як види політичних перетворень.

Питання до самоконтролю й практичні завдання:

- Як пов’язані між собою поняття “політична інновація” і “політична зміна”, “політична зміна” і ”трансформація”? Які фактори впливають на політичні зміни?

- Які політичні зміни та інновації відбулися в Україні за часів незалежності?

- Зробить порівняння таких соціальних явищ як реформа і революція за критеріями масштабу, глибини і радикальності змін, залучення до них певних суб’єктів та характеру їхніх дій.

- В чому полягає відмінність сучасних соціально-політичних революцій від революцій попередніх епох? Чи правомірно застосовувати поняття «революція» щодо подій осені 2004 р. в Україні?

Література

Бузгалин А. Майдан: народная революция или…//Свободная мысль. – 2005. - №2.

Бунецький Л. Л. Інституційні іновації періоду демократичного транзиту України //Вісн. КНУ. -2010. – Філософія. Політологія. – Вип.97.

Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність //Політичний менеджмент. – 2005. - №2.

Кынев А. В. Эффекты «Майдана»: политическая система Украины после кризиса 2004 г. //Полис. – 2005. - №1.

Луковенко Ю., Магера Н., Фурман А., Якушик В. Півтора роки після помаранчевой революції. Оцінка ситуації і перспективи //Психологія і суспільство. – 2006. - №2. Магун А. В. Революция против революции //Полис. – 2002. - №3.

Мацієвський Ю. «Помаранчева революція» крізь призму міждисциплінарних соціальних досліджень //Політичний менеджмент. – 2005. - №6.

Мачкув Е. Преобразование коммунистического тоталитаризма и посткоммунистическая системная трансформация: проблемы, концепции, периодизация //Полис. – 2000. - №4.

Романюк О. Посткомуністичні революції //Політичний менеджмент. – 2005. - №4.

Саква Р. Конец эпохи революций: антиреволюционные революции 1989-1990 годов //Полис. – 1998. - №5.

Якушик В. Українська революція 2004-2005 років (Спроба теоретичного аналізу) //Політичний менеджмент. – 2006. - №2.

Семінар №7. Політичний розвиток.

1. Поняття і критерії політичного розвитку.

2. Стабільність і кризовість у політичному розвитку.

Питання до самоконтролю й практичні завдання:

• Дайте визначення поняттю «політичний розвиток». Чи можна ототожнювати його виключно з прогресивними змінами?

• Проаналізуйте критерії політичного розвитку, запропоновані свого часу Л. Паєм. Чи є вони, на вашу думку, універсальними?

• Що таке «суброзвиток»? Розкрийте зміст концепцій «суброзвитку» і «залежності», спираючись на підходи С. Аміна, Ф. Кардозо, Н. Вернек-Содре т.ін.

• Як співвідносяться між собою поняття усталеності й стабільності? Чи можна використовувати їх в якості позитивних характеристик політичного розвитку?

• Які типи стабільності вам відомі? Чи можна вважати стабільним розвиток сучасного українського суспільства? Аргументуйте свою відповідь.

• Назвіть основні типи криз політичного розвитку, розкрийте їх зміст і головні причини. В якій мірі вони притаманні сучасній Україні? В чому полягають їх конкретні причини і які шляхи подолання цих явищ вам здаються найбільш ефективними?

NB! Останнє завдання виконується у вигляді домашньої письмової роботи.

Література

Галкин А. А. Стабильность и нестабильность сквозь призму культуры мира //Полис. – 1998. - №5.

Дегтярев А. А. Основы политической теории. Гл. Х. – М., 1998.

Делягин М. Г. Ценностный кризис: почему формальная демократия не работает //Полис. – 2008. - №1.

Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність //Політичний менеджмент. – 2005. - №2.

Лапин Н. И. Тревожная стабилизация //Обществ. науки и соврем-ть. – 2007. - №6.

Макарычев А. С. Стабильность и нестабильность при демократии: методологические подходы и оценки //Полис. – 1998. - №1.

Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию. Гл. 23 (3). – М., 1997.

Скребец Е. В. Критерии стабильности демократической политической системы //Вестн. СевГТУ. – 2006. – Политология. Вып.77.

Черняев А. В. Системные политические кризисы: основные подходы к анализу и российский опыт ХХ в. //Вестн. МГУ. Сер.12. Политич. науки. – 2006. - №6.

Семінар №8-9. Політична модернізація.

1. Теорії модернізації, їх зміст і еволюція.

2. Поняття і головні завдання політичної модернізації.

3. Історичний досвід і моделі модернізаційних проектів у різних країнах.

4. Модернізація на сучасному етапі: виклики й ризики в умовах глобалізації.

Теми рефератів

Сучасність як об’єкт політологічного дослідження.

Нетиповий досвід модернізації (Іран, Терція, Китай і т. п. – за вибором).

Цикли, хвилі та сучасні проблеми модернізації в Росії.

Роль держави у здійсненні модернізаційних перетворень.

Питання до самоконтролю й практичні завдання:

- В чому полягає широкий і вузький зміст поняття “модернізація”?

- Розкрийте зміст основних завдань політичної модернізації.

- Який вплив справляє глобалізація на сучасні модернізаційні процеси?

- Що таке епоха «постмодерна» і які нові акценти з’являються у розумінні «сучасності» та її політичної складової?

- Як впливає глобалізація на модернізаційні процеси? Яку небезпеку містять так звані «пастки» сучасної модернізації щодо стабільності у сучасному світі?

- Чи можлива, на вашу думку, недемократична/некапіталістична сучасність?

Література

Виноградов А. В. Китайская модель модернизации: диалектика революционного развития и стабильности //Прогнозы и стратегии. – 01/2008 – 01/2009.

Виттрок Б. Современность: одна, ни одной или множество? Европейские истоки и современность как всеобщее состояние //Полис. – 2002. - №1.

Гаджиев К. С. Вестернизация или особый путь модернизации? //Полис. – 2008. - №4.

Гельман В. Тупик авторитарной модернизации //Pro et Contra. – 2009. - №5-6, сентябрь-декабрь.

Гончаров П. К. Политический транзит: от концепции модернизации к парадигме транзитологии //Вестн. Моск. Ун-та. Сер.18. Социология и политология. – 2006. - №2.

Ильюшина Э. Глобализация и постмодерное общество //Социология: ТММ. – 2004. - №4.

Иноземцев, В.Л. Вестернизация как глобализация и глобализация как американизация // Вопросы философии. – 2004. – № 4. – С. 58–69.

Клямкин И.М. Постмодерн в традиционалистском пространстве //Полис. – 2004. - №1

Кравченко И. И. Модернизация мира и сегодняшней России. Выход из кризиса //Вопросы философии. – 2002. - №9.

Неклесса А. И. Четвертый порядок: пришествие постсовременного мира //Полис. – 2000. - №6.

Плискевич Н. М. Тупики инструментальной модернизации //Общ. науки и совр-ть. – 2010. - №2.

Силова Е. С. РАЗВИТИЕ ТЕОРЕТИЧЕСКИХ КОНЦЕПЦИЙ МОДЕРНИЗАЦИИ //Вестник Челябинского государственного университета. 2012. № 9 (263)-. Вып. 37. С. 9–11.

Соловьев А. Апология модерна //Власть. – 2002. - №5.

Спиридонова В. И. Сильное и слабое государство как две исторические модели модернизации в современных условиях //Вестн. МГУ. Сер.12. – 2001. - №4.

Федотова В. Г. Неклассические модернизации и альтернативы модернизационной теории //Вопросы философии. – 2000. - №4.

Федотова Г. В. Неклассические модернизации и альтернативы модернизационной теории //Вопросы философии. – 2002. - №12.

Фишман Л. Г. Судьба Модерна – судьба России //Полис. – 2007. - №6.

Эйзенштадт Ш., Шлюхтер В. Пути к различным вариантам ранней современности: сравнительный обзор //Прогнозис. – 2007. - №2 (10).

