II. Основні цілі, завдання та пріоритети соціально-економічного розвитку.

У цьому розділі наводять пояснення щодо основних цілей і пріоритетів у розвитку економіки та соціально-культурної сфери. визначають найважливіші завдання та параметри окремих сфер економіки, галузей промисловості і сільського господарства, вка­зують передбачені шляхи вирішення першочергових проблем та усунення диспропорцій.

Головною метою програми на сучасному перехідному етапі реформування економіки є вирішення поточних проблем, а саме:

припинення спаду виробництва, його стабілізація, поступове на­рощування обсягів виробництва продукції та послуг з урахуван­ням загальнодержавних завдань і пріоритетів, наявних ресурсних можливостей і стану фінансово-економічного потенціалу регіону.

Найважливішим соціальним завданням є створення міцних засад для послідовного підвищення якості життя населення, ефек­тивного використання трудових ресурсів, поліпшення демографічної ситуації на засадах стабільного й ефективного

546

функціонування сфери виробництва та широкого розвитку міжрегіонального та зовнішньоекономічного співробітництва.

Найважливішими завданнями та пріоритетними напрямами для більшості регіонів повинні бути:

удосконалення галузевої структури промисловості за раху­нок диверсифікації виробництва, зменшення питомої ваги добув­них і підвищення питомої ваги переробних галузей, розвитку наукомістких виробництв у машинобудуванні;

активне проведення санації та реструктуризації підприємств, їхнього технічного переозброєння, розвиток міжгалузевих вироб­ництв та поглиблення міжрегіональної кооперації у межах краї­ни;

переорієнтація окремих підприємств машинобудівної, обо­ронної та інших галузей на випуск якісних товарів народного спо­живання, медичного обладнання, дефіцитних комплексів машин і устаткування для сільського господарства, будівництва, харчо­вої і переробної промисловості, таропакувальних матеріалів тощо:

випереджувальний розвиток АПК, досягнення раціональної спеціалізації регіону щодо виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарської сировини та продукції її переробки;

інтенсивний розвиток морегосподарського комплексу (у при­морських регіонах);

розвиток курортно-рекреаційного господарства і туризму (у відповідних регіонах);

раціональне використання мінерально-сировинних та вторин­них ресурсів, відходів виробництва;

зміцнення матеріальної бази соціальної інфраструктури у сільській місцевості, у районах, де розміщене евакуйоване внаслідок аварії на ЧАЕС населення, а також у районах, куди по­вертаються на постійне проживання депортовані народи;

забезпечення надійного водопостачання та стабільної робо­ти комунального господарства і міського транспорту в обласних центрах та інших містах;

збереження етнографічної самобутності регіонів, охорона та відродження пам'яток історії і культури.

547

Треба пам'ятати, що кожний регіон має свої специфічні про­блеми у розвитку господарства і соціально-культурній сфері. відмінні умови соціально-економічного стану та різні перспекти­ви розвитку залежно від природних умов, структури господарства. ступеня концентрації промисловості тощо. Це зумовлює своєрідність цілей, завдань і засобів вирішення економічних і соціально-культурних проблем у конкретному регіоні. Однак і за цих умов принциповим залишається положення про потребу дот­римання пріоритетів загальнодержавного значення та органічної єдності розвитку продуктивних сил регіонів із завданнями соціально-економічного розвитку країни в цілому. Головними пріо­ритетними напрямами на плановий період, враховуючи реальні інвестиційні можливості територій, повинні бути такі: будівниц­тво об'єктів виробничого призначення, соціальної та виробничої інфраструктури; створення сприятливих умов для розвитку рин­кового середовища, експортних та імпортозамінних виробництв у районах, що мають для цього реальні можливості; активне ви­конання всього комплексу заходів щодо реформування економіки регіону.

Особливу увагу акцентують на фінансовому забезпеченні програми. У цьому розділі подають зведену інформацію про загальні обсяги фінансових ресурсів, потрібних для виконання завдань і заходів програми, з розподілом їх на фінансування по­точних заходів та завдань розвитку.

Показники обсягу потрібних коштів повинні бути визначені щодо джерел фінансування: з коштів місцевих бюджетів; поза­бюджетних, резервних, валютних коштів місцевих бюджетів;

коштів загальнодержавного бюджету, підприємств і організацій, населення, іноземних інвесторів. Подають також інформацію про розподіл коштів у розрізі основних галузей (сфер) господарства.

Враховуючи вкрай складну економічну ситуацію в країні, вирішення соціально-економічних проблем у регіоні треба орієнтувати більше на власні ресурсні можливості, фінанси місцевих бюджетів, підприємств і організацій, кошти населення та залучені кошти іноземних інвесторів. Залежно від очікуваних

548

фінансових ресурсів визначають реальні проекти спорудження об'єктів виробничого, природоохоронного та соціально-культур­ного призначення.

