4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Завдання організації життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій, яке спрямоване насамперед на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізація соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Виконання цього завдання передбачає:

- тимчасове розселення громадян, що потерпіли в безпечних районах;

- організація харчування в районах лиха і тимчасового розселення;

- забезпечення населення, що потерпіло одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

- надання фінансової допомоги потерпілим;

- забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення;

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження.

Це завдання реалізовується виконанням наступних заходів:

- надання допомоги ураженим;

- евакуація населення з районів лиха і осередків ураження;

- проведення карантинно-обсерваційних заходів;

- забезпечення громадського порядку в районах лиха та осередках ураження;

- проведення заходів життєзабезпечення населення;

- соціально-психологічна реабілітація населення;

- проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт:

- створюються і підтримуються в готовності до дії сили цивільного захисту;

- притягуються у разі необхідності інші сили незалежно від їх відомчої приналежності, а також рятувальні добровільні сили;

- здійснюється підготовка органів управління цивільної оборони;

- готуються необхідні технічні засоби;

- забезпечується дотримання вимог по безпеці особовим складом сил

Цивільного захисту;

- підтримується інженерне, хімічне, медичне, транспортне і матеріальне забезпечення дій сил цивільногозахисту.

6. Створення системи аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження та контролю за радіоактивним і бактеріологічним зараженням, підтримки їх у готовності до надійного функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного та військового часу.

Організатором діяльності цих систем є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

Реалізація цього завдання здійснюється таким чином:

Спеціальні підрозділи спостереження і контролю здійснюють збір даних про техногенно-екологічну обстановку на підвідомчій території і об'єктах. Ці дані цілодобово передаються в "Кризовий центр" Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України. Про загрозливі явища дані передаються негайно. Зворотні дані з "Кризового центру" передаються до органів управління - в МНС України і в Постійну Урядову комісію. Комісія ухвалює рішення по залученню сил цивільного захисту для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Для екстреного оповіщення населення і персоналу на радіаційно та хімічно - небезпечних об'єктах створюються локальні системи оповіщення та зв’язку. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів.

Управління силами цивільного захисту в ході ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює Командування МНС.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільного захисту, її органів управління та сил, навчання населення умінню застосовувати засоби індивідуального захисту /ЗІЗ/ і уміло діяти в надзвичайних ситуаціях.

До керівного складу відносяться посадові особи, що очолюють уряд України і Криму, міністри, керівники відомств, керівники державної адміністрації області, району, міста, адміністрацій підприємств, установ і організацій, командири спеціалізованих формувань цивільної оборони центрального підпорядкування.

Підготовка керівного складу цивільного захисту здійснюється на центральних і територіальних курсах. Новопризначених на посаду - в рік призначення, протягом 5 днів; всіх інших - в терміни, встановлені рішенням начальника цивільного захисту України один раз в 5 років.

Підготовка вчителів початкової та середньої шкіл з питань цивільного захисту здійснюється щорічно протягом одного дня під час зимових канікул.

Викладачі предмета "Цивільного захисту" вищих учбових закладів проходять підготовку під час методичних конференцій один раз в три роки протягом трьох днів, а також на Центральних курсах цивільного захисту промислової і екологічної безпеки України.

Населення проходить підготовку по групах:

учні початкової та середньої школи - за спеціальними програмами під керівництвом вчителів;

учні старших класів і навчально-виховних закладів - за програмою допризовної підготовки «Захист Вітчизни»;

студенти вищих учбових закладів - за спеціальними програмами;

робітники підприємств, установ та організацій, а також особовий склад невоєнізованих формувань цивільної оборони - під час об'єктового тренування і комплексних навчань один раз в 3 роки.

Населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування, самостійно вивчає пам‘ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту та має отримувати відомості про потенційну небезпеку, що характерна для місць його проживання, та методи реагування на неї у консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування, а також через засоби масової інформації та іншу наочну продукцію.

Фінансування заходів з навчання населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування, діям у надзвичайних ситуаціях та пропаганди знань з цивільного захисту здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів.

Правові основи цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України (254к/96-ВР), закони України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14), "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР), "Про гідрометеорологічну діяльність" (443-XIV), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (710-07), "Про страховий фонд документації України" (2332-III), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-V), "Про місцеві державні адміністрації" (586-XIV), "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.