Семінар №10. Умови, специфіка і політичні стратегії здійснення модернізації в Україні

1.Специфіка попередніх умов і стартових позицій модернізації в Україні.

2.Місце України у світових модернізацій них процесах.

3.Актуальні проблеми і протиріччя українського шляху до сучасності.

Теми рефератів:

Головні завдання, умови й суперечності модернізаційних реформ в Україні.

Суб’єкти модернізації та проблема їх формування в сучасній Україні.

Питання до самоконтролю й практичні завдання:

- Чи мала Україна попередній досвід модернізаційних реформ? Які сфери суспільного життя з отриманням незалежності потребували першочергової модернізації?

- Які завдання політичної модернізації найбільш актуальні для сучасної України? Які з них не були вирішені на попередніх етапах історії та чому? Які нові проблеми модернізації зумовлені глобалізацією та явищами постмодерну?

- Яке місце, на вашу думку, займає Україна у світовому модернізаційному процесі? (бажано визначити український тип модернізації, виходячи з відомих вам критеріїв).

- Надайте оцінку внутрішнім та міжнародним умовам (економічним, геополітичним, духовно-культурним тощо) з точки зору їхнього сприяння або перешкоджання українській модернізації.

- Проаналізуйте склад українських суб’єктів модернізації (держава, громадянське суспільство, політичні, економічні та інтелектуальні еліти, середній клас тощо) щодо рівню їх зацікавленості у реформах.

- В чому полягають завдання модернізаційної еліти та складові ідеології модернізації? Чи існують вони в Україні?

- Надайте загальну характеристику стратегіям і технологіям української влади щодо ринкових реформ і демократичних перетворень.

Література

Балацька О. Б. Політична еліта України в процесі демократичної модернізації //Грані. – 2010. - №1.

Горбатенко В. Постмодерн і трансформація ціннісної основи людського буття //Політичний менеджмент. – 2005. - №1.

Злобина Е., Тихонович В. Традиционализм и инновация в украинском измерении //ІС. -2006/4.

Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? К., 2001.

Попова И. М., Кунявский М. А. Запаздывающая модернизация: сравнительный анализ России и Украины //Социологический журнал. – 1997. - №3.

Пухкал О. Модернізація політичної системи України: державно-управлінський вимір //Держ. Управління та місцеве самоврядування. Зб. наук. праць. – Вип.3 (6). – 2010.

Сидоренко М. Проблема суб’єкта політичної модернізації в Україні і Росії //Політичний менеджмент. – 2007. – Спецвипуск (вересень).

Тарасенко В. Куди переходить «перехідне» суспільство? До питання про «голістський» (системний) експеримент в Україні //Віче. – 2001. - №5.

Семінар № 11. Демократизація як глобальний процес.

1. Поняття демократизації як глобальної тенденції політичного розвитку.

2. Хвилі демократизації в світі та специфіка демократичних транзитів „третьої хвилі”.

Теми рефератів

Еволюція поглядів на зміст і механізми функціонування демократії.

Концепція «кризи демократії» у сучасну епоху.

Досвід переходів різних країн від авторитарних режимів до демократії (за вибором).

Питання до самоконтролю і обговорення:

- Як співвідносяться між собою процеси демократизації та модернізації?

- Чи згодні ви з твердженням, що розвитку і поширенню демократії в світі не має альтернативи?

- Якими чинниками зумовлені особливі риси демократизації «3-ї хвилі»?

- Які нові ризики отримують «молоді демократії» і як, на вашу думку, можна їм протистояти

- Чим викликані дискусії про загальний занепад демократичних інститутів у сучасну епоху і припинення висхідного руху «3-ї хвилі» демократизації? Чи підтримуєте ви такі судження?

Література

Афонін Е., Мартинов А. Історична місія сучасного авторитаризму //Політичний менеджмент. – 2006. - №6.