Система основних показників програми соціально-економічного розвитку регіонів дає кількісну характеристику відтворювальних завдань програми у різних сферах залежно від фінансових ресурсних можливостей регіону і залучених коштів іноземних інвесторів та населення. Використовують вартісні і натуральні, абсолютні та відносні показники.

Для введення до проекту програми економічного і соціаль­ного розвитку регіону рекомендують систему показників, об'єдна­них у такі блоки:

1. Загальноекономічні (зведені) показники.

2. Кількість та зайнятість населення.

3. Розвиток сфери виробництва. Промисловість. Сільське господарство. Лісове господарство. Транспорт і зв'язок. Інвестиційно-будівельний комплекс.

4. Рівень життя населення та розвиток соціальної сфери. Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення.

Споживання товарів і послуг. Житлово-комунальне господарство. Освіта і культура. Охорона здоров'я, фізична культура і спорт.

5. Структурні та інституціональні перетворення в економіці, демонополізація виробництва, розвиток підприємництва.

6. Використання природних ресурсів і охорона довкілля.

7. Використання вторинних ресурсів.

8. Фінансові показники.

9. Зовнішньоекономічна діяльність.

10. Основні показники соціально-економічного розвитку міст і районів.

549

14.10.3. Реалізація програм економічного і соціального розвитку регіонів

Ефективність програм економічного і соціального розвитку регіону зумовлена автономними схемами адміністративного уп­равління і певними механізмами фінансування.

У розвинутих країнах світу для цього використовують кон­сорціуми - об'єднання підприємств і організацій для виконання великих регіональних програм у формі відкритих акціонерних то­вариств.

В Україні з метою сприяння реалізації названих вище про­грам доцільно було б, насамперед, виділити у державному бюд­жеті окрему статтю "Фінансування державних регіональних про­грам" та аналогічні статті на рівні місцевих бюджетів; зменшити частку відрахувань областей у державний бюджет з \'мовою цільо­вого використання коштів, що залишаються, на реалізацію про­грамних заходів; запровадити практику надання державних до­тацій, субвенцій, преференцій тільки учасникам програми; нада­ти право учасникам програми за клопотанням департаменту от­римувати пільгові кредити під гарантії уряду або місцевих органів влади.

Для забезпечення постійного контролю за ходом виконання завдань і заходів програми економічного й соціального розвитку-регіону рекомендовано створити обласну Координаційну раду на чолі із першим заступником (заступником) голови облдержадмі­ністрації. До складу цієї ради доцільно ввести керівництво уп­равлінь і відділів облдержадміністрації- представників банківсь­ких і статистичних установ, деяких керівників органів місцевого самоврядування та окремих підприємств.

Головним завданням Координаційної ради є забезпечення дієвого контролю за реалізацією заходів програми, щокварталь­ний розгляд стану виконання поставлених завдань, визначення причин відхилення прогнозованих показників програми, підго­товка пропозицій (на обласний та центральний рівні управління) для виправлення виявлених відхилень, уточнення показників про­грами.

550

Для забезпечення тісної взаємодії місцевих органів виконав­чої влади і місцевого самоврядування та спрямування їхніх зу­силь на виконання програми економічного і соціального розвит­ку регіону доцільно при райдержадміністраціях та міськвиконко­мах (міст обласного підпорядкування) також створювати відповідні координаційні ради.

Головне завдання цих рад - забезпечити систематичне сте­ження за показниками програми на рівні міст та районів, готува­ти пропозиції щодо надолуження відставань у виконанні програм­них завдань або вносити окремі зміни у визначені завдання та подавати ці пропозиції на розгляд обласної Координаційної ради.

На території регіонів соціально-економічні процеси регулю­ють центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за допомогою економічних та адміні­стративних методів.

До економічних важелів на регіональному рівні належать такі:

дохідна та видаткова частини місцевих бюджетів;

пільговий режим оподаткування окремих галузей;

обсяги місцевих податків і зборів;

регіональний контракт на виготовлення та постачання про­дукції, виконання робіт, надання послуг;

утворення позабюджетних, цільових, резервних та валютних фондів для вирішення економічних та соціально-культурних про­блем регіону;

об'єднання на договірних засадах коштів підприємств і орга­нізацій з метою їх спрямування на вирішення окремих місцевих проблем;

створення з коштів місцевих бюджетів та позабюджетних джерел об'єктів ринкової, соціальної, виробничої інфраструкту­ри для обслуговування підприємницьких структур та населення;

залучення іноземного капіталу для розвитку окремих підприємств і організацій у виробничій, соціально-культурній, екологічній сферах;

розвиток міжрегіонального співробітництва, прикордонної та прибережної торгівлі.

