- •Лабораторна робота 1 визначення маси цинку методом витіснення
- •Тиск насиченої водяної пари при різних температурах
- •Вивчення класів неорганічних сполук
- •Визначення кількості теплоти нейтралізації лугу сильною кислотою
- •Дослідження впливу концентрацій реагуючих речовин на швидкість реакції натрій тіосульфату й сульфатної кислоти
- •Загальні властивості розчинів
- •Приготування розчину з наважки твердої речовини й води
- •Приготування розчину сульфатної кислоти із заданою масовою часткою з більш концентрованої сульфатної кислоти та води
- •Реакції в розчинах електролітів Зміщення рівноваги в напрямку утворення малодисоційованих і газоподібних речовин
- •Вплив однойменних іонів на ступінь дисоціації слабкого електроліту
- •Утворення малорозчинних сполук
- •Кислотно-основна рівновага у водних розчинах солей. Гідроліз солей Забарвлення кислотно-основних індикаторів у різних середовищах
- •Солі, утворені сильними основами й сильними кислотами
- •Солі, утворені сильними кислотами й слабкими основами
- •Солі, утворені сильними кислотами й слабкими основами
- •Дослідження факторів, що мають вплив на ступінь гідролізу солей
- •Взаємне підсилення гідролізу при взаємодії розчинів солей
- •Окисно-відновні реакції Окисники – аніони вищих оксигеновмісних кислот
- •Вплив характеру середовища на проходження окисно-відновних реакцій
- •Гідроген, оксиген Отримання водню
- •Отримання кисню
- •Термічний розклад гідроген пероксиду
- •Окисні властивості гідроген пероксиду
- •Відновні властивості гідроген пероксиду
- •Лабораторна робота 10 підгрупа галогенів Отримання хлору
- •Отримання брому
- •Отримання йоду
- •Властивості йоду
- •Отримання гідроген хлориду і хлоридної кислоти
- •Відновні властивості галогенід-іонів
- •Властивості хлорної води
- •Властивості білильного вапна (кальцій гіпохлориту–хлориду)
- •Властивості калій хлорату (V)
- •Лабораторна робота 11
- •Отримання сульфур (IV) оксиду
- •Лабораторна робота 12 сполуки нітрогену Отримання аміаку
- •Рівновага в розчині аміаку
- •Отримання нітроген (і) оксиду і його властивості
- •Отримання нітроген (іі) оксиду і його властивості
- •Нітроген (IV) оксид і його властивості
- •Подійте в пробірках на підкислені сульфатною кислотою розчини калій перманґанату та калій біхромату розчином калій або натрій нітриту. Визначте зміну забарвлення розчинів. Напишіть рівняння реакцій.
- •Вивчення відновних властивостей кислот і солей фосфору в нижчих ступенях окиснення
- •Отримання і властивості солей карбонатної кислоти
- •Силікатна кислота та її солі
- •Отримання борної кислоти
- •Властивості борної кислоти
- •Солі борних кислот
- •Аналітична реакція виявлення іонів кальцію
- •Дія кислот на алюміній
- •Взаємодія алюмінію з лугом
- •Окисні властивості манган (IV) оксиду
- •Окисні властивості калій манґанату (VII)
- •Ферум, кобальт Реакція заліза та кобальту на кислоти
- •Властивості та добування гідроксидів феруму й кобальту
- •Властивості солей феруму (іі)
- •Властивості солей феруму (ііі)
- •Розчини. Реакції в розчинах електролітів. Гідроліз солей. Добуток розчинності. Водневий показник. Окисно-відновні реакції. Комплексні сполуки
- •Неметали
- •Варіанти завдань
Загальні властивості розчинів
Визначення масової частки розчину за його відносною густиною
Візьміть у лаборанта склянку з розчином, масову частку якого потрібно визначити. Ознайомтесь із ареометром і з’ясуйте ціну поділки. На око можна оцінити 1/3 малої поділки, тобто за допомогою ареометра можна визначити відносну густину з точністю до 0,003 г/см3.
Налийте в циліндр приблизно 250 мл розчину (20°С) і обережно опустіть у нього ареометр. Зніміть і запишіть показання ареометра (слідкуйте, щоб під час досліду ареометр не торкався до стінок циліндра).
Підніміть ареометр на 12 см, знов опустіть його в розчин і ще раз визначте його показання. Розчин вилийте у склянку. Ареометр помийте.
Користуючись таблицею, знайдіть, яка масова частка відповідає знайденій густині розчину. Якщо в таблиці відсутнє знайдене значення густини, потрібно застосувати метод інтерполяції – встановлення проміжного значення величини за двома крайніми.
Наприклад, для розчину калій нітрату відносна густина 1,083 у таблиці відсутня, але є значення величин – меншої (1,076) і більшої (1,090). Обчислюють різницю між значеннями та масовими частками розчинів:
1,090 – 14%
1,076 – 12%
.
0,014 – 2,0%
Знаходять різницю між величиною густини, визначеною ареометром, і меншою табличною: 1,083 – 1,076 = 0,007.
Складають пропорцію:
0,014 – 2%
0,007 – х%
.
Знайдене число додають до меншої табличної величини масової частки 12% + 1% = 13% - воно відповідає концентрації досліджуваного розчину.
Приготування розчину з наважки твердої речовини й води
Приготуйте 250 (100) мл розчину з масовою часткою натрій сульфату 10% із кристалогідрату Na2SO4∙10H2O та води.
Спочатку необхідно обчислити, скільки грамів кристалогідрату й мілілітрів води треба взяти для приготування розчину.
Відповідну наважку кристалогідрату спочатку розчиніть у невеликій кількості води в склянці, а потім перелийте в мірну колбу на 250 (100) мл і додайте дистильованої води до позначки. Виміряйте за допомогою ареометра густину розчину й порівняйте з табличною величиною.
Замість натрій сульфату можна приготувати розчини з масовими частками солей 10% виходячи з MgSO4∙7H2O (густина розчину 1,103 г/см3) або CuSO4∙5H2O (густина розчину 1,107 г/см3).
Приготування розчину сульфатної кислоти із заданою масовою часткою з більш концентрованої сульфатної кислоти та води
Виміряйте ареометром густину даної сульфатної кислоти. За таблицею визначте її масову частку. Обчисліть, яку кількість цієї кислоти потрібно взяти для приготування 100 мл розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,2 моль/л.
Мірну колбу заповніть приблизно до половини дистильованою водою і налийте в неї розрахований об’єм кислоти. Оскільки розчинення кислоти супроводжується виділенням тепла, охолодіть колбу під струменем проточної води до кімнатної температури. Долийте дистильованої води в колбу до мітки. Закрийте колбу пробкою і ретельно збовтайте її вміст.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 6