Баранов Н. А. Дилеммы глобальной демократизации //Вызовы глобализации в нач. ХХІ в. Матер. междунар. научн. конференции. Ч.1. – СПб., 2006. – С.15-24

Вельцель Х., Инглхарт Р. Человеческое развитие и «взрыв» демократии: вариации изменений режимов среди 60 обществ //Социология: ТММ. – 2008. - №1.

Даймонд Л. Прошла ли ”третья волна” демократизации? //Полис. – 1999. - №1.

Даль Р. Дилеми плюралістичної демократії /Демократія: Антологія. – К., 2005.

Коваленко В. И. Проблемы трансформирующейся демократии в условиях новых вызовов //Вестн. МГУ. Сер.12. – 2007. - №2.

Кузнецов И. И. Парадигма транзитологии (Плюсы и минуся объяснительной концепции переходного пери ода) //Обществен. науки и современ-ть. – 2000. - №5.

Латигіна Н. До визначення феномену демократії //Політичний менеджмент. – 2004. - №3.

Мадатов А. С. Пространственно-временные измерения демократии //Обществ. науки и соврем-ть. – 1999. - №2.

Мадатов А. С. Демократизация: особенности ее современной волны //Вестн. РУДН. - Серия «Политология». – 2001. - №3.

Мальковская И. А. Глобализация и транскультурные вызовы незападного мира //Социс. – 2005. - №12.

Межуев В. М. Ценности современности в контексте модернизации и глобализации //Электрон. Журнал «Знание. Понимание. Умение». – 2009. - №1.

Сохань И. П. Деспотия демократии //Социс. – 2008. - №3.

Семінар №12. Сучасна транзитологія про умови та етапи переходу до демократії.

1. Поняття «перехід», «трансформація» і «транзит» у сучасному суспільствознавстві. Специфіка перехідних процесів і станів у соціально-політичної сфері.

2. Провідні наукові підходи щодо визначення умов успішного переходу до демократії.

3. Основні етапи демократичного транзиту.

Теми рефератів

Перехідний стан суспільства як предмет сучасного наукового аналізу.

Д. Растоу про попередні умови успішного переходу до демократії

Питання для самоконтролю і обговорення:

-В чому полягають особливості перехідних станів суспільного розвитку і чому вони потребяють спеціалізованих методів дослідження?

-Які реальні явища і процеси стимулювали оформлення нового міждисциплінарного напрямку суспільствознавства – транзитології?

-До якого типу теорій слід віднести наукові розробки транзитологів?

-Що поєднує і що відрізняє погляди прихильників концепцій модернізації й транзитології на процеси макросоціальних переходів?

-В чому полягає особливість структурного підходу щодо демократичного транзиту? Які саме умови демократизації вирізняються у його межах?

-Як аргументують свою висхідну позицію автори процедурного підходу щодо демократичних транзитів?

- Які структурні фази (етапи) містить у собі процес демократичного транзиту і які трансформації відбуваються на кожному етапі?

Література

Аюпов М. А. Политико-трансформационный процесс и его структура //Социально-гуманитарные знания. – 2003. - №4.

Гельман В. Как выйти из неопределенности? //Pro et Contra. 1998, лето.

Елисеев С. М. Выйти из «бермудского треугольника»: о методологи исследования посткоммунистических трансформаций //Полис. – 2002. - №6.

Капустин Б. Г. Конец «транзитологии»? О теоретическом осмыслении первого посткоммунистического десятилетия //Полис. – 2001. - №4.

Карозерс Т. Ошибки теории «поэтапной демократизации» //Pro et Contra. – 2007. - №1.

Латигіна Н. Шляхи та структурні фази демократизації суспільства //Політичний менеджмент. – 2005. - №2.

Мельвиль А. Ю. Опыт теоретико-методологического синтеза структурного и процедурного подходов к демократическим транзитам //Полис. – 1998. - №5.

Мельвиль А. Ю. Методология «воронки причинности» как промежуточный синтез «структуры и агента» в анализе демократических транзитов //Полис. – 2002. - №5.

Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели //Полис. – 1996. - №5.