551

Адміністративними важелями на загальнодержавному рівні є такі:

своєчасне виконання законодавчо-нормативних актів цент­ральних органів влади;

запровадження квот на імпорт та експорт товарів:

визначення лімітів споживання електричної та теплової енергії;

передача до управління регіональних органів виконавчої вла­ди і місцевого самоврядування окремих об'єктів загальнодержав­ної власності;

удосконалення структур управління соціально-економічни­ми процесами на центральному та регіональному рівнях.

До адміністративних важелів на регіональному рівні належать:

запровадження лімітів використання місцевих природних ре­сурсів. лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин у

довкілля;

визначення лімітів розміщення відходів;

надання дозволу фізичним особам займатися підприємниць­кою діяльністю;

відведення земельних ділянок для будівництва відповідних об'єктів;

укладання угод з підприємствами й організаціями для пере­дачі ними у відання органів місцевого самоврядування об'єктів соціальної інфраструктури:

ініціювання питань про створення спеціальних (вільних) еко­номічних зон на території регіону;

вжиття заходів для удосконалення структур управління на об­ласному; міському та районному рівнях;

організаційне забезпечення виконання законодавчо-норматив­них актів центральних органів влади та місцевих органів вико­навчої влади і місцевого самоврядування.

У разі реалізації програм із залученням іноземних інвестицій доцільно запровадити практику державного протекціонізму, звільняти учасників програми від оподаткування в розмірі відра­хувань у місцеві бюджети.

552

14.11. Місцеві бюджети. Формування обласного бюджету

14.11.1. Роль місцевих бюджетів у зміцненні місцевого самоврядування

У Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та Законом про бюджетну систему.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети в частині, яку формують з коштів державного бюджету, для їхнього відповідного розподілу між територіальними грома­дами або для виконання спільних проектів, та з коштів, залуче­них на договірних засадах з місцевих бюджетів, для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контро­люють їхнє виконання.

Складанням і виконанням районних та обласних бюджетів займаються відповідні державні адміністрації згідно з цим Зако­ном та Законом про бюджетну систему.

Самостійність місцевих бюджетів гарантована власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодер­жавними доходами, а також правом самостійно визначати напря­ми використання коштів місцевих бюджетів.

Втручання державних органів у процес складання, затверд­ження і виконання місцевих бюджетів недопустиме, за винятком випадків, передбачених законами.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на підставі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, які запроваджує Верховна Рада. Розмір частки місцевих бюджетів у загальному обсязі бюджету України залежить від обсягу функції управління, що передається на місцевий (регіональний) рівень, від політичної та економічної ситуації в країні в цілому, а також від прийнятої у державі системи управління господарською діяль­ністю.

553

Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місце­вого самоврядування конкретизовані у статті 16 Закону. Законом передбачено таке.

1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особа­ми і наділені цим та іншими законами власними повноваження­ми. у межах яких діють самостійно і відповідають за свою діяльність відповідно до закону.

2. Органам місцевого самоврядування законом можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

3. Матеріальною фінансовою основою місцевого самовря­дування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, зем­ля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіаль­них громад, сіл, селищ, міст. районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

4.Рішення про наділення міських рад правами щодо управ­ління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності терито­ріальних громад районів у містах, приймають на місцевих рефе­рендумах відповідних громад. У разі. якщо територіальна грома­да району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самовряду­вання районів у місті, міська рада провадить управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних гро­мад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

5. Від імені і в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності мають відповідні ради.

6. Місцеві бюджети є самостійними, вони не входять до Дер­жавного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

554

7. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місце­вих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

8. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її ство­рення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а та­кож матеріально-технічні та інші ресурси, потрібні для здійснен­ня цих повноважень, контролює їхнє виконання.

9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, об­ласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба Ук­раїни і своєю назвою, рахунки в установах банків України.

У демократичних державах під час формування доходів місцевих бюджетів перевага може бути віддана або принципові бюджетної еквівалентності, тобто податкової справедливості (коли місцеві бюджети зростають зі збільшенням обсягу податків, які збирають у цьому регіоні), або принципові національної солідар­ності, який грунтується на вирівнюванні фінансових можливос­тей регіонів. В Україні додатково використовують техніку стяг­нення податків. Зокрема, більш ніж половину доходів від рент­них платежів за нафту і природний газ, які видобувають в Україні, одержує Київ, оскільки тут розташовані головні організації до­бувних підприємств. У Києві 1994 p. мобілізовано 13% усіх по­даткових надходжень держави, у 1995 - 12,2, у 1996 - 15,3%. До категорії "багатих" територій, тобто тих, де показники податко­вих доходів на особу були вищі, ніж у середньому в Україні у 1996 p., належать М.Київ, Запорізька, Дніпропетровська, Донець­ка, Полтавська, Сумська та Харківська області. Водночас, більшість адміністративно-територіальних одиниць України мож­на віднести до категорії "бідних". У 1996 p. таких областей було 20. Що стосується найбіднішої території, то її доходи на особу в 1996 р, становили 43% від середнього в Україні показника¹.

