Поділ іменників на відміни. Невідмінювані іменники

Парадигма відмінювання І. охоплює 7 відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.

ВІДМІНЮВАННЯ — 1) зміна іменних частин мови за відмінками для іменників — ще за числами, для прикметників, займенників, числівників, дієприкметішків —за відмінками, родами та числами 2) система форм словозміни окремого слова (або групи слів). [КТСЛТ, с.30]

ВІДМІНА — словозмінна група іменників, об'єднаних типом відмінювання. [КТСЛТ, с.29]

В українській мові є чотири відміни.

Відміни І. розрізняються у формах одн.

До 1-ї в. належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду,

що в називному відмінку однини закінчуються на -а(-я)

машина, Ілля, сирота

До ІІ-ї в. належать іменники чоловічого роду

без закінчення та на -о в називному відмінку однини

дід, обрій, батько,

іменники середнього роду

на -о, -е, -я село, море, життя,

крім тих, що у непрямих відмінках мають суфікси -ат-, -ят-, -єн-.

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду

без закінчення в називному відмінку однини (сіль, любов)

та іменник мати,. основа якого в непр. відмінку ускладнена суфіксом -ер-.

До IV-Ї В. належать іменники середнього роду

на -а, -я, що при відмінюванні мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-

а) I. із закінченням -а, основи яких набувають суфікса -ат/-ят у непр. відмінках одн. та у мн. (курч-а, курч-ат-и, курч-ат-а; тел-я, тел-ят-и, тел-ят-а);

б) І. с. р. на -а/-я з основами, які містять суфікс -єн- (плем'я, плем-ен-і, плем-ен-а).

хлоп'я — хлоп'яті, ім'я — імені.

Особливу групу становлять НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ з омонімічними відмінк. словоформами.

Поза відмінами перебувають іменники:

• запозичені слова на голосний: депо, метро, інтерв'ю; абревіатури різних типів: УНР, міськвно, заввідділу

• Жіночі прзвища на –о, на приголосний Шевченко, Голуб

• Множинні іменники обійми, кури, діти

• Субстантивовані прикметники хворий, лісничий, вартовий, ланкова, придане, пальне, вартовий, чергова, майбутнє. Ад'єктивний тип відмінювання

Групи відмінювання. Варіантні парадигми

ВІДМІНКОВІ ЗАКІНЧЕННЯ — морфеми, що виражають граматичні значення відмінків у іменних частинах мови. [КТСЛТ, с.29]

Типи закінчень залежать від граматичної будови слова.

У межах 1-ї та ІІ-Ї В. виділяють підтипи — групи:

тверду, м'яку і мішану.

Група відмінювання визначається тим, який приголосний

(твердий, м'який чи шиплячий відповідно) закінчує основу слова,

дорога, крук — тверда;

історія, коваль, поле — м'яка;

площа, прохач, прізвище — мішана.

Парадигма відмінювання іменників

Відміна	Група	Кінцевий приголосний основний	Рід	Закінчення в називному відмінку однини	Наприклад
Перша	тверда	твердий	ж, ч, с	-а,я	Пора, вата, сирота, ваза, вода
	м’яка	м’який			Ткаля, куля, надія, суддя, ілля
	мішана	ж, ч, ш, дж			Паша, межа, круча, пуща
Друга	тверда	твердий	ч, с	-, -о, -о, -е, -а,я	Рік, берег, порох, батько
	м’яка	м’який, р			Січень, біль, перо, обличчя
	мішана	ж, ч, ш, дж, р			Вуж, корч, спориш, кущ
Третя			ж		Ніч, зустріч, сіль, любов, верф, щирість
Четверта			с	-а, -я ат, ят, ен у непрямих відмінках	Курча, лоша, гусеня, вовченя, ім’я, вим’я, тім’я, дівча, хлопча