Харитонова О. Генезис демократии (Попытка реконструкции логики транзитологических моделей //Полис. – 1996. - №5.

Шайгородський Ю. Поняття «трансформація» як інструмент аналізу соціальних змін //Освіта регіону. – Видання: №2 від 6.2011.

Семінар №13. Форми демократичних транзитів.

1. Класифікація форм (моделей) демократичних транзитів як відображення реального досвіду демократизації різних країн.

2. Роль еліт і мас у процесах демократичного транзиту

Теми рефератів

Досвід демократичних транзитів у країнах Латинської Америки – урок для пострадянських країн.

Португальська модель демократизації.

Застосування «пактів еліт» в процесі демократичних транзитів (Іспанія, Польща).

Питання для самоконтролю і обговорення:

- Якими шляхами може розвиватися процес руху до демократії? Наведіть типові приклади революційних та еволюційних переходів до демократії, «нав’язаного переходу», циклічної та інших відомих вам моделей.

- Чим пояснюють дослідники провідну роль політичних еліт та обраних ними стратегій щодо характеру і темпів демократичних перетворень?

- Що таке „пакт еліт” і за яких умов він може бути досягнутий? Проаналізуйте вдалий досвід застосування цієї моделі демократичного транзиту.

- У яких умовах і на яких етапах демократизації використання «пакту еліт» є доцільним?

- Які питання, на вашу думку, не можуть бути предметом консенсусу політичних еліт?

Література

Воскресенский А. Д. Политические системы и модели демократии на Востоке. Учебн. пособие. – М., 2007.

Гончарова Т. Е. Политические пакты и их роль в процессах демократизации и консолидации общества //Вісн. МСУ. – Харків, 2008. - Т.11. - №1.

Демократические переходы: варианты путей и неопределенность результатов //Полис. – 1999. - №3.

Карл Т., Шмиттер Ф. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций //Полис. – 2004. - №4.

Ларсен С. У., Херсвик Я. Крушение и восстановление демократического режима в Португалии. Опыт применения теории игр к анализу исторических событий //Полис. – 2004. - №2-3.

Мациевский Ю. Между авторитаризмом и демократией //Политический менеджмент. – 2006. - №5.

Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в восточной Европе и Латин ской Америке /Пер. с англ.. – М., 2000

Сморгунов Л. В. Сравнительная политология. Теория и методология измерения демократии. – СПб., 1999.

Хенкин С. Политика пакта: испанские иллюстрации //Полис. – 1996. - №5.

Семінар №14. Пострадянський транзит: оцінка попередніх результатів.

1. Специфіка і стартові умови посткомуністичного транзиту.

2. Критерії оцінки та результати демократичних трансформацій у країнах колишнього СРСР.

Теми рефератів

Моделі й результати пострадянських трансформацій: порівняльний аналіз

Проблема наукового визначення сутності політичних режимів у посткомуністичних країнах.

Особливості сьогоднішнього політичного режиму в Росії (Білорусі – за вибором).

Питання для самоконтролю і обговорення:

- Якими рисами і особливими умовами пояснюють дослідники специфіку пострадянського демократичного транзиту?

- В чому, на вашу думку, полягає «радянська спадщина» щодо країн колишнього СРСР і як це відбивається на процесах демократичних перетворень?

- Як співвідносяться між собою процеси ринкових економічних реформ і впровадження політичних інститутів демократії? Чи існує якась оптимальна модель їх поєднання?

- Чим відрізняються моделі пострадянських перетворень у країнах Балтії, Середньої Азії та в колишніх слав’янських республіках СРСР?

- Що таке «гібридні режими» і якими вони можуть бути за змістом?

- За якими критеріями визначаються індекси демократичного розвитку?

- Які оцінки результатам демократичним перетворенням на пострадянському просторі дають міжнародні дослідницькі центри, західні й вітчизняні фахівці?

- Які перспективи має, на вашу думку, демократичний процес у різних країнах колишнього СРСР?