Кожна обласна державна адміністрація та відповідна ра-

_____

¹ Кравченко B.I. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії та прак­тики. К., 1997. С. 142-143.

555

йонна державна адміністрація (міськвиконком) беруть на себе взаємні зобов'язання щодо своєчасного та повного виконання рішення обласної ради "Про обласний бюджет області". У цьо­му документі, зокрема, зазначено, що обласна державна адміні­страція зобов'язана:

1) сприяти формуванню доходів місцевих бюджетів нижчо­го рівня;

2) у разі тимчасових касових розривів у процесі виконання районного (міського) бюджету за клопотанням райдержадміністрації (міськвиконкому) приймати рішення про надання позички в межах поточних бюджетних призначень;

3) компенсувати для збалансування мінімального бюджету кошти, що не донадходять у результаті допущення держадмініст­рацією помилок;

4) забезпечити дотування місцевого бюджету відповідно до розпису доходів та видатків з поквартальним розподілом згідно з затвердженим обласним бюджетом.

Дотують місцевий бюджет пропорційно до виконання інди­кативних показників надходження до бюджету на території відпо­відного району (міста) конкретної області, затверджених рішен­ням обласної ради "Про програму соціально-економічного та куль­турного розвитку області на поточний рік".

Відповідно районна державна адміністрація (міськвиконком) бере на себе такі зобов'язання:

1) забезпечити мобілізацію на території району (міста) над­ходжень до бюджету на рівні індикативних завдань на поточний рік;

2) своєчасно подавати в облдержадміністрацію обгрунтовані клопотання про надання позики у разі тимчасових касових роз­ривів у процесі виконання районного (міського) бюджету та за­безпечити їхнє повернення до 1 січня наступного року;

3) на суму отриманих дотацій (позик) із обласного бюджету? за рахунок надання банківського кредиту зменшувати обсяги пе­редбачених з нього дотацій бюджету району (міста) на суму опла­чених відсотків за цей кредит;

556

4) забезпечити виконання постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни і Національного банку України від 31 січня 1996 p. № 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню".

14.11.2. Використання фінансових ресурсів регіону. Бюджетні субсидії, дотації, субвенції

Фінансові ресурси регіону використовують насамперед за допомогою економічного механізму управління господарською діяльністю, мотиваційних стимулів до виконання інвестиційних проектів, інтересів територіальних органів влади у реалізації кон­кретних державних програм тощо. Відсутність належних моти­ваційних стимулів у виконавців інвестиційних проектів у попе­редні роки в Україні призводила до того, що капіталовкладення, які фінансували з бюджетів, зазвичай, використовували не по­вністю. Розпорошеність централізованих бюджетних коштів між численними міністерствами і відомствами та відсутність назва­них стимулів посилює існуючу диференціацію регіонів за рівнем витрат місцевих бюджетів з розрахунку на особу, що видно з рис.14.7¹.

Головним призначенням видатків місцевих бюджетів є такі:

забезпечення функціонування та розвитку підприємств, об єктів, установ соціально-побутової і культурної сфери - шкіл, дитячих садків, бібліотек, лікарень тощо; підтримка функціонування і роз­витку підприємств житлово-комунального господарства (утриман­ня житлового фонду, прибирання вулиць, забезпечення функціону­вання водо-каналізаційних мереж, міського комунального транс­порту тощо); забезпечення виконання функцій державного управ­ління, судочинства, охорони громадського порядку; розвиток

_____

¹ Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення ре­форм // Економіка України. 1998. №3. С.37.

557

Рис. 14.7. Витрати місцевих бюджетів у розрахунку на особу, % до середніх в Україні:

1 - АР Крим; області: 2 - Вінницька, 3 - Волинська, 4 - Дніпропетровська, 5 - Донецька, б - Житомирська, 7 - Закарпатська, 8 - Запорізька, 9 - Івано-Франківська, 10 - Київська, 11 - Кіровоградська, 12 - Луганська, 13 - Львівська, 14 - Миколаївська, 15 - Одеська, 16 - Полтавська, 17 - Рівненська, 18 - Сумська, 19 - Терно­пільська, 20 - Харківська, 21 - Херсонська, 22 - Хмельницька, 23 - Черкаська, 24 - Чернівецька, 25 - Черні­гівська, 26 - м.Київ.

558

підприємств комунальної власності (підпорядкованих місцевим Радам народних депутатів); виконання функцій соціального забез­печення населення; субсидіювання бюджетів місцевих рад та ін.

Видатки органів місцевого самоврядування на потреби те­риторіальних громад, їхній розмір і цільове спрямування визна­чені місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані з вжит­тям районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними та обласними бюджетами.

