Визначення стерильності продукції

Проводиться шляхом посіву і інкубації на спеціальних тест-середовищах зразків кожної серії продукції. При виявленні росту мікроорганізмів хоча б у одній пробірці випробування повторюють на такій же кількості посудин. І тільки при відсутності росту при повторному посіві серія вважається стерильною. Визначенню стерильності піддають ампули і флакони кожної серії, що одночасно стерилізувались у одному стерилізуючому апараті.

При виявленій антимікробній дії лікарських засобів, а також для продукції, що разлита в посудини більше 100 мл, використовують метод мембранної стерилізації.

Визначення пірогенності і аномальної токсичності продукції

Згідно Державної Фармакопеї XI видання для визначення пірогенів в лікарських препаратах використовують біологічний метод, заснований на трикратному вимірюванні температури тіла кроля після внутрішньовенного введения досліджуваного препарату. Підвищення температури тіла на 0,6ºС або більше вважається доказом наявності пірогенів.

Спеціальні статті Фармакопей обумовлюють умови проведення цього випробування, оскільки фактори (корм, зміна температури навколишнього середовища, збудження тварин при анальному вимірюванні температури) можуть вплинути на результати випробувань. І навіть при самому суворому дотриманні вимог до проведення випробувань неможливо уникнути випадкових помилок, пов’язаних з індивідуальною чутливістю тварин до пірогену й препарату, різними кліматичними умовами, часом постановки досліду і т.п. Усе це може відбитися на показниках температури, вимірюваної з точністю до ±0,1ºС.

Фармакопея США XX (1980) включила поряд з дослідами на кролях визначення пірогених речовин за допомогою лімулус-тесту (лім-тесту), заснованого на утворенні гелю при взаємодії бактеріальних пірогенів з лізатом амебоцитів крові підковоподібних крабів Limulus Poliphemus.

Цей метод має ряд переваг: він чутливіший у 5–10 разів, результат отримується швидше, можливе кількісне визначення пірогенів. Одним недоліком цього методу є його специфічність у відношенні до ендотоксину грамнегативних бактерій, тобто є небезпека не виявити наявність у лікарських засобах пірогенів іншого походження.

У Росії розроблено аналогічний метод, заснований на здатності грамнегативних мікроорганізмів (основних продуцентів пірогенних речовин) утворювати гель в 3%-вому розчині калій гідроксиду. Тест на бактеріальні ендотоксини може замінити тест на пірогени.

Тестам на пірогени і аномальну токсичність підлягають лікарські препарати для парентерального застосування в тих випадках, коли їх виробництво не проводять у відповідності до вимог НВП, які встановлені у ЄС, якщо нема інших вказівок у окремих статтях:

• парентеральні препарати, що вводяться у центральну нервову систему і внутрішньоартеріально;

• парентеральні препарати, що вводяться внутрішньовенно, якщо об’єм їх одноразової дози складає 1 мл і більше;

• парентеральні препарати що вводяться будь-яким іншим шляхом, якщо об’єм їх одноразової дози складає 5 мл;

• парентеральні препарати природного походження (із тканин людини, тварин, рослин або природної сировини), а також препарати, які отримують методами мікробіологічного синтезу і генної інженерії, антибіотики, ферменти, препарати крові, лізати білків, амінокислоти.