Література

Ванштейн Г. Посткоммунистическое развитие глазами западной политологии //МЄиМО. – 1997. - №7,8.

Васович В. Переходы к демократии в посткоммунистических странах (парадоксы перехода-демократизации) //Вестн. МГУ. Сер.18. – 1998. - №2.

Гельман В. Я. Из огня да в полымя? (Динамика постсоветских режимов в сравнительной перспективе) //Полис. – 2007. - №2.

Гельман В. Россия в институциональной ловушке // Pro et Contra. -2010, июль-октябрь.

Дракохруст Ю. Модернизация по-белорусски //Неприкосновенный запас. – 2011. - №1.

Иванов В.Г. Кризис на пути или кризис пути? Перспективы демократического транзита на постсоветском пространстве//Вестн. Рос. ун-та дружбы народов.–Сер. Политология.–2006.- №7.

Карозерс Т. Трезвый взгляд на демократию //Pro et Contra/ - 2005 июль-август.

Макаренко Б. И. Посткоммунистические страны: некоторые итоги трансформации //Полития. – 2008. - №3.

Мачкув Е. Преобразование коммунистического тоталитаризма и посткоммунистическая системная трансформация: проблемы, концепции, периодизация //Полис. – 2000. - №4.

Мельвиль А. Ю. О траектории посткоммунистических трансформаций //Полис. – 2004. - №2.

Прокофьев А. В. Институциональные факторы трансформации политических режимов Грузии, Киргизии и Украины (нач. 2000-х годов) //Политэкс. – 2010. - №2.

Романюк О. Моделі посткомуністичних трансформацій //Політичний менеджмент. – 2006. - №3.

Рябушкина В. А. Современные квазидемократии //Полития. – 2008. - №4.

Семінар №15-16. Перехід України до демократії: умови, проблеми, перспективи.

1. Особливості стартових умов українських пострадянських перетворень.

2. Еволюція політичного режиму України: зигзаги демократизації.

3. Протиріччя, перешкоди й перспективи українського руху до демократії.

Теми рефератів

Український рух до демократії: здобутки й прорахунки.

Українська демократія у дзеркалі суспільної думки (за результатами соціологічних опитувань)

Питання для самоконтролю й обговорення

- Чи придатні аналітичні моделі демократичних транзитів для пояснення особливостей трансформації політичного режиму в сучасній Україні? Якщо це так, то спробуйте зробити власний аналіз українського політичного процесу за роки незалежності (NB!!! Можливе виконання цього завдання як письмової домашньої роботи)

- Які проблеми і перешкоди ви бачите у здійсненні українських демократичних реформ?

- На якому етапі демократичного транзиту, на вашу думку, знаходиться сьогодні Україна?

- Чи позначилися події «помаранчевої революції» на прискоренні демократичних перетворень в Україні ?

- Які перспективи має український демократичний транзит і що треба зробити заради оптимізації цього процесу?

Література

Головаха Є., Паніна Н. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до «помаранчевой революції» //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. - №3.

Денісенко В. Реформування інституційної системи політичних відносин та влада в державах транзитного характеру (на прикладі України) //Вісник Львів. ун-ту. Філософськи науки. – 2008. Вип.11.

Колодій А. До питання про політичний режим в Україні //Сучасність. – 1999. - №7-8.

Куценко О. Зигзаги демократизації політичного режиму в Україні //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. - №3.

Мациевский Ю. Смена, транзит или цикл: динамика политического режима в украине в 2004-2010 гг. //Полис. – 2010. - №5.

Панина Н. Демократизация в Украине и оранжевая революция в зеркале общественного мнения //Зеркало недели. – 2006. - №19.

Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу //Людина і політика. – 2003. - №5.

Романюк О. Транзитивні демократії (про визначення характеру політичних режимів перехідних суспільств) //Людина і політика. – 2004. – №2.

Рудік А. Україна в контексті демократичних транзитів „третьої хвилі” //Вісн. УАДУ. – 2000. -№1.

Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація /За ред.. проф.. В. Ісаїва. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.