Картка самостійної роботи № 2

Тема: Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації.

План:

1. Розробка кодів та методи контролю їх правильності.

2. Класифікатори економічної інформації.

3. Характеристика національних класифікаторів економічної інформації.

Методичні рекомендації:

При самостійному вивчені даної теми студентам необхідно ознайомитись із спеціальний документ «Опис системи класифікації та кодування», який містить усі відомості про об’єкти, що класифікуються і кодуються, про застосовувані системи класифікації і кодування, про структури кодів і т. ін. Описати послідовність проектування кодів. Детально розглянути основні методи кодування економічної інформації.

Також слід дати визначення класифікаторам економічної інформації, та назвати основне їхнє призначення. А також назвати та охарактеризувати основні види класифікаторів. Доцільно звернути увагу на єдину систему класифікації та кодування техніко-економічної інформації, описати види та групи, що входять до її складу.

Крім того слід розкрити зміст національних класифікаторів економічної інформації та назвати мету їхнього використання.

Форма контролю: тестування.

Основна література:

1. В.Д. Шквір та ін. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник / Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан А.С. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2003. – 268с. (с.40 – 50);

Додаткова література:

1. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово – кредитних установах: Навч. посібник. – 2 – ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 239с. (с. 16 – 24).

2. Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 339с. (с. 14 – 23).

1. Розробка кодів та методи контролю їх правильності.

У процесі проектування і створення автоматизованих інформаційних систем розробляється спеціальний документ «Опис системи класифікації та кодування», який містить усі відомості про об’єкти, що класифікуються і кодуються, про застосовувані системи класифікації і кодування, про структури кодів і т. ін.

Кодувати об’єкти та їх угрупування, тобто створювати та проставляти коди, можна різними способами: вручну, друкарським способом, автоматизовано (з ЕОМ), за допомогою спеціального обладнання.

Щоб спроектувати код, необхідно:

1. визначити сукупність об’єктів, які мають кодуватися;

2. вибрати системи класифікації та кодування;

3. визначити довжину коду та його структуру.

Під час автоматизованої обробки економічної інформації, особливо в системах обробки фінансової інформації, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в інформаційних системах намагаються забезпечити автоматизований та автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на використанні методу контрольних чисел або, точніше, контрольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до контрольованого коду включають додаткове число, значення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи решту розрядів цього самого коду.

Для розрахунку контрольного розряду широко використовують методи контролю за модулем 9,10,11,13. Їх суть у тому, що спочатку визначається сума S розряді коду (сума добутків Пі, одержаних при множенні кожного розряду пі на його вагу, або порядковий номер Рі в коді, тобто Пі = Рі* пі), поті м її ділять на вибраний модуль m і одержаний залишок d від ділення віднімають з того ж модуля. Одержана різниця R = m – d (або її молодший розряд) у вигляді контрольного розряду приписується до коду справа.

Приклад. Розрахувати контрольний розряд числа 24856 за модулем 9.

S = 2*5+4*4+8*3+5*2+6*1=66

S/m = 66/9 = 7(3) тобто d = 3

R = m – d = 9 – 3 = 6

Отже, число з контрольним розрядом 248566.

При вводі таких кодів в ЕОМ програмним шляхом виконуються необхідні контрольні обчислення.

Контрольне підсумовування можна організувати за рядком або графою документа.

Контрольна сума – це сума усіх цифрових реквізитів в контролюючій послідовності. Визначається вона до переносу даних на машинний носій вручну за допомогою калькуляторів. Прикладом може служити пошук контрольних сум для нижче наведеного документа.

Цех	Табельний номер	Код деталі	Кількість	Контрольна сума
01	1000	202	30	1233
01	1000	103	10	1114
01	1000	301	20	1322

Після переносу даних на машинні носії контрольну суму знову підраховують, але вже за допомогою програми. Незбіг контрольних сум, підрахованих вручну і автоматично, свідчить про помилковий рядок.

Використовуючи контрольну суму за графою документа, аналогічно можна виявити місцезнаходження помилку. Досить часто в бухгалтерських розрахунках застосовуються надлишкові запису, які характеризують документ в цілому. До таких методів належить балансовий контроль. Припустимо, необхідно видати користувачу відомість такого змісту:

Прізвище, ім’я, по – батькові	Табельний номер	Заробітна плата	Утримано	До видачі на руки
А	100	300,00	102,00	198,00
В	101	105,00	12,50	92,50
С	102	176,50	19,25	157,25
		581,50	133,75	447,75

Контроль полягає в обчисленні і порівнянні сум:

581,50 – 133,75 = 447,75