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створен­ня) ради та їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні ад­міністрації в цілях і обсягах, що затверджені відповідними рада­ми.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо Законом передбачені видатки поточного бюджету і видатки бюджету роз­витку.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів, які утримують з бюджетних асигнувань і які не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету розвитку витрачають на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'яза­них з інвестиційною та інноваційною діяльністю, а також на фінан­сування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяють на дві частини: ви­датки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Кошти, одержані на розвиток регіону, треба витрачати на за­садах внутрішньорегіональної, внутрішньообласної концентрації зусиль з метою досягнення найвищої ефективності витрат. Інак­ше кажучи, витрачання коштів, призначених на розвиток регіону,

559

повинно бути сконцентровано на об'єктах і в місцях, що мають найвищий потенціал майбутнього економічного зростання. По­трібно оцінити майбутнє зростання потенціалу кожного району, а може, й кожного населеного пункту, і визначити території для інве­стування відповідних проектів. У цьому разі треба дотримуватись принципу стимулювання ініціативи районів та інших населених пунктів. Централізовані кошти на розвиток області серед вибра­них населених пунктів треба розподіляти з урахуванням ступеня готовності місцевих органів управління до реалізації інвестицій­них проектів. Доцільно пріоритет надавати тим районам, які змог­ли зібрати більше коштів для своїх проектів.

Місцеві бюджети повинні бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повно­важень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

У разі збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховують вільні залишки бюджетних коштів, порядок вико­ристання яких передбачено статтею 65 Закону "Про місцеве са­моврядування".

Якщо можливості збалансування доходів і видатків, по­трібних для виконання органами місцевого самоврядування на­даних їм законом повноважень та забезпечення населення послу­гами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, вичерпано, то держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів, пере­даючи їм кошти у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть мати позабюд­жетні цільові (у тому числі валютні) кошти. Вони перебувають на спеціальних рахунках в установах банків. Порядок формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валют­них) коштів місцевого самоврядування визначений положеннями про ці кошти, що затверджені відповідною радою.

Сьогодні очевидною є потреба чіткішого визначення рівня централізації та децентралізації бюджетної системи, тобто дот­римання оптимальних пропорцій у розподілі доходів і витрат зве­деного бюджету між державним і місцевими бюджетами відповід-

560

но до компетенції та обов'язків, які покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади. Для цього треба прийняти За­кон "Про принципи бюджетного регулювання в Україні та бюд­жетні права адміністративно-територіальних одиниць", v якому чітко визначити механізми надання регіонам дотацій, субсидій, субвенцій та принципи створення загальнодержавних, регіональ­них і місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів регі­онів України.

Субсидії за соціально-економічним змістом поділяють на за­гального та цільового призначення. Субсидії загального призна­чення (дотації) надають для покриття дефіциту місцевих бюджетів. Вони забезпечують місцевим органам управління деяку свободу у використанні засобів, містять меншу кількість регулівних та обмежувальних вказівок щодо використання ресурсів. Субсидії цільового призначення надають місцевим органам управління для фінансування певних програм чи проектів, які вони виконують з власної ініціативи, схваленої центром, чи за вказівкою централь­ного уряду. Їх називають субвенціями. У Франції і Великобри­танії переважають дотації, в США, Італії. Німеччині, Японії - суб­венції. Субвенції накладають серйозні обмеження на бюджетну ініціативу та фінансову політику місцевих органів управління. Їх скеровують на утримання поліції, виправних колоній, фінансу­вання економічної та соціальної інфраструктури (будівництво доріг, мостів, комунальних підприємств, будівель шкільного та медичного призначення). Видача субвенцій допускає пайову участь центральних урядів у фінансуванні об'єктів та заходів, що їх провадять місцеві органи управління.

Райони, які потребують субсидій, визначають за певними критеріями, наприклад, за рівнем безробіття. В Україні, за Зако­ном "Про місцеве самоврядування в Україні", кошти державного бюджету; що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподі­ляють обласні ради між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, потрібних для формуван­ня дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюд­жетів, визначених законом, а також використовують для фінансу-

561

вання з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді до­тацій, субвенцій, зараховують до районних бюджетів і розподіля­ють районні ради між місцевими бюджетами у розмірах, потрібних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з районного бюджету спільних проектів тери­торіальних громад.

14.11.3. Формування обласного бюджету¹

1. Доходи бюджету

1.1. Податкові надходження

Частки податкових надходжень у бюджеті області та облас­ному бюджеті становлять відповідно 60,7 і 28,4%.

У місцеві бюджети основні надходження є від податку на прибуток підприємств усіх форм власності (питома вага в бюд­жеті області 22,2%, в обласному бюджеті - 10,4%) та прибутково­го податку з громадян (25,4% у бюджеті області, в обласному бюджеті - 15,7%).

1.1.1. Податок на прибуток підприємств усіх форм власності

1.1.2. Плата за придбання торгових патентів Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Зако­ну України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" кошти, одержані від продажу торгових патентів, за­раховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем оплати торгового патенту і враховані у складі доходів бюджетів міст і районів.

1.1.3. Прибутковий податок з громадян

Прибутковий податок з громадян визначають на підставі да-

_____

¹ На прикладі обласного бюджету Львівської області за 1998 рік (без цифрового матеріалу).

562

них Головного управління економіки про прогнозований фонд спо­живання та середньої розрахункової ставки вилучення податку.

1.1.4. Плата за землю

1.1.5. Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Плату за спеціальне використання водних ресурсів обчислю­ють відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 p. № 164 "Про встановлення нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів".

1.1.6. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Плату за спеціальне використання лісових ресурсів в бюд­жетах міст і районів визначають на підставі прогнозованого відпус­ку деревини та відповідних ставок.

1.1.7. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин

Надходження до бюджетів міст і районів області плати за спеціальне використання надр під час видобування корисних ко­палин визначають за прогнозами видобутку корисних копалин з урахуванням чинних нормативів та індексів оптових цін.

1.1.8. Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори обчислюють з огляду на ставки по­датків, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", зокрема за проїзд територією області. автотранспорту, що прямує за кордон. Цю сума використовують за цільовим призначенням на будівництво та ремонт доріг.

1.1.9. Податок на промисел

Податок на промисел в бюджеті області визначають за став­ками, що передбачені Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" від 17.03.93 p. № 24-93, з урахуванням збільшення кількості придбаних патентів громадянами, які про­вадять несистематичний продаж виробленої, переробленої та куп­леної продукції, речей, товарів.

1.1.10. Податок з власників транспортних засобів

Податок з власників транспортних засобів визначають на

563

підставі наявної кількості транспортних засобів, з урахуванням зростання парку автомобілів та ставок податку, передбачених чинним законодавством. Відповідно до законодавства надход­ження цього податку передбачене в бюджетах міст і районів, а тому порядок використання цих коштів визначають відповідні місцеві ради.

1.1.11. Державне мито

Державне мито визначають за ставками, що передбачені Дек­ретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

1.1.12. Плата за видачу ліцензій та сертифікатів Плату за видачу ліцензій та сертифікатів обчислюють на підставі Закону України від 19.12.95 p. № 481/95-ВР "Про дер­жавне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами".

Згідно з цим законом оплату за ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами зараховують до обласного бюджету.

1.1.13. Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності

Плату за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності обчислюють відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.94 p. № 276. Крім цього, сюди ж належить плата за державну реєстрацію об'єднань громадян, друкованих засобів масової інформації, інформаційних агенцій.

1.2. Неподаткові надходження

1.2.1. Надходження коштів від приватизації

Надходження коштів від приватизації в бюджеті області об­числюють за кількістю об'єктів, що підлягають приватизації, та їхньою середньою вартістю.

1.2.2. Надходження від штрафів та фінансових санкцій

1.2.3. Інші неподаткові надходження Серед інших надходжень в бюджет області передбачені над­ходження сум перевищення фактичного фонду споживання над

564

розрахунковим. Ці суми визначають на підставі Порядку визна­чення сум, які вносять до бюджету підприємства-монополісти у зв'язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997р. №428.

2. Видатки бюджету

Розрахунки видатків проводять з урахуванням потреби по­дальшої економії у використанні бюджетних асигнувань, раціо­нального їх витрачання та поступового залучення інших джерел шляхом затвердження єдиного кошторису доходів і видатків кож­ної бюджетної установи і запровадження контролю за безумов­ним його дотриманням.

Видатки визначають за першочерговістю забезпечення бюд­жетними коштами найважливіших напрямів і заходів у соціаль­но-культурній сфері, житлово-комунальному господарстві, агро­промисловому комплексі.

З бюджетів поточного року передусім фінансують видатки на утримання установ соціально-культурної сфери, а також на со­ціальний захист і соціальне забезпечення, відповідно до загаль­нодержавних і регіональних програм та норм, передбачених чин­ним законодавством.

2.1. Освіта

У процесі формування обсягів витрат на утримання установ освіти міст і районів враховують наявну мережу, потребу покрит­тя коштами найневідкладніших видатків.

2.2. Охорона здоров'я

Обсяги витрат на утримання установ охорони здоров'я міст і районів області визначають з урахуванням наявної кількості лікарень і в них лікарняних ліжок, у тім числі загального при­значення і спеціальних (наприклад, ліжок у лікарнях для психічнохворих), кількості хворих, ситуації з оплатою праці лікарів тощо.

2.3. Соціальний захист та соціальне забезпечення Для забезпечення реалізації Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в областях передбачені видатки: допо-

565

мога на дітей віком до 16 (учнів - до 18) років; грошова виплата матерям (батькам), що доглядають трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога на догляд за дитиною-інвалідом; допомога на догляд за дитиною, матерям, які не працюють; допомога на дітей одиноким матерям; тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

З обласного бюджету перераховують кошти Пенсійному фон­ду України на виплату допомоги по догляду за дітьми від півтора до трьох років.

В обласному бюджеті визначено видатки на утримання при­тулку для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх облдерж­адміністрації, на компенсаційні виплати реабілітованим громадя­нам і їхнім спадкоємцям, на додаткові виплати населенню для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на за­безпечення пільг інвалідам, яким чинним законодавством не пе­редбачено пільги на оплату за житло, комунальні послуги, елек­троенергію, користування телефоном.

У місцевих бюджетах також передбачені видатки:

на доплату інвалідам 1 -ї групи та громадянам похилого віку. на утримання будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, на утримання будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів, на догляд самотніх непрацездатних громадян територі­альними центрами;

на забезпечення пільг, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших гро­мадян похилого віку в Україні".

2.4. Житлово-комунальне господарство

У видатках на утримання житлово-комунального господар­ства передбачено кошти для проведення капітального ремонту житлового фонду, на благоустрій міст і селищ області, на не­відкладні заходи з ремонту окремих об'єктів благоустрою та прид­бання спеціальної техніки.

З обласного бюджету також виділяють кошти на утримання та експлуатацію інженерних споруд і мереж на селі.

566

2.5. Мистецтво

На дотацію для театрів, концертних організацій передбаче­но виділення відповідних сум у бюджеті області, зокрема, в обласному.

2.6. Культура

На фінансування закладів культури - культурнопросвітніх закладів, шкіл естетичного виховання - передбачено виділення відповідних сум в бюджеті області, зокрема, в обласному.

2.7. Кінематографія

На часткове покриття витрат сільських кіноустановок об­ласті, на придбання вітчизняних кінофільмів передбачено виді­лення відповідних сум у бюджеті області, зокрема, в обласному бюджеті.

2.8. Засоби масової інформації

На часткове покриття витрат редакцій міських і районних газет, засновниками яких є ради народних депутатів, міськвикон­коми і райдержадміністращї.

2.9. Фізична культура і спорт

2.10. Державне регулювання цін на тверде паливо Дотація на покриття різниці в цінах на тверде паливо перед­бачена в обласному бюджеті відповідно до прогнозованих обсягів реалізації палива і чинних сьогодні оптових і роздрібних цін на вугілля.

2.11. Будівництво

Кошти на фінансування державних капіталовкладень обчис­люють за залишком незавершеного будівництва перехідних об'єктів, виконання термінових ремонтних робіт.

Планують також надання пільгового кредиту членам ЖБК та МЖК.

2.12. Сільське господарство

З загальних надходжень до бюджету області планують вит­рати на утримання ветеринарних установ, державних насіннєвих інспекцій, держтехнагляду, сільськогосподарської виставки агрономів-насіннєводів та проведення інших заходів; на утримання й експлуатацію осушувальних систем; хімічну паспортизацію зе-

567

мель; племінну та селекційну роботу; підтримку фермерських гос­подарств; фінансову підтримку Аграрної палати.

Крім цього, за рахунок 10% коштів від сплати земельного податку; які зосереджені в обласному бюджеті, планують видат­ки на проведення земельної реформи, племінну та селекційну роботу, утримання бюджетних установ АПК, створення систе­ми заготівель сільськогосподарської продукції приватного сек­тора.

2.13. Транспорт

Видатки на покриття збитків автопідприємствам від переве­зення громадян пільгових категорій на міських і приміських мар­шрутах, зокрема- для компенсації збитків від пільгового переве­зення пасажирським автомобільним транспортом ТВО "Львівавтотранс" на приміських маршрутах інвалідів 1-ї і 2-ї груп, реабі­літованих політв'язнів, ветеранів У ПА; на покриття збитків від перевезення пасажирів міським електротранспортом, обчислюють за плановою кількістю перевезення пасажирів, середнім тарифом з урахуванням перевезення пільгової категорії населення та зат­рат на перевезення.

Для сприяння розвитку автомобільних доріг з обласного бюджету планують спрямувати кошти, одержані з надходжень від зборів за проїзд територією області автотранспорту, що прямує за кордон.

2.14. Органи місцевого самоврядування Видатки на утримання.

2.15. Мобілізаційна підготовка галузей національної економіки

На утримання мобілізаційної підготовки галузей національ­ної економіки (заміського пункту управління) спрямовують кош­ти з обласного бюджету,

2.16. Правоохоронна діяльність

На утримання правоохоронних органів (підрозділів дорож­ньо-патрульної служби, медвитверезників, приймальника-розпо­дільника для неповнолітніх, спецприймальників-розподільників, професійної пожежної охорони, спеціалізованого монтажно-екс-

568

плуатаційного управління, адресно-довідкового бюро, групи реа­білітації, відділу віз і реєстрацій, інформаційного бюро "АПРА", паспортистів).

2.17. Облвійськомат та цивільна оборона Асигнування на утримання штабу цивільної оборони, витра­ти на оплату транспортних послуг з перевезень призовників.

2.18. Витрати, пов'язані із сплатою відсотків за

надання кредитів ЖБК

На витрати, пов'язані із сплатою відсотків за надання кре­дитів житлово-будівельним кооперативом за минулі роки.

2.19. Підтримка малого та середнього підприємництва

2.20. Резервний фонд

В обласному бюджеті визначено резервний фонд, з якого бра­тимуть витрати для ліквідації наслідків стихійного лиха та в інших невідкладних видатках.

2.21. Повернення бюджетної позички

Цією статтею передбачено відшкодування бюджетної позич­ки, призначеної на погашення заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат відділенню фонду соціального захи­сту інвалідів.

2.22. Видатки на покриття заборгованості, що виникла у попередні роки

У видатковій частині місцевих бюджетів області повністю враховані асигнування на погашення заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат.

2.23. Взаємовідносини з бюджетами міст і районів області

Розрахункове мінімальний обсяг доходів і видатків бюджетів міст і районів визначено на підставі єдиних підходів, за прогноз­ними показниками, поданими Головним управлінням економіки, комітетами і управліннями облдержадміністрації.

569

14.12. Вільні економічні зони

Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) об'єктивно зумов­лене процесом територіального поділу праці, невпинним розвит­ком зовнішньоекономічних зв'язків. Відбувається формування місць налагодження міждержавних торгових контактів у морсь­ких і річкових портах, пунктах перетину транспортних шляхів, залізничних вузлах, аеропортах.

Усе це дає підстави до утворення ВЕЗ як форми організації господарської діяльності на певній території тієї чи іншої краї­ни, у межах якої усталюються особливі правила економічної діяльності. На території ВЕЗ діють пільгові податки, митні, ва­лютно-фінансові та інші умови діяльності як національних, так і іноземних суб'єктів підприємництва. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій, освоєння і впровадження у ви­робництво прогресивних технологій, нарощення виробництва товарів на експорт і для потреб внутрішнього ринку, розвиток ринкової інфраструктури, обмін передовим управлінським дос­відом. У міжнародній практиці налічується понад 20 різновидів ВЕЗ, Вони можуть бути як комплексними, так і певного функці­онального типу - транзитні, митні, експортні, банківські, турис­тичні та ін.

Вільні економічні зони є в США, Англії, Німеччині, Китаї та інших країнах, вони створені з метою прискорення економічного розвитку конкретного регіону або певного виду діяльності чи навіть конкретного підприємства (скажімо- заводу, об'єднання. інституту). У ВЕЗ суб'єктам господарювання надають за певною процедурою деякі пільги на визначений термін, чим створюють сприятливі умови для інвестування. Перші підходи до створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) в Україні були передбачені законодавством ще у 1992 p. Однак цей напрям економічних ре­формацій, на думку вчених, не одержав належного розвитку. А він, як свідчить досвід, є ефективним прискорювачем техніко-економічного і регіонального розвитку.

У СЕЗ для інвестицій створені певні пільгові умови і право­ва стабільність на визначений термін. На таких засадах об'єкти

570

СЕЗ стають привабливими і для внутрішнього, і для зовнішнього інвестора.

Формування пропозицій щодо створення вільних економіч­них зон чи об'єктів потребує, насамперед, проведення інвентари­зації наявних науково-технічного, промислового і гуманітарного потенціалів регіону.

Успішні організація і розвиток ВЕЗ неможливі без прийнят­тя відповідної системи законів і нормативних актів. Її ядром і ос­новою покликаний бути загальний закон про вільні економічні зони¹, який чітко регламентує головні цілі, завдання, принципи їх створення, права і відповідальність всіх зацікавлених сторін, ком­плекс преференцій, порядок створення і ліквідації.

Під час розробки програм або пакетів документів ВЕЗ го­ловну увагу треба зосереджувати на виборі пріоритетних товаро-виробничих напрямів: на випуску продукції із закінченим техно­логічним циклом: на впровадженні ресурсе- і енергозбережних технологій, організації глибокої переробки сільськогосподарсь­кої сировини тощо.

Прикладом таких підходів може бути робота Львівської обл­держадміністрації з підготовки Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону в якій передбачено створення спеціальних економічних зон "Яворів", "Жовква", "Мостиська", курортополісу "Трускавець".

14.12.1. Класифікація та управління ВЕЗ

Відповідно до завдань, які ставлять під час створення ВЕЗ, виділяють такі чотири їхні типи: зовнішньоторговельні, техно­логічні, спеціалізовані та зони економічного розвитку (рис. 14.8)²

_____

¹ Див.: Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13 жовтня 1992 p. № 2663-ХП // Голос України. 1992. №

² Желудова О.Н. Науково-методичні основи оцінки народногосподарської ефек­тивності створення спеціальних (вільних) економічних зон. Автореф. дис., канд. екон. наук. К., 1996. С.8.

571